Звернення Зеленського: замість "срачу" треба було сказати всього кілька речей

1. Беру на себе відповідальність. 
2. Вповні усвідомлюю, наскільки негативно масштабний корупційний скандал знесилює державу, впливає на суспільний настрій і підриває дух українців. Вважаю це неприпустимим у вирішальний момент нашої  історії,  який ми всі разом переживаємо.
3. Зроблю все можливе, аби відновити вашу довіру і в майбутньому   не допускати подібних ударів по країні.

Це приблизно те, що люди хотіли почути весь минулий тиждень. Натомість зустріч Зеленського з фракцією, мовчання більшості депутатів розвіяли ілюзії. Виявилось, що писати ефектні виборчі слогани  "прийде весна, будемо саджати" і "весна покаже хто де срав" легше, аніж зайняти позицію, коли весна (осінь) таки показала… 

Читайте також: "Треба припинити "срач" і політичні ігрища": Зеленський попередив, що Україна може опинитися перед складним вибором у процесі узгодження 28 пунктів плану США

Кілька слів про гідність. Ви знаєте, часто  з усього потоку розмов, новин, інформації, в пам'ять врізаються (і потім лишаються роками) всього кілька яскравих і вичерпних деталей. Сьогодні фраза дня – це зізнання анонімного народного депутата від СН про зустріч "слуг" з президентом: "Я жартома подумав: якби я був сміливіший, спитав би: “А хто такий Алі Баба?". Жартома подумав, розумієте? Що якби був сміливішим… Людина не бачить нічого поганого в тому, щоб зізнатися у власній жалюгідності.   Причина такого простодушного самовикриття, мабуть, пов’язана з тим, що безпринципність  – це загальноприйнята норма у частині політичного класу. Замилилось око в людини.  

Камю колись добре сформував поняття l’état de peste – "стан чуми", етична зачумленість. Оце воно. Безчестя, внутрішня мізерність і  повна нездатність на моральне зусилля чи відповідальність у час катастрофи.   Але й поняття  порядності у "Чумі" теж є. Недавно читала листи Євгена Сверстюка до дружини з таборів, і в одному з них, на 10-ий рік(!) заслання, він цитує їй доктора Ріє: "Єдине, що можна протиставити чумі, –   порядність".  Це власне і є постійна готовність чинити опір злу, коли  здається,  що зло всесильне і світ летить в тарарам. 

Це я до чого… Завжди у всіх спільнотах були й будуть ті, хто підлаштовується під зло і ті, хто  чинить йому опір, ставить на карту все, навіть власне життя.  Сьогодні це дуже чітко видно. 

Зневажаю позицію людей, які нинішню політичну кризу пробують нормалізувати ("це вже було за Кучми", "ми таке проходили з кожною владою", "нічого нового"). Ні, друзі, не було. Такої ситуації на фронті не було, такої виснаженості суспільства не було, такого знекровлення економіки не було, головне -- таких жертв і втрат не було. Не було складнішого історичного моменту за нашого з вами життя (тут Зеленський правий абсолютно). Тому цей фальш і розмивання правди "Це було вже" (с) просто огидні зараз. 

Захоплююсь силою і гідністю мільйонів людей, які тримають і втримають країну попри все. Перш за все на фронті, у прифронтових регіонах, у темних тилових містах, скрізь. 

Гідність невідчужувана. Все було недаремно. Усі жертви, наші втрати, уся пролита кров – усе це було недаремно. Вічна слава і честь Небесній сотні, усім нашим Героям!

Джерело

Про авторку. Мирослава Барчук, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.