Пригожин — Скуратов, Медведєв — Лжедмитрій

Це був би занадто явний фальстарт з відповідними наслідками.

Натомість він діє (свідомо або несвідомо) в іншій парадигмі — опричнини. Конкретно — претендує на роль її фактичного керівника Малюти Скуратова (формальним був сам Грозний). Опричнина була потрібна царю, щоб зламати елітний опір самодержавству та мобілізувати всі сили на Лівонську війну. Старі інструменти уже не діяли, тому Кремль вдався до прямого терору у верхах (плебеїв постраждала дрібка у процентному відношенні до загиблих патриціїв).

Читайте також: Росія — дійсно окремий світ?

Зараз ситуація в Росії аналогічна, і неважливо, чи Путін сам ініціював опричнину, чи вона склалася явковим порядком. Прямий терор проти еліт уже на порядку денному, і питання в тому, хто ним займеться. Закиди Пригожина до дітей еліти уже прозвучали. Торжества плебеїв через атаку Рубльовки — теж.

У цьому причина нинішнього протистояння Пригожина з Кадировим — останній занадто довго бачив саме себе головним царським хижаком. І в режимі опричнини ці двоє будуть ворогувати. А от в режимі Смути — ні. Суверенному чеченському хану уже не буде діла до різанини в колишній метрополії

До речі, в цьому причина нинішнього протистояння Пригожина з Кадировим — останній занадто довго бачив саме себе головним царським хижаком. І в режимі опричнини ці двоє будуть ворогувати. А от в режимі Смути — ні. Суверенному чеченському хану уже не буде діла до різанини в колишній метрополії, тому можлива нормалізація стосунків з новим Скуратовим. За умови, що той доживе. У опричників ця опція реалізується нечасто.

Читайте також: Історія України від... Лаврова

І захоплення вагнерівцями в полон комбрига ВС РФ не має дивувати — опричне і земське військо "ісконно" недолюблювали одне одного.

А, і ще — опричники серйозно підставили Кремль у війні з Кримом у 1571 році, що закінчилося спаленням Москви. По тому й опричнина була скасована.

Залишилося дочекатися Лжедмитрія Медведєва у визволеному Бєлгороді — і гойда!

Не перемикайтеся, буде весело.

Джерело

Про автора: Сергій Громенко, журналіст, експерт з безпекових питань

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.