Еспресо розповість, що таке рекрутинг, як цю систему розгортають в Україні, якими є перші результати та яким є досвід США.
Про що у статті:
Фото: вікіпедія
Слово рекрутинг походить від фр. recruit, що означає "набирати", "вербувати". Саме з французької воно перекочувало в інші мови, в тому числі й в українську.
Якщо зараз ми сприймаємо це слово в загальному розумінні, тобто вербування на якусь роботу, і рекрутингом займаються професійні рекрутери (особливо в ІТ-галузі), то раніше воно мало вузьку спеціалізацію, пов’язану лише з армією.
В історичному контексті треба відрізняти два слова: рекрутинг та рекрут, які мають спільне французьке коріння. Раніше (інколи й зараз) рекрутами називали майбутніх кандидатів на подальшу військову службу, тобто початківців, або призовників. В Європі слово рекрут стало популярним у XVII столітті в часи Тридцятилітньої війни – першої загальноєвропейської війни. Цікаво, що, як і у випадку з Першою та Другою світовою, Тридцятилітня війна також пов’язана з німцями, а саме з імперською династією Габсбургів, яка намагалася зберегти старі католицькі порядки, але в підсумку програла реформаторам протестантам.
Через постійні війни, а відповідно, і втрати солдат армії багатьох держав потребували все більшої кількості новобранців, тобто рекрутів. Таким чином, слово поширилося через все більшу популярність французької культури. Зокрема, у Російській імперії з 1705 року існувала рекрутська повинність – зобов'язання населення податних станів (селян, міщан та ін.) поставляти в армію новобранців-рекрутів, а від дворян – офіцерів. Цю систему ліквідували лише в 1874 році з великим запізненням від інших держав, ввівши загальну військову повинність, яка згодом перейшла в СРСР, а відтак в незалежну Україну.
До речі, військовий обов’язок запровадив всім відомий Наполеон Бонапарт. Тобто йому ми завдячуємо тим, що згідно з Конституцією України призовники, які досягли 17-річного віку та придатні за станом здоров’я, відбувають військову службу. Наполеон зробив Францію флагманом у багатьох питаннях, особливо у військовій справі. Лідер Франції ще в кінці XVIII століття ввів у дію ідею всенародної військової служби levée en masse, тобто всі придатні за віком і здоров’ям чоловіки ставали рекрутами, тим самим створивши велику армію, яка більше 10 років була непереможною у Європі. Тому їхній досвід і запозичили інші країни, в тому числі і військову термінологію.
Фото: вікіпедія
Однак уже в кінці XІХ – на початку ХХ століття армії світу почали стикатися з новою реальністю. Світ ставав усе більш технологічним і вузькоспеціалізованим, відповідно, мало було просто набрати ненавчених селян та дати їм у руки гвинтівку. В арміях почали з’являтися рекрутери, тобто ті, хто відповідав за набір професіоналів, щоб закривати потреби частин чи то в медиках, чи в радистах, чи згодом у водіях та інших спеціалістах. З професіоналізацією армії рекрутинг став важливою складовою створення сильних збройних сил будь-якої країни та дав змогу багатьом країнам відмовитися від військового обов’язку та перейти до контрактного способу забезпечення кадрів, зробивши армію місцем, у яке свідомо йдуть з різних причин (хтось мріє бути військовим чи бачить можливість заробити, як у випадку США, побачити світ і багато інших причин).
Фото: Freepik
Як вже було зазначено, незалежна Україна успадкувала той порядок щодо військової повинності, який діяв у СРСР, зі своїми як плюсами, так і мінусами (особливо щодо дідівщини). Тобто мова йде про загальний військовий обов'язок і обов’язкову військову службу для хлопців починаючи з 17-річного віку. Хоча закон декілька разів змінювали, але суть його залишалася незмінною – кожен придатний чоловік має пройти військову підготовку, щоб захищати державу в разі потреби. Однак уже починаючи з часів президенства Віктора Ющенка все активніше почали говорити про плани, щоб поступово повністю скасувати військову повинність і перейти на контрактний принцип комплектування війська, який поширений у НАТО.
Питання про те, наскільки скоро це може відбутися, час від часу ставало предметом передвиборчих обіцянок і суперечок; при цьому називалися роки в межах від 2008 до 2016. Важливий крок у цьому напрямі відбувся 14 жовтня 2013 року, коли тодішній президент України Віктор Янукович підписав указ, згідно з яким у 2014 році примусовий призов мав відбуватися лише до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, а всі інші війська перейшли б на контрактний принцип комплектування після звільнення останніх призовників у листопаді 2014 року.
Однак військове вторгнення РФ у 2014 році докорінно змінило ситуацію, адже виросла потреба в армії, яка ще не була готова до контрактного способу забезпечення, особливо в умовах війни. Тому указом в.о. президента України Олександра Турчинова від 1 травня 2014 року було відновлено примусовий призов до ЗСУ. Крім того, проводилася мобілізація, а також вносилися зміни до закону, які розширювали коло потенційних військовослужбовців.
У 2015 році, хоч бойові дії не припинялися, вдалося стабілізувати ситуацію на сході України, тому в середовищі українських високопосадовців відновилось активне обговорення планів щодо швидкого переходу на професійну армію. Можливо, якщо б не повномасштабне вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року, ми б побачили такий крок саме з 1 січня 2024 року. Адже, коли російські війська стояли на кордоні, 1 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав указ №36/2022 "Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних силах України та поступового переходу до засад професійної армії", який передбачав скасування призову на строкову військову службу до 2024 року. Та сталося інше. Повномасштабна війна і десятки тисяч призовників, які за законом мали служити від 12 до 18 місяців, вже третій рік очікують змін у законодавстві, щоб потрапити додому. Вже цього місяця, як попередньо очікується, з прийняттям нового законодавства щодо мобілізації, терміни військової служби та, відповідно, звільнення з неї зафіксують.
У перші місяці повномасштабної війни сотні тисяч українських громадян на патріотичних засадах самостійно ринули до війська. Однак чим довше тривала і триває війна, тим більше українців були і є незадоволені мобілізаційним законодавством. Адже, наприклад, добровільно пішовши до війська, добровільно з нього піти неможливо, поки триває війна. Власне, щоб згладити всі спірні моменти, вже декілька місяців Міноборони, уряд та депутати ВР розробляють зміни щодо мобілізаційного законодавства, військового обліку та служби в Збройних силах. Очікується, що у лютому їх таки приймуть.
Читайте також: Мобілізація в лютому 2024 року: чи буде посилена та кого можуть призвати
Та ще до прийняття законодавчих змін в Україні почали просувати важливе нововведення – рекрутинг на військову службу. Напевно, однією з перших, хто професійно зайнявся в час війни питанням кадрів, стала 3-тя штурмова бригада (до цього полк "ССО Азов"). Адже на липень 2023 року вони встигли відкрити три рекрутингових центри в різних містах України. Також вони активно почали займатися рекламою в соцмережах, популяризуючи службу в себе.
Восени 2023 року Міноборони почало співпрацювати з популярними платформами пошуку роботи, були підписані відповідні договори про співпрацю. А на початку листопада міністр оборони України Рустем Умєров офіційно підписав наказ про затвердження Концепції військової кадрової політики до 2028 року.
Серед багатьох змін цей документ на 60 сторінок (ознайомитися з ним можна за посиланням) передбачає у підсумку перехід ЗСУ на військову службу за контрактом, а строкову військову службу замінять інтенсивною військовою підготовкою громадян призовного віку. Також має бути людиноцентричний підхід до управління кар’єрою військовослужбовців з урахуванням їхньої освіти, професійного розвитку, гендерної рівності. А це в свою чергу значить запуск дієвої системи рекрутингу ЗСУ професійним і вмотивованим особовим складом.
"Рекрутинг – комплекс заходів щодо активного, цілеспрямованого пошуку та вербування необхідного персоналу з метою комплектування ЗС України військовослужбовцями відповідної якості та кількості", - йдеться в документі.
Тобто Міноборони планує не чекати, поки до них прийдуть, а заохочувати і шукати потрібні кадри, переманюючи до себе, а не силою притягаючи, як це часом за теперішніх умов стається з ТЦК та СП. Адже у Міноборони визнають, що не вирішено ключову проблему військової кадрової політики, бо існує "недостатня мотивація громадян до тривалого проходження військової служби за контрактом". Тому одним з напрямів розвитку кадрової політики є "впровадження ефективної системи рекрутингу та комплектування для забезпечення ЗС України професійним особовим складом, орієнтованої на принципи та стандарти держав - членів НАТО", ідеться у візії Міноборони.
Для цього у Міністерстві оброни вирішили під час дії воєнного стану "впровадити експеримент із удосконалення системи комплектування шляхом створення та функціонування центрів комплектування та рекрутингу окремих родів військ (сил) ЗС України", а також забезпечити проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи в суспільстві щодо залучення громадян на військову службу за контрактом.
Також у документі відзначають, що в мирний час рекрутинг буде проводитися відповідно до принципів і стандартів держав - членів НАТО. Також буде трансформовано систему рекрутингу шляхом створення нових органів військового управління, яким підпорядковуватимуться підрозділи рекрутингу. В окремих родах військ (сил) ЗС України будуть сформовані штатні вербувальні центри для здійснення відбору кандидатів на військову службу серед громадян України та виконання заходів військово-патріотичного виховання. Також буде створений єдиний центр базової загальновійськової підготовки для військовослужбовців, які прийняті на військову службу за контрактом з числа громадян, що не проходили військову службу.
Тобто можна зробити висновок, що у Міноборони на теперішньому етапі рекрутинг розглядають як другорядне питання, адже основні нововведення щодо нього планують запровадити вже у мирний час, а зараз – це "експеримент", як кажуть у Міноборони. Хоча, як відзначив представник Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець, міністерство вже зараз, у воєнний час, працює над запуском власної рекрутингової агенції, щоб спростити українцям пошук роботи у ЗСУ.
За його словами, перший контакт майбутнього військового має відбуватися з рекрутером від Міноборони, в цьому процесі відбувається обмін інформацією, людина отримує відповіді на свої запитання.
"І якщо все складається, і людина каже: я зрозумів, чим займається ця військова частина, на цю посаду я готовий іти, я все зрозумів, — то людина тут же на місці оформлює перший пакет документів, з яким вона потім іде до ТЦК і СП. Тому що оформлюють людину безпосередньо за всіма процедурами саме там. У нас немає іншої точки входу, крім ТЦК та СП", — пояснив Олексій Бежевець.
Він додав, що рекрутер, відповідно, перебуваватиме на зв’язку з ТЦК та СП і контролюватиме цей процес.
Читайте також: Військовий рекрутинг: що це таке та як працює система
Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
Тож, рекрутинг і мобілізація – це паралельні процеси, які мають спільну мету – максимально укомплектувати українське військо. Адже в умовах війни, на жаль, ЗСУ щодня зазнають втрат. До того ж, люди, які воюють вже два роки, потребують перепочинку. Немає точної цифри, скільки потрібно мобілізувати (хоча президент України озвучив число у 500 тис., та військові цього не підтверджують, адже це чутливе питання). Однак є цифри щодо того, як українці самостійно подають свої заявки на вакантні роботи в ЗСУ.
Та треба розуміти, що не всі, хто подав заявку, автоматично проходять і їх беруть в армію. В тому і відмінність між мобілізацією та рекрутингом, адже у першому випадку ви практично нічого не обираєте, куди скажуть, туди йдете. А рекрутинг – це про вибір, коли ви зацікавлені в тій чи іншій роботі і вас розглядають на посаду серед десятків, а то й сотень інших претендентів.
Якщо вас таки обрали, вам потрібно буде пройти ще співбесіду та тестування (наприклад, фізпідготовка). Якщо у вас немає військової підготовки та військового досвіду, то ви проходитиме спершу три місяці базової військової підготовки, а тоді – спеціалізовану.
Представник Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець розповів, що з осені минулого року 50 тис. громадян та громадянок України вже подали свої резюме на вакансії в ЗСУ (від мінометника до кухаря в підрозділ), користуючись новою системою рекрутингу.
"Ми бачимо зараз, що ініціатива, яка почалася з середини листопада минулого року щодо співпраці з цими онлайн-платформами (рекрутинговими платформами - Lobby X, OLX, Work.ua та Robota.ua, - ред.), дуже активно розвивається. За кількістю військових частин, які долучились, нині це вже більш ніж пів тисячі підрозділів. І це тільки за два останні місяці. І вже більш ніж 50 тисяч відгуків на розміщені вакансії. Щотижня кількість збільшується", - сказав Бежевець.
За його словами, це показує, що вже з’явилася довіра до людей, які цим займаються, що це дійсно працює.
Він також додав, що Міноборони "дуже плідно й щільно спілкується з указаними онлайн-платформами".
"Допомагаємо, максимально розвиваємо співпрацю. І вже є відгуки. Іноді ми бачимо це в соцмережах, коли люди скаржаться на те, що "я подався на вакансію, у відповідь тиша". Тиждень тиша, два тижні. І людина, звичайно, ображена, обурена: мені ніхто не відповів, це все профанація, це обман і так далі. Ми розуміємо, що на практиці десь є офіцер-кадровик, який розмістив вакансію. Йому звалились дві сотні заявок, наприклад. Він відібрав тих, які йому найбільше за профілем підходять. З тими людьми сконтактував. А для решти у нього немає часу", - каже Олексій Бежевець і додає, що процес буде систематизований і в Міноборони зараз вчаться завдяки цьому експерименту, щоб у людей згодом не "виникло обурення або якогось відторгнення нашої ідеї".
Фото: Pfc. Aiden Griffitts/Army
У сучасному світі багато країн використовують різні стратегії рекрутингу для формування та підтримання своїх військових сил. Деякі країни мають професійну армію, побудовану суто на рекрутингових центрах, де відбирають військових і ті проходять спеціалізовану підготовку та отримують зарплату за свою службу. Тобто це армія за контрактом, як це є у США, Великій Британії, Німеччині, Китаю, Індії Аргентині, ПАР, Австралії та багатьох інших країнах. Інші країни можуть використовувати систему військового обов'язку, як це є в Україні, Туреччині, Єгипті, Фінляндії, Швейцарії, Греції, Ірані, Ізраїлі, в обох Кореях та інших країнах. Також є змішаний тип, коли частково потреби покриваються коштом як рекрутингу, так і військової повинності.
Загалом рекрутинг може включати в себе різноманітні методи, такі як реклама, робочі ярмарки, військові школи, тестування інтелекту та фізичної готовності, а також інтерв'ю. Військові рекрутери приходять до навчальних закладів, де розповідають про переваги служіння в армії. Адже крім високих зарплат, також військовим держава пропонує різні пільги.
Рекрутингова система популярна в багатьох країнах, але чи не найбільш розвинена вона у Сполучених Штатах. Особливо цьому посприяла війна у В’єтнамі, де США втратили близько 60 тис. солдат. Це активізувало зростання протестів як проти війни, так і загальної військової повинності, яка тоді діяла в США. Дійшло навіть до того, що президент Річард Ніксон запровадив лотерею для призову на військову службу. Лотерея визначала, кого з молодих чоловіків призивати до армії наступними. Однак у 1973 році, після завершення війни у В'єтнамі, США перейшли до системи професійної армії, і відтоді загальна військова повинність було припинено (хоча потенційно її може бути відновлено за надзвичайних обставин). Із 70-х років минулого століття у США почали активно розвивати рекрутингові центри, які до цього існували, однак відтепер вони набули пріоритетного значення.
Про саму систему: спершу вербувальники у США надають всю необхідну інформацію потенційному призовнику, а далі вже проводять тестування та супроводжують його на всіх етапах відбору.
Сам відбір проходить у кілька етапів, щоби відсіяти тих, хто не підходить армії через різні фактори – від звичного нам питання здоров’я до тестів на інтелект, фізичну підготовку, психологічних здібностей, професійних навичок та багато інших тестів і співбесід, що пов’язані зі специфікою обраного фаху у війську.
"Зазвичай заявнику запропоновано кілька професій. Загалом, чим вищі результати іспитів у людини, тим більший у неї вибір", — роз’яснюють у Пентагоні.
Тобто у США відповідально ставляться до тих, хто хоче вступити в армію. Попри те, що загалом в армії США служить понад 1,5 млн людей, кадрового голоду не виникає, навіть незважаючи на відсутність загальної військової повинності. Це власне пояснюється вдалою системою рекрутингу, яку у перспективі хоче запозичати Україна.
У США кожна гілка військ має своє рекрутське бюро, що відповідає за набір нових військовослужбовців. Міністерство оборони США координує дії всіх цих бюро, але кожна гілка військ відповідає за свою систему рекрутингу. Однак існують певні загальні стандарти та правила рекрутингу. Так звана Агенція з кадрових резервів (Defense Manpower Data Center) є частиною Міноборони США і забезпечує обробку даних та підтримку для програм рекрутингу.
Велика Британія, Німеччина, Франція мають схожу систему рекрутингу. Зазвичай рекрутинг там проводиться через офіційний веб-сайт або рекрутингові центри. Також проводять активну інформаційну й рекламну кампанію та намагаються створити максимально вигідні умови для тих, хто вирішив служити, при цьому не забуваючи детально тестувати новобранців, щоб відібрати кращих з кращих.