Про війну й совість

Три головні фактори (крім імперської суті самої Росії) зробили неминучою нинішню війну. За кожним із них стоїть конкретний політик

1. Клінтон визнав свою помилку щодо позбавлення України ядерної зброї, котре обернулося сьогодні неймовірною трагедією.

2. Меркель своїми поступками Путіну, особливо, відмовою прийняти Україну в НАТО, цинічними іграми з Північними потоками вселила в нього впевненість, що заради України ніхто на ускладнення з ним не піде й можна дозволити собі збройну агресію. Вона, щоправда, помилковості своєї політики не визнає, й це характеризує фрау не ліпшим чином.

Проте, обидва державні діячі турбувалися (і мали так чинити) в першу чергу, про власні народи, а не про українців.

Розворот на 180 градусів, котрий Зеленський здійснив у своїй політиці після 24.02.22, погодьтеся, автоматично означає, що попередній курс — на примирення з Путіним, гальмування реформ армії та її переозброєння, саботаж підготовки до московитської військової інвазії — був глибоко помилковим

Читайте також: Про принципову різницю між "про*балі" і саботажем

3. Зеленський такого виправдання не має. А розворот на 180 градусів, котрий він здійснив у своїй політиці після 24.02.22, погодьтеся, автоматично означає, що попередній курс — на примирення з Путіним, гальмування реформ армії та її переозброєння, саботаж підготовки до московитської військової інвазії — був глибоко помилковим, якщо не відверто злочинним. Він призвів до втрат десятків, якщо не сотень, тисяч життів, окупації (сподіваюся, не назавжди) величезних територій й неймовірних страждань наших людей. Не кажу вже про зруйновану економіку.

Ви чули від президента хоч слово вибачень за це? Я — ні.

Джерело

Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.