Пашинян переможе, але Путін не здасться: чого чекати від виборів у Вірменії. Пояснюємо

Фактично країна проводить референдум про власне майбутнє: залишатися в орбіті Москви чи остаточно розгорнутися до Заходу. Ставки надзвичайно високі – і не лише для трьох мільйонів вірмен, які проживають в країні. За результатами голосування уважно стежать у Брюсселі, Вашингтоні та Москві. Кремль уже вдався до погроз, економічного тиску і прихованих операцій впливу. Але, схоже, вірмени вже зробили вибір.

Більше про ситуацію у Вірменії, розповість Епсресо.

Зрада союзника: як Москва штовхнула Єреван до Заходу

Президент США Дональд Трамп (у центрі), президент Азербайджану Ільхам Алієв (ліворуч) та прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян (праворуч), фото: gettyimages

Щоб зрозуміти нинішні вибори, треба повернутися до осені 2023 року. Тоді Азербайджан за 24 години провів блискавичну "антитерористичну операцію" і повернув під свій контроль Нагірний Карабах – регіон, де сотні тисяч етнічних вірмен жили десятиліттями. Вся вірменська громада Карабаху масово покинула землю, яку вважала своєю. Це була не просто військова поразка – це стало і національною травмою, яка заставила глянути на ситуацію з іншого погляду.

Адже в цей момент Росія, яка позиціонувала себе як гарант безпеки Вірменії в рамках ОДКБ (військово-політичний союз кількох пострадянських країн), де-факто відвернулася. Миротворці Москви, що стояли в регіоні, не зробили нічого. Кремль мовчав. Це мовчання виявилося гучнішим за будь-які заяви.

Прем’єр Нікол Пашинян, який прийшов до влади ще у 2018 році на тлі "оксамитової революції", зробив висновки. Почавши ще раніше дистанціюватися від Росії, він різко прискорив цей процес. Якщо у березні 2025 року Вірменія законодавчо закріпила курс на євроінтеграцію, то вже на початку 2026-го Єреван заморозив участь в ОДКБ і почав домагатися виведення російських військових зі своєї землі. 

Як відзначає багато аналітиків, Кремль своїми руками поховав відносини з одним із найбільш надійних своїх союзників. Чому? Бо застряг у війні з Україною, тому погодився на угоду з Азербайджаном та Туреччиною, яка традиційно підтримує Баку через очевидну релігійну близькість.

Геополітичний розворот Пашиняна виявився разючим, адже Вірменія вирішила закопати "сокири війни" з Азербайджаном задля спільного добра. У серпні 2025 року він разом з президентом Азербайджану Алієвим підписав у Вашингтоні за посередництва Трампа мирну декларацію. У січні 2025 року Вірменія уклала стратегічне партнерство зі США, а в травні 2026-го Єреван прийняв восьмий Саміт Європейської політичної спільноти – де пройшов і перший повноцінний саміт Вірменія–ЄС. Французький президент Макрон, приїхавши до Єревана, заявив, Вірменія "справді "зробила вибір" – вирватися з цих пут і повернутися до Європи. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте теж завітав до вірменської столиці, як і президент України Володимир Зеленський, що сообливо не сподобалося російській пропаганді. 

Нормалізуються відносини і з Туреччиною – давнім противником. Пашинян відкрив залізничне сполучення з Європою через турецьку територію і розраховує на безвізовий режим із ЄС упродовж двох років. За його словами, кількість вірмен, що виїжджають до Євросоюзу, зросла за останні роки на 500%, тому вірменські посольства в країнах ЄС просто не встигають обробляти заявки.

Показово, що й Трамп особисто підтримав Пашиняна напередодні виборів, написавши у своїй мережі Truth Social про нього як про "великого друга та лідера" з повною і беззаперечною підтримкою на переобрання.

Кремль готує удар у відповідь: церква, олігархи, боти і 100 тисяч "туристів"

Москва, звісно, дивитися на це склавши руки не збиралася. У міру того, як наближалися вибори, тиск на Вірменію ставав дедалі агресивнішим – і дедалі менш прихованим.

Головна фігура проросійської опозиції у Вірменії – Самвел Карапетян, вірмено-кіпрсько-російський мільярдер, власник великої енергетичної компанії, що контролює електромережі Вірменії. У середині 2025 року він увійшов у політику, заснувавши блок "Сильна Вірменія". Щоб балотуватися, публічно відмовився від кіпрського та російського паспортів – але походження його капіталів і зв'язки з Москвою залишилися незмінними. 

Пашинян заарештував його ще в 2025 році в рамках розслідування про спроби дестабілізації уряду, тому під час виборів Карапетян перебуває під домашнім арештом. Серед інших фігурантів виборчої гонки – колишній президент Роберт Кочарян, якого виборці асоціюють із корупцією і жорстоким придушенням протестів у 2008 році, та Гагік Царукян з "Процвітаючої Вірменії" – ще одна проросійська сила зі своїми мережами.

Цікаво те, що Вірменська Апостольська церква теж перетворилася на один із ключових майданчиків протистояння. Росіяни традиційно використовують тему православ’я для просування своїх імперських наративів та шпигунів. Служба національної безпеки Вірменії у червні 2025 року провела обшук у Першопрестольному Ечміадзині – це головний духовний центр Вірменської Апостольської Церкви. Правоохоронці заарештували архієпископа Багдасара Галстаняна, що очолював антиурядові протести, та архієпископа Мікаеля Аджапахяна, якого звинуватили у публічних закликах до насильницького повалення влади. 

Аджапахяна засудили до двох років в'язниці. Паралельно спецслужби взяли під спостереження три церковні об'єкти з підозрілими зв'язками з Москвою, зокрема Кафедральний собор у Гюмрі, де розташована і 102-га російська військова база. Особливий інтерес становить Церква Покрови в Єревані – штаб-квартира Руської православної єпархії Вірменії, заснованої у 2023 році за підтримки митрополита Леоніда, якого в медіа охрестили "Пригожиним у рясі" через його зв'язки з покійним засновником "Вагнера".

За даними Reuters із посиланням на п'ять західних розвідників, Кремль ще в жовтні 2025 року створив спеціальне Управління стратегічного співробітництва (СДА), завданням якого стало ведення масштабних операцій впливу у Вірменії. Серед розроблених планів – заснування медіаресурсу під назвою "Єреван1" для вірменської діаспори в Росії з "ключовим наративом", що "Вірменія може процвітати лише в тісному союзі з Росією". Аналітики Bot Blocker охарактеризували вірменські вибори як одну з найбільших державних дезінформаційних кампаній в сучасній Європі – поступаючись хіба що молдовській виборчій кампанії 2025 року.

Також за даними Reuters, Кремль прорахував можливість перевезти до 100 000 етнічних вірмен з Росії на батьківщину, щоб вони проголосували проти Пашиняна. Кошторис операції оцінюється у близько 50 мільйонів доларів. За даними агентства, до середини травня Кремль нібито вже розподілив між регіонами квоти, скільки людей кожен повинен надіслати. Вірмени не мають права голосувати з-за кордону, але можуть повернутися на батьківщину – і щодня між двома країнами курсують десятки рейсів. 

Уряд Вірменії відреагував жорстко на цих "приїжджих" із РФ виборців - почав видавати повістки на військові збори. Заступник керівника апарату прем'єра Тарон Чахоян заявив, що ті, хто прибуває, будуть призвані на збори, а відмова від проходження тягне за собою кримінальну відповідальність.

"Український сценарій": чим лякає Путін

Путін на зустрічі зі своїми силовиками (22.05.2026), фото: офіційна хроніка

Кремль не обмежився прихованими операціями. Наближення виборів супроводжувалося відкритими погрозами на найвищому рівні.

Нещодавно Путін провів паралель між Вірменією та Україною, заявивши, що "криза в Україні колись почалася зі спроб приєднання України до ЄС" і натякнувши, що Єреван може повторити цей шлях.

"Я вже згадував про це. Криза в Україні почалася зі спроб приєднання до ЄС. Ми ж не були проти», — сказав Путін після саміту ЄАЕС в Астані, і його слова в контексті повномасштабної війни звучали цілком однозначно.

Спікер Держдуми В'ячеслав Володін виступив із різкою критикою Пашиняна, звинувачуючи його в "недружній політиці". Секретар Радбезу Сергій Шойгу попередив, що "співпраця з РФ – основний двигун економіки Вірменії" і поставив риторичне питання: а чи зможе Вірменія продавати до ЄС свої абрикоси, форель і мінеральну воду на тих самих умовах?

МЗС Росії відкликало свого посла у Вірменії Сергія Копиркіна "на консультації" – жест, що в дипломатичній мові означає демонстративну холодність, аж до можливого розриву відносин. Кремль і союзники по ЄАЕС (Білорусь, Казахстан і Киргизстан) – у спільній заяві від 29 травня зажадали провести у Вірменії референдум про вибір між ЄАЕС і ЄС у "найкоротші строки".

У Єревані ультиматум Кремля фактично відхилили. Прем'єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що вимога провести референдум "ЄС чи ЄАЕС" не має практичного сенсу, адже Вірменія поки що не подавала заявку на вступ до Євросоюзу. Водночас він наголосив, що якщо колись країна справді опиниться перед необхідністю остаточного вибору між двома інтеграційними проєктами, це рішення повинні ухвалювати громадяни Вірменії.

Раніше Пашинян неодноразово заявляв, що традиційна система безпеки Вірменії фактично провалилася. За його словами, союзники по ОДКБ не виконали своїх зобов'язань під час криз 2021–2023 років, а російські миротворці не змогли забезпечити безпеку вірмен Карабаху. Саме тому Єреван почав шукати нових партнерів у сфері безпеки та поглиблювати співпрацю із Заходом.

Економічний примус: коньяк, фрукти і газовий кран

Паралельно з погрозами Москва вдалася до того, що вже добре відоме по Молдові, Грузії та Україні: до торговельних обмежень, прикритих "санітарними нормами" чи іншими вигаданими причинами.

Спочатку Роспоживнагляд призупинив продаж вірменських вин і коньяку, заборонивши роботу Прошянського коньячного заводу. Це болючий удар, адже у 2023–2024 роках Вірменія постачала до Росії близько 80 відсотків свого коньяку, що йде на експорт. Тоді прийшла черга мінеральної води "Джермук". Потім – квітів. Нарешті, в травні цього року Росія заборонила ввезення вірменських овочів і фруктів: лише за травень-листопад попереднього року їхній обсяг становив близько 107 мільйонів доларів.

Газпром через речника Кремля Дмитра Пєскова попередив, що пільгові ціни на газ можливі "лише в межах інтеграційних об'єднань за участю Москви". Тобто, якщо Вірменія вийде з ЄАЕС, дешевий газ закінчиться. Міненерго РФ погрожувало розірвати угоду про безмитне постачання нафтопродуктів і необроблених алмазів.

Логіка Кремля проста і цинічна: спровокувати економічну кризу, змусити людей виходити на вулиці й скористатися цим для зміни влади. Власне, цей сценарій вже відпрацьовувався в Грузії – з певним, хоча й неповним успіхом.

Що показують опитування: перемога є, але монобільшість – питання

Володимир Зеленський та Нікол Пашинян, фото: Офіс президента України

Попри весь цей тиск, а може, й завдяки йому, рейтинги Пашиняна перед виборами суттєво зросли. За даними дослідної компанії Breavis, оприлюднених Euronews напередодні виборів, партія Пашиняна "Громадянський договір" може отримати близько 65% голосів серед виборців, що вже визначилися. Опитування Міжнародного республіканського інституту (IRI) зафіксувало підтримку на рівні 32% – при тому, що 23% ще не визначилися і ще 21% відмовляється відповідати. 

Другим з великим відставанням – на рівні шести відсотків – йде блок "Сильна Вірменія" Карапетяна. Рейтинг довіри красномовний: Пашиняну довіряють 29% опитаних; Карапетяну – лише вісім, Кочаряну – чотири, Царукяну – три.

Агрегатор PolitPro (відстежує політичні настрої, виборчі опитування) станом на 6 червня фіксував за "Громадянським договором" 47 % – і значний відрив від решти.

Водночас дослідники берлінського Центру східноєвропейських і міжнародних досліджень (ZOiS) застерігають: більшість у парламенті не гарантована. Вірменська виборча система, що передбачає пропорційне представництво з бонусами для переможця, може дати Пашиняну контрольний пакет, але питання, чи буде це конституційна монобільшість для проведення великих реформ, залишається відкритим. Все залежатиме від явки, від того, скільки партій подолають прохідний бар'єр, і від того, чи вдалися кремлівські операції впливу.

Аналітики також фіксують, що кампанія проходить у надзвичайно поляризованій атмосфері І головне слово виборів – "загроза". Кожна партія переконує виборців, що неправильний вибір буде катастрофічним. 

Після виборів: що робитиме Кремль, якщо програє

Перемога Пашиняна виглядає майже неминучою. Але в Москві добре знають, що вибори – не кінець гри.

Сценарій очевидний: якщо електоральне втручання провалиться, Кремль може перейти до наступного етапу – ще більшого економічного задушення. Ескалація торгових обмежень, підвищення цін на газ, вихід Вірменії з ЄАЕС (добровільний чи примусовий) – усе це здатне стрясонути економіку. Якщо людям стане зле жити, вони виходять на вулиці. А на вулицях чекають проросійські структури, готові направити невдоволення в потрібне русло. Це класика кремлівського "керованого хаосу".

Німецькі дослідники ZOiS прямо пишуть: "Вплив Росії навряд чи зменшиться після виборів". Вірменія залишається економічно пов'язаною з Росією – через торгівлю, грошові перекази мільйонів трудових мігрантів, енергетичну залежність і присутність російської військової бази в Гюмрі.

Проте є й контраргументи. По-перше, Росія воює в Україні й фізично не має ресурсів для другого фронту. По-друге, Захід цього разу не збирається залишати Вірменію сам на сам: ЄС та США явно демонструють, що розглядають Єреван як стратегічний пріоритет – зокрема через транспортний коридор, що може з'єднати Азію з Європою в обхід Росії й Ірану.

Аналітики Foreign Policy Centre наголошують: перемога Пашиняна дасть старт одразу трьом важливим процесам у регіоні – поступовому зближенню Вірменії, Грузії та Азербайджану, подальшому скороченню російського впливу на Південному Кавказі та зміцненню позицій ЄС і США в стратегічно важливому перехресті між Сходом і Заходом. Однак той самий аналіз застерігає:

"Вірменія, найімовірніше, не замінить тісне партнерство з Росією так само тісним партнерством із кимось іншим. Тому Єреван балансуватиме – і цей баланс буде крихким".

Тож результати голосування 7 червня визначать не просто склад парламенту. Вони визначать, чи стане Вірменія наступним полігоном для кремлівського сценарію дестабілізації – чи знайде достатньо внутрішньої сили й зовнішньої підтримки, щоб стати ще однією країною, яка вирвалася з орбіти Кремля і вижила.

Читайте також: Лист Зеленського до Путіна насправді адресувався Трампу, - дипломат Мільман