Прем'єр у відставці, нехай живе прем'єр: як у Франції розпочались протести та чого очікувати від нового керівника уряду

Еспресо розповість, чому у Франції призначили вже п’ятого прем’єра за другий рік, чому французи масово збираються на протести всією країною, а також чого слід очікувати від чи не найближчого до президента Емануеля Макрона політика, Себастьєна Лекорню.

Останній шанс президента, який стрімко втрачає популярність

Кілька днів тому, 8 вересня, у французькому парламенті завершилось чергове голосування у парламенті щодо висловлення недовіри вже четвертому уряду, який очолював Франсуа Байру, за каденції Емануеля Макрона. Останній прем’єр-міністр, до слова, втримався на посаді лише 9 місяців.

Причинами ж такої політичної нестабільності, яку відверто можна вважати кризовою, є програш провладної партії чинного президента Франції на виборах до Європарламенту у червні торік. Тоді ультраправій французькій силі "Національне об’єднання", яку раніше очолювала відома Марін Ле Пен, вдалось зібрати 33% голосів, тоді як промакронівській – лише 15%. Того ж дня, після підрахунку голосів, президент Франції визнав поразку та розпустив Національні збори, тобто парламент, призначивши дату виборів нового. 

Як пояснив у коментарі для Еспресо журналіст, політичний оглядач, депутат Верховної ради IV-VI скликань Андрій Шкіль, наразі у Макрона рекордно низький рівень підтримки – 77% людей незадоволені його діями. І саме цими факторами пояснюється така змінність президентського уряду, перший з яких протримався лише 3 місяці. 

Що цікаво, очільник передостаннього з них – прем’єр Франсуа Байру – був політичним наставником Макрона та представником непопулярного у Франції центриського руху, який отримував лише до десяти мандатів на майже 580 у Національних зборах. Як каже оглядач, саме Байру став двигуном тієї сили у французькому парламенті, яку сьогодні заведено називати макронізмом.

фото: REUTERS/Benoit Tessier

Однак, слід зазначити, що остання відставка мала і фактичні підстави. Мовиться про особливості устрою французької законодавчої гілки влади – можливість затвердити певний закон, який не отримав більшості в парламенті, вольовим рішенням прем’єра та президента. Та одразу ж після цього необхідно провести вотум довіри, тобто голосування щодо того, чи підтримує парламент чинний уряд. 

За словами Андрія Шкіля, вперше такий механізм спрацював на користь Байру, однак вдруге ситуація була дещо іншою. 

"Цього разу йому потрібна була підтримка в очах виборців – йшлось про економію на понад 40 млрд євро шляхом врізання соціальних виплат. І, аби зберегти своє політичне реноме, політичне майбутнє, він сам викликався на вотум довіри. Так йому висловили недовіру", – каже експерт. 

Які політичні сили можуть підігрівати температуру у французькому парламенті та суспільстві

Криза, а особливо в такій країні як Франція, де суспільство доволі часто висловлює свою непокору виходом на вулиці, доволі часто супроводжується страйками та мітингами. 

Один із таких розпочався саме сьогодні, 10 вересня. Як повідомляє французьке видання BFMTV, розпочалась всенародна мобілізація під гаслом "Блокуймо все", яка принесе з собою демонстрації по всій країні та перекриття доріг. Очікується, що до страйків приєднаються близько 100 тис. людей. 

Ще всередині дня французьке медіа повідомляло про значні перебої в роботі залізничних ліній, а в Парижі спецпризначенці стримують натовп протестувальників у масках та балаклавах. Багато навчальних закладів, як вищих так і середніх, по всій країні паралізовані.

фото: Remon Haazen/Getty Images

Протест, зрозуміло, безпосередньо пов’язаний з протидією тодішньому прем’єру Байру, а точніше – запропонованим ним бюджетним планом. Водночас префект паризької поліції Лорен Нуньєс заявив, що "Блокуймо все" підтримується ультралівими силами. 

Щодо цього Андрій Шкіль зазначив, що достеменно складно сказати, хто "керує" цим протестом, однак можна припустити, чиїм фінансуванням він годується. 

"Все, що у Франції ультраліве, чи ультраправе, завжди фінансувалося спершу Союзом, а тепер – Москвою. Так, складно буде довести безпосереднє фінансування, але є зачіпки так вважати. І, можливо, політично неправильно буде стверджувати саме про якісь грошові вливання, однак впливи точно є. Це ж єдині, хто насправді зацікавлені у існуванні таких екстримістських структур – каже він, порівнюючи ситуацію з нещодавніми протестами "Жовтих жилетів" – все, що дуже різко виникає, а потім різко зникає, можна вважати штучним. Та і в цій політичний ситуації такі масові заворушення, екстремуми, вигідні виключно екстримістам". 

Це ж, за його словами, кажуть і інші французькі політичні коментатори, які наближені до урядових кіл, хоча і конкретних фактів щодо фінансування російським лобі наразі немає.

Новий прем’єр – потужна й послідовна проукраїнська сила, а також "останній набій" Макрона"

Вже ввечері, 9 вересня, перед важкими для Франції днем Емануель Макрон визначився з наступником Байроу. Новим прем’єром став колишній міністр оборони, Себастьєн Лекорню. І, як вважає наш співрозмовник, це доволі хороші новини для України на фоні усього, що коїлось у палатах французького парламенту останніми днями. 

Перш за все, Лекорню є одним із найпослідовніших прихильників теперішньої політики Франції щодо України, тобто політики повної підтримки. Як зазначив Андрій Шкіль, він стоїть за двома головними проєктами співпраці цих країн. 

Один із них – це "Конвеєром дронів", який може бути запущене як у Франції, так і в Україні, з метою постачання великої кількості високоякісних безпілотників для ЗСУ. 

Умєров зустрівся з міністром збройних сил Франції Лекорню, фото: Рустем Умєров

Оглядач підкреслив, що йдеться про створення потужного виробництва, за яким, як подейкують, може стояти відомий французький автовиробник Renault, який має доволі серйозні позиції та досвід в оборонно-промисловому комплексі. 

фото: Європейська комісія

Окрім того, експерт наголосив і на словах Лекорню на останньому засіданні у Рамштайні, де французький міністр оборони заявив про збільшення українських авіаційних можливостей. І усе це попри те, що вже на той момент йшлось про передачу реактивних винищувачів "Міраж" французького виробництва у тій модифікації, яку використовує сама ж Франція, тобто у найкращій. 

Як каже наш співрозмовник, Лекорню – це політик, який вміє масштабувати та реалізовувати чіткі плани.

"Марі Ле Пен назвала його останнім набоєм Макрона. І з нею багато щодо чого можна не погодитись, але тут вона права – це його остання найдовіреніша та найближча людина. Знову ж таки, він був міністром екології, коли розпочались жовті жилети, і не відступив від підняття цін на пальне, що і призвело до протестів. Але саме і це свідчить, що він впертий, проте гнучкий. Саме така людина потрібна на посаду прем’єра Франції", – підсумував експерт, вказуючи на хороші перемовні можливості політика, що зараз необхідно для примирення сил у парламенті. Саме завдання "домовитись та примирити" новий прем’єр отримав від президента після вступу у повноваження. 

"Якщо у нього вдасться, то французький парламент чекає стабільність та спокій, попри бажання зовнішніх сил розхитати ситуацію", – резюмував Андрій Шкіль. 

Також він додав, що, швидше за все, Лекорню буде останнім прем’єром за цієї каденції Макрона, яка імовірно також буде фінальною і для президента.

Читайте також: Революція через ТікТок та Інстаграм: криваві заворушення в Непалі та що стало їх причиною. Пояснюємо