Росія почала один зі своїх найбільших наступів цього року, намагаючись сповільнити український контрнаступ і відсунути ЗСУ від Донецька, - аналітика КБФ

Про це пишуть аналітики "Київського безпекового форуму".

Після місяців безплідних "м’ясних штурмів" Авдіївки з півдня та сходу, ворог знову спробував, як навесні 2022-го, "перерізати" дороги в полях на півночі й південному заході.

Фото: Getty Images

Росіяни залучили для атаки кілька механізованих колон. Однак Сили Оборони знищили десятки ворожих танків та броньованих машин (ББМ), залишивши непідготовлену піхоту ворога без підтримки. Лише за 11 жовтня ворог на всіх фронтах втратив 42 танки й 44 ББМ (проти, наприклад, лише 6 танків і 3 броньованих машин 9 жовтня), – здебільшого під Авдіївкою.

Відео з дронів показують, що російські колони були занадто щільні, а водії техніки – непідготовленими. Це полегшило роботу українських артилеристів та "протитанкістів".

Тактичний успіх українців зумовлений позиціями: Авдіївка, надто її промислові околиці, у 2015-2021 рр. перетворена на укріплений район. Завдяки опорним пунктам, артилерійським позиціям і складам у промзонах, українські сили змогли вчасно "прорідити" колони ворога 10-11 жовтня.

Авдіївська "фортеця" загрожує цілій російській обороні на Донбасі. Від неї до центру Донецька, з його численними промислово-логістичними об’єктами, – лише 15 км. В цьому ж полягає й політична проблема ворога: важко імітувати "возз’єднання нових територій з Росією", поки фронт проходить околицею найбільшого й найбагатшого з окупованих міст.

Фото: Getty Images

Утім, мегаполіс створює й загрозу для самої Авдіївки: це зручний ближній тил ворога з тими ж перевагами, що й авдіївський укріпрайон.

В разі продовження ворожого наступу, загроза оточення (а радше, превентивного залишення) Авдіївки надалі зростатиме. Адже географія тамтешнього "мішка" полегшує ворожі артилерійські - й надто повітряні - удари по місту з трьох боків. Сили України не можуть безпечно використовувати в місті дефіцитні системи ППО та РЕБ, авіацію, установки "Хаймарс" тощо: "тилу" там просто не існує.

Фото: Getty Images

Натомість росіяни на околицях Авдіївки комфортно застосовують тактичну авіацію. За даними Генштабу ЗСУ, тут щодня завдається 2-4 ворожих авіаудари. Водночас Повітряним Силам України досі бракує спроможностей для контролю неба будь-де над фронтовою смугою.

В такій ситуації, кожна відбита хвиля російського наступу виснажує підрозділи захисників міста та їхні фортифікації, створюючи загрозу непоправної дестабілізації оборони в разі, якщо поповнювати сили й запаси стане важко (чи недоцільно). При цьому ще й треба постачати продукти й медикаменти для містян, які не бажають евакуюватися.
Головним чинником розвитку ситуації буде осінньо-зимова багнюка, яка обмежить можливості сторін уже ближчими тижнями.

Іншим чинником будуть стратегії сторін, які наразі важко прогнозувати. Ймовірно, метою російського наступу під Авдіївкою є відтягування українських резервів від плацдармів контрнаступу на бахмутському та, особливо, мелітопольському напрямках. Аналітики давно дискутують, чи вповні Україна залучила на Півдні резервні наземні підрозділи, підготовлені на Заході у 2022-2023 рр.

Крім того, ворог за будь-яку ціну прагне виконати політичне завдання Путіна (за даними розвідок): вийти на адміністративні кордони Донеччини.

Україна також стоїть перед політичним вибором: зосередити обмежені ресурси на прориві до моря на Півдні чи захищати Авдіївку, яка вистояла 9 років війни, і надалі зривати таким чином пропагандистський тріумф ворога.
Відкритим питанням є здатність обох сторін поповнювати арсенали артилерійських снарядів та бронетехніки. Можливо, авдіївський наступ ворога зміг початися лише завдяки тому, що Північна Корея нещодавно передала йому в резерви сотні контейнерів з, імовірно, боєприпасами.