Пригожин хоче крові. Коли нарешті в Росії почнеться міжусобна різня

Найперше - легка реакція стосовно відео Пригожина, яке так щедро було розігнано свитою придворних кремлівських воєнкорів. Саме там улюблений путінський зек-найманець розказує про те, що Шойгу з Герасимовим забронзовіли, діти їхні знімають ролики на ютубі. “Суки, тварюки, господарі життя”. А у вагнерівців, мовляв, нема чим стріляти: “Брак снарядів 70%”, — гучно заявляє Пригожин. Це насправді не так. Адже за свідченнями численних вояків 72-ї бригади чи 3-ї окремої штурмової бригади, які уже кілька місяців є ударною силою проти “вагнерят”, — все з оснащенням і зброєю у цих груп нормально. Навіть так: серед усіх інших підрозділів воно найкраще. А стосовно браку боєприпасів — це перебільшення, адже артилерійських складів на території РФ багато. І вони, на жаль, не горіли так, як наші арсенали в Ічні, Сватовому чи Балаклії.

Річ у тому, що ось-ось на календарі буде сакральне російське свято Дня Перемоги. До цієї дати російські офіційні особи обіцяли взяти Бахмут, весь Донбас і почати освоєння нових територіальних надбань, які РФ захопила в перші два тижні війни. Той же Пригожин в середині квітня заявляв про те, що “треба поставити жирну крапку в СВО”. І робити все для того, аби “намертво закріпитись на тих територіях, які вже є”.

Через те, що Пригожин є давнім і особистим другом Путіна, його правою рукою з делікатних питань, — це офіційна позиція Кремля. І стосується вона того, як на перспективу пояснити військову поразку в Україні. І видати це за щось абсолютно логічне. Ба більше - перед українським контрнаступом треба було дати харч для плебсу, які ж цілі нинішньої війни й навіщо потрібна мобілізація.

Другий акт цієї вистави на внутрішню аудиторію — були саме ті дрони над Кремлем. Найперше для того, аби легально скасувати парад побєдобєсія і не пояснювати, чому за рік з гаком не взяті повністю Луганська та Донецька області. Далі це теж удар по Шойгу та Герасимову та їхньої спроможності захистити центри ухвалення рішень в Росії.

Пригадаймо, як російські військові демонстративно розміщували комплекси ППО у столиці. У Москві під С-400 перекривали парки, а “панцирі” виносили прямо на дахи адміністративних будівель. Так росіян переконували, що це уже не війна за денацифікацію України, що боротьба уже за виживання РФ як держави.

Поява безпілотника над Кремлем викликала купу гнівних питань у москвичів: “Где же наше ПВО?” І тому зараз треба назвати чіткі прізвища винуватців. І, власне, Пригожин назвав прізвища тих, на кого почеплять всі біди й нещастя. Очевидно, що Шойгу та Герасимов після поразки РФ першими підуть під ніж.

Американська військова розвідка дала чіткі пояснення, чому цей дрон був ніяким не українським. І що його оператор сидів дуже близько до Кремля. А отже так напередодні сакрального свята кожного росіянина — 9 Травня — Кремль остаточно фундаментує  тезу про “війну за майбутнє Росії”, або нову “вітчизняну війну”. І десь поміж цих заяв буде пошук своїх ворогів, які напряму відповідальні за те, що повної окупації України з остаточним розв'язанням українського питання не склалося.

Це зміщення акценту на внутрішню повістку дає Путіну ще більше можливість закрутити гайки всередині РФ та запустити маховик репресій в стилі Сталіна, коли найбільш талановитих червоних командирів пускали під ніж, як свиню на Різдво.

Якщо ви звичайний москвич і планували пересидіти цю незручну війну з коктейлем у барі на Патріарших прудах — мої вітання. Саме з таких актів і з таких заяв про те, що “вагнерам не вистачає боєприпасів” починається тотальне скорочення видатків на соціалку та спрямування грошей на війну.

Хоча РФ набагато краще готувалась до нападу на Україну, ніж ми до оборони 24 лютого, — усе ж навіть їхні ресурси в умовах більш-менш дієвих санкцій не нескінченні. І це розуміють погані росіяни й росіяни з когорти декоративної опозиції. Недарма навіть втікачі на Захід а-ля Єкатєріна Шульман занепокоїлись в стилі “Украину потом все отстроят, а нам что?”.

У Росії почалась внутрішня гризня за ресурси і владу, якої ми так довго і хотіли. Але розслаблятись не варто. Бо Росія майбутнього - аж ніяк не з гламуризованим “оскароносним” Навальним. Її істинне лице зняло контент на тлі гори трупів вагнерівців і вимагає крові Шойгу і Герасимова.

Росія так боролась за високу культуру, за Достоєвського в кожній українській хаті, що сама несподівано для себе повернулась до основ. До червоних репресій своїх же. До ГУЛагу. До зеків як головної моделі успіху в житті.

Я вітаю тих, хто сидів у Росії й мовчав. Особливе вітання тим, хто обрусів, але тримає на антресолі український паспорт. Ви так довго тримались за російські рублі, що несподівано для себе стали гноєм у Росії майбутнього. І її бренду — Пригожина і “вагнерівців”, які стали органічним добривом в канавах Донбасу.

Я злісно сміюсь над зрадниками, які повелись на риторику про «захист народу Донбасу», і втратили все. Честь, гідність і право називати себе людиною. Всі ці солодкі сиропи про захист людей Донецька та Луганська пропали, коли для Росії запахло смаленим. І коли Путіну в першу чергу треба рятувати власну шкуру. Інакше він на прикладі свого кумира Сталіна знає — як воно здохнути в калюжі власної сечі. Коли дав слабину і підлягаєш утилізації.

Чи змінює внутрішня російська гризня щось для нас? Ні. І я нарешті рада, що наш президент Володимир Зеленський в інтерв’ю західним ЗМІ сказав жорстку правду. Це війна на десятиліття. З різними фазами, з болючими втратами, з переродженням кожного на рівні атомів. Але наука для кожного одна — вбий в собі нарешті малороса. Зведи надійні кордони з РФ — і нарешті живи.