Тобто вони абсолютно алогічні та безглузді, бо воно так не працює.
Навіть можна ігнорити той чистий і прозорий, як січневе повітря, факт, що люди втікали не за чимось, а від чогось. Що втікали від війни та ризику смерті чи каліцтва, а не за велферами західних країн. І тому навіть позбувшись виплат, біженці просто почнуть жити в гірших умовах, але жити, за чим вони власне і поїхали.
Тут важливіше інше — як влада пробує на смак інструмент примусу, наче карамельку з новим смаком.
Зрозуміло, що під час війни примусу не уникнути. Але застосування його має бути хірургічно точним і максимально прозорим і справедливим, аби не перетворитись на щось таке, що не хочеться навіть називати вголос.
Читайте також: Ситий голодному не товариш. Чому Лещенко має стулити рот, перш ніж щось радити українцям?
І от вони в роздумах ходять берегом океану примусу і борються зі спокусою пірнути з розбігу з головою в цю солодку субстанцію, яка одразу вирішить частину проблем, що постала перед країною і владою, котра її зараз очолює. Але з іншого боку — бояться, що море розхвилюється дуже, а в шторм плавати так собі. А море вже брижами йде і на курортне мало схоже. І тому примус не панацея, а лише спосіб скоротити шлях навпростець, який порушить рівновагу і викличе нові проблеми.
Те, що Зеленський хоче подобатись виборцям і має плани на другу каденцію — сильно рятує нас від авторитаризму. Подякуймо Богу, що придумав нарцисизм.
Тому ОП зараз — лабораторія експериментів, які вони тестують на маргінальних персонажах всіляких. Тестування гіпотез. І, на щастя, народ в основній своїй масі реагує здебільшого правильно і повертає гіпотези на доопрацювання. Бо реакція — це дія, відклик на подразник. Вона сигналізує про те, що організм живий і реагує на подразники правильно.
Як і повинен.
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.