Ключові новели законопроєкту про політичні партії

Текст підготовлений Громадянською мережею "ОПОРА", автори: Ольга Коцюруба, Богдан Мохончук. Еспресо публікує його з дозволу організації.

Опитування Центру Разумкова з 11 по 18 листопада 2025 року демонструє 71,5% недовіри політичним партіям, що не надто відрізняється з показниками до повномасштабної війни.

Чинний Закон було прийнято ще у 2001 році й за цей час він показав існування системних проблем в діяльності партій. Необхідність комплексного оновлення законодавства про політичні партії передбачена у звіті Єврокомісії 2025 року та Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій (до IV кварталу 2027 року).

Близько 6 років робоча група за участю представників ОПОРИ працювала над новою редакцією Закону “Про політичні партії”. Врешті 10 грудня 2025 року було зареєстровано законопроєкт № 14289, який презентували 17 грудня. 

Ключові проблеми функціонування партійної системи та способи їхнього вирішення на рівні законодавства

1. Складна процедура створення, яка вимагає збирати не менш як 10 тис. підписів у 2/3 областей України включно з АРК. Попри фактичну неможливість збору підписів на тимчасово окупованих територіях за даними 2021 року аналітиків ОПОРИ в Україні реєструються нові політсили (лише у 2015 створили 79), однак часто їх використовують як "хамелеонів" для зміни й маскування бенефіціара, висування технічних кандидатів та забезпечення афілійованих представників у виборчих комісіях. Крім цього процвітає “чорний ринок продажу” політичних партій, про що свідчить понад 160 їхніх перейменувань з 2014 року (подекуди по 2-3 рази).

2. Неетична поведінка та знецінення інституту членства, яка формує недовіру  громадян (як згадано вище 71,5% за останніми даними), так і членів партій щодо спроможності впливати на партійні рішення (із-за чого останні сприймаються не як об’єднання громадян, а як "власність" одного лідера чи керівного складу). Жодних інструментів, які б спонукали до партійного будівництва, розвитку внутрішньопартійної демократії або хоча б обліку членів законодавство не містить. Фактично, це перетворює партії на "закриті клуби", які зазвичай мають досить авторитарну ієрархію внутрішнього управління.

3. Вплив держави-агресора, яка пустила міцне коріння в український політикум за період незалежності, привела до влади Януковича у 2010 році, а співголовою другої партії за результатами парламентських виборів 2019 був "кум путіна" Медведчук. З 2014 почалася практика заборони 4 партій, однак найбільше (понад 15) - з початку повномасштабного вторгнення 2022. Втім досвід навіть європейських країн (Румунії, Молдови та ін.) свідчить про необхідність протидії російському втручанню як на рівні партійного регулювання, так і заходів юридичної відповідальності.

4. Неконтрольований ріст лімітів внесків, які зросли у 6 разів за 10 років через прив'язку визначення розміру  до мінімальної зарплати. Так, при кожному збільшенні мінімальної заробітної плати, що відбувається щороку, автоматично зростає розмір дозволеного внеску, який перетворюється на один з найвищих в Європі. Наприклад, для фізичних осіб максимальний розмір внеску виріс з близько 551 тис. грн у 2016 році до 3 млн 458 тис. у 2026 (для юридичних кожна сума у два рази вища).

5. Використання підставних донорів, що робить неконтрольованим і непрозорим процес фінансування партій. Багато внесків перераховують на рахунки партій синхронно, в однаковий час, однаковими сумами, часто в одному і тому ж місці. Перевірка конкретних донорів вказує на те, що значна частина внескодавців не може пояснити походження коштів (середній розмір внеску у 2018-2019 роках перевищував 120 тисяч гривень, а в окремих партій досягав 1 мільйона гривень). Трапляються і випадки фінансування партій неприбутковими організаціями, які виконують роль "офшору" для приховування походження коштів. 

6. Нечіткі правила щодо спонсорських внесків. Адже крім грошових внесків, донори можуть також фінансувати партії, надаючи їм товари, роботи та послуги (наприклад у формі безоплатного надання у користування приміщень, оплати розміщення реклами, безоплатного надання техніки тощо). Поширеною є практика розгортання третіми особами тривалих у часі або ж навіть загальнонаціональних рекламних кампаній на користь політичних партій. 

7. Недостатньо ефективна система державного фінансування, яка потребує перегляду обсягів, моделі розподілу, дозволених витрат та процедур зупинення і припинення фінансування. Зокрема пропорційна модель розподілу державного фінансування недостатньо сприяє підтримці малих партій. Недостатня деталізація напрямів витрачання коштів державного фінансування та механізмів взаємодії з органами контролю до прийняття рішенням про зупинення чи припинення його виділення нерідко призводить до спорів у судах (як було у кейсах партій "Голос", "Європейська Солідарність", "Батьківщина").

Висновки

Очевидно жоден закон не є панацеєю від усіх проблем, однак законопроєкт № 14289 закладає засади для інклюзивної демократичної участі та прозорої діяльності політичних партій і переслідує низку ключових цілей:

●    спростити процедуру створення та реєстрації політичних партій, щоб зробити доступною участь громадян у політичному житті (скасування вимоги збору 10 тис. підписів та зменшення вимоги щодо реєстрації до 5 “регіонів” замість більшості в країні);

●    зменшити вплив олігархів, фінансово-промислових груп та інших держав (насамперед росії, через обмеження щодо співпраці та стабілізацію росту лімітів на членські внески та ін.);

●    сприяти розбудові внутрішньопартійної демократії, посилити інструменти участі у діяльності партій її членів та взаємодії з керівними органами (через впровадження Етичних кодексів, внутрішньопартійної електронного обліку та вимоги мати 1 тис. членів для участі у загальнодержавних виборах та референдумах);

●    посилити прозорість діяльності партій шляхом протидії явищам підставного донорства та неконтрольованого впливання коштів (прив’язка розміру внеску до 20% від сукупного доходу за останні 5 років, а також обов'язок банків щомісячно надавати інформацію про надходження та використання коштів до НАЗК і її оприлюднення протягом 5 робочих днів);

●    збільшити державну підтримку партіям, які демонструють достатньо високу підтримку виборців, однак не потрапили до парламенту (зниження порогу отримання державного фінансування до 2% та зміна моделі розподілу коштів);

●    вдосконалити інструменти взаємодії з органами контролю (в тому числі через врегулювання механізмів комунікації до застосування обмежувальних заходів).