Ситий голодному не товариш. Чому Лещенко має стулити рот, перш ніж щось радити українцям?

Можна було говорити про те, як тебе не зрозуміли, якби тривалий час ти не був впізнаваним журналістом, заступником головного редактора "Української правди" та мав амплуа правдоруба.

Чому людина, яка в Україні є членом наглядової ради Укрзалізниці й має відповідати за рейки, вагони та шпали, пішла давати інтерв’ю на соціальну тематику швейцарському виданню Tages-Anzeiger — велика загадка.

Однак цитати, якими пістрявіла ця розмова, дають чітке розуміння, що колишній "моральний авторитет" ставиться до нас, до усіх українців та українок — як типовий російський феодал до холопа. "Вони могли б орендувати житло", "вони могли б платити податки", "вони мають сплачувати комуналку" — тільки товарно-грошові відносини. Певно, Сергія Лещенка хвилює лише розмір зарплатні, яку він отримує в "Укрзалізниці".

Друге — Лещенко попхався давати непрохані поради нашим людям у день масштабної ракетної атаки 23 січня, коли низка людей у країні втратила житло, здоров’я та життя. Врешті — навіть його робоче місце постраждало. Було пошкоджено тренувальний комплекс "Укрзалізниці", на якому займаються понад півтисячі дітей залізничників та з тимчасово переміщених родин, зокрема з Маріуполя, Мелітополя, Херсона. Це ті діти, які втратили домівку через інфантильну підготовку влади до повномасштабного вторгнення. Їхні батьки зараз працюють у посиленому режимі. І, мабуть, згадують незлим і тихим словом, як Лещенко з Арестовичем разом відбілювали шефа Єрмака 2020 року від "справи вагнерівців".

Читайте також: Що Володимир Зеленський планує робити з громадянством

Сергій Лещенко, який жодного разу не був помічений як медійник, фіксер чи волонтер бодай на третій лінії оборони — розкидається порадами, що таке безпечна зона. За його словами, "зараз в Україні небезпечно перебувати хіба що за п’ять кілометрів від лінії фронту. Але в містах за 30−40 кілометрів від передової, до яких російська артилерія не може добити, наприклад у Краматорську, зароджується нова економіка".

Чи пам’ятає Лещенко ракетну атаку на вокзал Краматорська 8 квітня 2022 року, коли Росія цілеспрямовано скерувала "Точку У" на перони, де стояло чотири тисячі людей, серед яких — левова частина матері з дітьми. 61 людина тоді загинула, ще 121 людина отримала поранення.

Чи чув щось високопоставлений член влади про удари "Іскандерами" по кафе у Краматорську у червні 2023? Тоді РФ вбила у кафе 13 людей, серед яких були двійнята — які провідували маму-хірурга з місцевої лікарні. Так би мовити, в форматі "нової економіки".

Далі Лещенко живив ілюзії швейцарців і всьому німецькомовному світу, що у нас не лінія фронту, а майже турецькі оллінклюзіви. Що він далі розказав про Краматорськ?

"Такі міста є хабами для військових. Там госпіталь для бійців. Вони також хочуть мати можливість піти до перукарні, придбати ноутбук або смартфон у магазинах. Також є багато закладів харчування з шашликами, гамбургерами, суші та кавою, а також нові готелі, де, наприклад, зупиняються дружини солдатів чи офіцерів, які відвідують своїх чоловіків на кілька днів. Все це створює робочі місця", — фантазує радник Єрмака у скандальному інтерв’ю.

В інтернеті не бракує фото і відео з вокзалу Краматорська, які свідчать, що дружини військових не на романтику їдуть. В їхніх очах читається біль, в їхніх обличчях туга і невпевненість у завтрашньому дні. А якщо, вибачте, військовий приїхав ненадовго з фронту за суші та гамбургером, так він теж людина, а не раб. Сергій Анатолійович може на рейви ходити, бо хтось твань в окопі місить, а вже потім дозволяє собі вряди-годи з’їсти суші.

Читайте також: Чому Зеленський хейтить біженців

Картина, яку описав колишній медійник — може створити ілюзорне враження, що українців все влаштовує. Нам нормально з таким форматом війни. І Краматорськ перетворився в любовно-кулінарний Діснейленд.

Лещенко дав порали біженцям, що вони можуть робити в Україні.

"Вони можуть купувати українські продукти в супермаркеті в Україні, платити за оренду квартири в Києві, користуватися поліклініками та аптеками, платити податки, щоб ми могли фінансувати школи. Ваші гроші відсутні в економіці. І ситуація стає дедалі складнішою", — каже чиновник. Вибачте, але цей чоловік не зміг переконати в любові до України власну дружину дійджеку Настю.

Бездітний радник дав поради матерям, які вивезли дітей за кордон аби врятувати від війни: "Ми втрачаємо ціле покоління молодих людей. Наразі молоді люди вливаються до місцевих громад. Перебування громадян за кордоном може призвести до катастрофічної ситуації".

Можу сказати, що ми втратимо якийсь відсоток українців не через війну, руйнування і проблеми економіки. Найбільше відвертають від рідної землі отакі поради й намагання зробити когось холопом. Замість цікавих перспектив для майбутнього покоління: повертайтесь, бо тут Ви зможете заробити. І заробити дуже багато з отриманими західними знаннями та мовами. Оце має бути в основі, а не цькування тих, хто вирішує долю власних дітей на власний розсуд.

І родзинка шаленого спічу.

"Українці, які живуть за кордоном, не беруть участі у підтримці армії через сплату податків і купівлю споживчих товарів. Що гірше, їхні діти тепер навчаються в європейських країнах і стають все більш інтегрованими. Тому ймовірність того, що вони повернуться, стає все меншою".

Думаю, Офісу президента варто визначитись — їм потрібні люди чи одиниці для сплати податків та купівлі товарів? Аби було на що утримувати штат радників, які обливають брудом українців вдома та закордоном.

Читайте також: Опозиції тут немає. Що не так із викривленою реальністю для Зеленського?

Якщо Сергій Лещенко хоче допомогти повернути біженців — він міг би взяти кілька постраждалих родин у свій пентхаус на Франка у центрі Києва. Міг би допомогти отримати їм 2-3 гранти на власну справу. Або врешті — закрити пельку і не їхати до Давосу з подібними меседжами.

І трішки цифр. У січні цього року VoxUkraine робило дослідження, згідно з яким сьогодні за кордоном перебувають близько 6 мільйонів українських біженців. 64% з них планують повернутися додому. З тих, хто вже повернувся в Україну, лише 7% планують виїхати знову.

53% дорослих біженців працевлаштувалися за кордоном: 9% із них працюють онлайн на українські компанії, а третина – офлайн у країні перебування. Водночас майже 80% працевлаштованих кажуть, що їхня робота за кордоном є менш кваліфікованою, ніж в Україні.

Якщо українців будуть поважати вдома — більшість з них повернеться додому. Але знаєте що? Голосом, що кликатиме їх в Україну, має бути не Лещенко точно.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.