Міністр оборони Резніков відповів на одне з найактуальніших для останнього часу питань – скільки ж ракет залишилося у держави-агресора? Загалом, за оцінками Міноборони, ЗС РФ перед початком вторгнення мали 900 ракет до "іскандерів", 500 – морських "калібрів" та 444 авіаційні крилаті ракети типу Х-101 та Х-555.
З них було витрачено 86% балістичних ракет, 46% крилатих ракет морського і 52% повітряного базування. Отже,на 12 жовтня залишок становив 124 ракети для ОТРК "Іскандер", 272 крилаті ракети "Калібр" та 213 повітряних ракет Х-101 та Х-555. За деякими зразками, за оцінками військовими, це менше недоторканних запасів армії РФ. Нове виробництво ракет для відновлення цих витрат для ворога вкрай ускладнене через брак комплектуючих. Доки у ворога залишається хоч одна ракета – це несе небезпеку. То ж збільшення кількості зенітно-ракетних комплексів підвищує можливості ППО збивати ракети. Слідом за новим ЗРК IRIS-T цього місяця ми нарешті отримаємо і ЗРК NASAMS. Підготовка військових уже почалась і скоро цей комплекс буде у складі ЗСУ. Це дійсно гарна новина.
Як розповів мені воєнний аналітик та військовослужбовець ССО В’ячеслав Целуйко, по-перше, це колосальний досвід, який набули військові за час повномасштабного вторгнення. Від рядового складу до генералів. Те, як вони адаптувалися до нових реалій – це серйозна конкурентна перевага української армії над російською. По-друге, це технічне оснащення. Якщо до 24 лютого українська армія була спадкоємицею радянської, то зараз українські військові достатньо швидко навчилися ефективно використовувати західну зброю. За словами Целуйка, дуже гнучкий підхід українців до реалій війни змушує на 100% використовувати потенціал озброєнь таким чином, яким не передбачалося. По-третє, моральний дух і мотивація. Це теж значний фактор, тому що український військовий захищає Батьківщину, а російський військовий, особливо мобілізований, який випадково потрапив на війну – для нього це шокова ситуація. Він не розуміє, навіщо він тут, боїться загинути казна за що. З точки зору морального духу, розповів Целуйко, ЗСУ на голову вищі, ніж російська армія.
З точки зору розвідки, якщо росіяни переважно спираються на авіарозвідку, безпілотники, то українська армія має можливість отримувати інформацію з супутників, активно користується аеророзвідкою, має розгалужену систему агентурної розвідки. З точки зору зв’язку – в першу чергу, можна казати про Starlink. Їхнє використання надало ЗСУ переваги та з точки зору бойового управління. Целуйко каже, що керування бойовими діями відбувається онлайн, у росіян такого немає. Також впливає вищий рівень українського військового командування, яке, отримуючи інформацію, ефективно її обробляє і приймає виважені рішення. Вони призводять до того, що ЗСУ перехопили ініціативу на фронті. Зараз менш численна українська армія давить російську і перемелює батальйон за батальйоном.
Були певні проблеми зі зв’язком Starlink – він метеозалежний. Ще можливе використання засобів РЕБ. Плюс можлива історія, про яку пишуть медіа, що Ілон Маск обмежував їхні можливості. В якийсь період часу Starlink недоступний і треба використовувати менш захищені засоби – радіозв’язок, мобільний зв’язок. В принципі, ці проблеми не носять системного характеру. Вони не мають принципового значення.
По-перше, це розвідка максимально найдовший термін часу. Якщо говорити про денну оптику – то від початку дня до сутінку. Якщо є засоби з тепловізійною оптикою, то розвідка ведеться і в нічний час. По-друге, це зв’язок – інформація від засобів розвідки онлайн потрапляє до штабів, до артилеристів. Третій момент – це безпосередній зв’язок між аеророзвідниками та коригувальниками з конкретними вогневими засобами. Від виявлення до ураження цілі проходить мало часу. Цим українська артилерія має колосальну перевагу над російською. Плюс це використання високоточних снарядів і ми у новому пакеті допомоги від США бачимо снаряди Excalibur, які дозволяють артилерії 1-2 пострілами вражати ціль, а не витрачати певну кількість звичайних снарядів, ще й не влучати.
По-перше, це транспорт. Ця проблема досі не вирішена. Основна маса ЗСУ – мотопіхотні підрозділи використовують цивільний автотранспорт. Дуже часто він не повнопривідний. Цивільні авто не призначені для війни. Також вони не завжди в гарному стані. Цю проблему треба вирішувати та якби українська піхота мала відповідний транспорт – армійські джипи й пікапи, то її рухливість була б набагато більша. Можливо б, росіяни отримували глибші прориви ЗСУ і не встигали займати нові оборонні рубежі.
По-друге, це дійсно ППО. Ми бачимо, що росіяни намагаються вражати об’єкти в тилу – стратегічні об’єкти, інфраструктуру крилатими ракетами, дронами-камікадзе. Нам дійсно необхідні засоби ППО. Хай вони будуть не надто сучасні, але їх потрібно достатньо багато, щоб прикрити найбільш важливі інфраструктурні об’єкти, промислові центри, демографічні центри. Зенітно-ракетні комплекси, зенітна артилерія з радіолокаційним наведенням були б дуже доречні. Ефективність російських ударів крилатими ракетами та так недостатньо сильна і якби Україна отримала ще певну кількість засобів ППО, ми б може 9 з 10 ракет збивали та росіяни б дуже швидко витратили свої залишки.
Наші побратими з 92-ої бригади уже з мобілізованими зустрічалася. Частина з росіян здалася в полон. РФ в найкращих традиціях СРСР Другої світової кидає людей на фронт без підготовки. Вони демотивовані, погано озброєні, ненавчені. Це таке гарматне м’ясо. Росіяни намагаються цією біомасою зупинити ЗСУ