Росіяни готуються до контрнаступу ЗСУ на півдні, але не готові захищатися на Донбасі, - військовий експерт Грант

Почати розмову хочу із дивного, але масштабного витоку інформації. Російські спецслужби та ЗМІ намагаються спекулювати на цьому, але в будь якому разі ми бачимо наскільки занепокоєною є розвід спільнота як США, так і Європи.

Як ви сказали, загалом це доволі складна справа, особливо судячи з дій американців після оприлюднення інформації. Найперше все це скидається на правду, оскільки там була правильна інформація, яка дуже схожа на інструктаж, який підготували для когось спецслужби, такий собі брифінг не лише про Україну, але й про світ загалом. Мені це дуже нагадує ввідний інструктаж для когось, хто нещодавно перейняв повноваження. Такі брифінги проводять для тих, хто тільки-но починає працювати в Держдепартаменті, в Білому домі, Пентагоні і т.п. Такий собі брифінг про поточну позицію у глобальному масштабі. І це би так і було, якби вказані в документах дані не були підроблені. Тобто хтось знайшов ці документи, передав їх, наприклад, росіянам, відтак було змінено деякі цифри та інформацію на сторінках про Україну, щоб її позиція виглядала гірше, а російська - краще.

Не можу коментувати сторінки про інших союзників і про інші регіони світу, тому що я не бачив жодної з них. Ознайомився лише зі сторінками про Україну, але, очевидно, що вони неактуальні, оскільки там подано інформацію кількамісячної давності. Тож заяви британського міністерства оборони про те, що багато інформації там не відповідає дійсності, насправді правдиві. Ця інформація неправдива, тому що вона застаріла. Цей витік без сумніву засмутить союзників, які передають США інформацію. Це удар по таких країнах, як Великобританія, Австралія, Нова Зеландія, які мають тісні зв'язки в розвідці, і тепер вони будуть думати про те, чи можна взагалі передавати Америці інформацію, щоб вона бува куди не просочилася. Так що це, безумовно, неприємна історія. Гадаю, той факт, що Америка шпигує за певними своїми союзниками, за якими їй не потрібно шпигувати, яким вона може просто поставити запитання і отримати правдиві відповіді, також турбує багатьох. Я цілком упевнений, що Великобританія дає правдиву інформацію США, так само як і Австралія, Нова Зеландія, Тайвань та інші країни. У них немає причин брехати. Це також негативно вплине на соціальні настрої і тому Америці доведеться докласти чимало зусиль, щоб переконати людей, що таке більше не повториться. Але насправді американці повинні були бути готові до того, що щось подібне може статися. Адже після того, як до секретних документів дотягнулась рука Трампа, було абсолютно ясно, що їхній контроль над такого роду документами залишає бажати кращого. Я кілька разів писав про це у Твіттері і про те, що їм потрібно було переглянути своє поводження з такого роду стратегічною інформацією. Бо якщо дотягнувся Трамп, то це міг зробити будь-хто.

Тепер щодо України. По-перше, витік видав одну чи дві речі стратегічної важливості, однією з яких є питання протиповітряної оборони, але це насправді може зіграти і на користь, тому що на такому рівні акцентується, що українці вичерпують свої оборонні ракети, про що, власне, будь-хто може здогадатися, тож це скоріше чинить тиск на міжнародну спільноту, щоб зрештою надати Україні більше систем протиповітряної оборони. Мені відомо, що

США зараз намагаються прискорити поставки систем ППО і ракет в Україну, аби запобігти тому, про що йдеться у звіті розвідки, а саме щоб в Україні не закінчилися ракети.

Тож не все так погано у тому, що ця інформація стала публічною. Головно, в документах не йдеться про те, як, де і коли Україна перейде у контрнаступ. Противнику залишається лише про це здогадуватися, які і про рівень готовності, але знову ж таки, цей рівень готовності було оприлюднено оборонними відомствами Великобританії, Швеції, Німеччини, а також багато громадян говорили про те, коли їхнє обладнання поїде в Україну, та які навчання відбуваються. Тож все це давно обговорювалось, і жодної новизни в цьому немає. Україна може бути певна, що Росія особливим чином не зможе скористати з цих документів, а питання протиповітряної оборони незабаром буде закрито.

Якщо поглянути на це в ширшому контексті, то це справжня ганьба для США. Тож тепер від них очікується максимальна пильність. Вони повинні знайти щурів та залатати діри в нинішній системі безпеки.

Цікаво, чому Росія це оприлюднила. Я дуже довго думав про це, і багато моїх друзів, які аналізують подібні речі, також не можуть однозначно сказати, що саме Росія хотіла цим донести. У першу чергу це було націлено для внутрішнього споживача, щоб показати, що Росія воює проти Америки. Їм це потрібно для мобілізації, щоб переконати людей йти добровольцями воювати за Росію, адже просто воювати проти України - це не те ж саме, що захищати Росію проти Заходу. Тому вони будуть дуже активно використовувати цю інформацію, щоб показати, що Захід корумпований, слабкий і робить багато чого поганого, на відміну від Росії, яка, як ми знаємо, досконала і свята. Так що це було зроблено для росіян.

Вони також розглядатимуть цей інцидент як можливість віддалити Україну від США, а оскільки Росія завжди помиляється в цьому питанні, їй ніколи не спаде на думку, що насправді це може зблизити Україну та США, тому що зараз Америка присоромлена, а це означає, що вона однозначно буде нарощувати свої зусилля. Думаю, що Росія знову ж таки прорахувалася.

Є ще і третій момент, який звичайно, піднімає авторитет Росії в очах Китаю, тому що Росія зараз ніщо в цій війні без Китаю, і вони це добре знають. А публічні розмови про те, що США готові боротися з Китаєм, фактично нині зближують Китай та деякі інші країни з Росією, ніж до витоку інформації. Ось якими були їхні ключові цілі. Але насправді вплив не такий колосальний, як на це сподівалися. Оприлюднена інформація скоріше адміністративно-оперативна, а ніж оперативна. І як я вже казав, це стара інформація про те, що відбувалося три-чотири місяці тому.

Гадаю, що в першу чергу Росія все ще має серйозні наміри втягнути Білорусь у війну на певному етапі, і вона

спробує використати білорусів і північний фронт, тому що це занадто велика можливість для Росії, щоб нею не скористатись.

Можливо, не зараз, можливо, через три-шість місяців або через рік. Тому це випускати з уваги не можна.

Важливо, що Росія на даний момент володіє ініціативою. З військової точки зору, віддати ініціативу - це злочин. Ви мусите відібрати її у ворога. Поки ініціатива на боці росіян, це означає, що вони можуть перекидати свої резерви, куди їм заманеться. І Україна змушена перекидати свої сили туди, де темп задає Росія. В українців немає іншого вибору, окрім як направляти резерви, наприклад, до Бахмута зараз, але підозрюю, що Росія на Бахмуті не зупиниться, натомість продовжить атакувати в одному чи двох інших місцях, постійно намагаючись розтягнути лінію фронту за межі здатності України оборонятися. І їй це досить добре вдається на кількох ділянках. Україна тримається, але якщо росіяни продовжуватимуть діяти таким чином, то неминуче десь здійснять прорив, тому що на даний момент Україна не має достатньої кількості фронтових військ необхідної якості, і тут я маю на увазі не тільки людей, але й боєприпаси, зброю і техніку в оборонній позиції.

Те, що

Росія намагатиметься зробити в короткостроковій перспективі, - це змусити Україну використовувати контратакувальні ресурси в оборонних цілях.

Бо якщо вони будуть задіюватись в обороні, то контратаки віддалятимуться з лінією горизонту. Як на мене, саме на цьому зосереджена зараз РФ.

У довгостроковій перспективі Росія хоче пережити літо на тій самій позиції, на якій вона перебуває зараз, можливо, трохи просунувшись вперед на 10-15 кілометрів. Утримання позицій цілком їх задовільнить, тому що Росія вважає, що якщо їм вдасться протриматися ще шість-вісім місяців, то західна підтримка вичерпається. А вичерпається, тому що у країнах Заходу самих не вистачає боєприпасів та техніки.

Росія також сподіватиметься, що Китай продовжуватиме тиск на Тайвань, бо в такому разі США будуть змушені розсіювати свою увагу. І це дуже тривожно, адже Америка не захоче віддавати все необхідне Україні, якщо їй доведеться вести війну на Далекому Сході. Китай уже робить Росії велику послугу продовжуючи тиснути на Тайвань. Це дуже вагомий фактор.

Не думаю, що Індія стане на бік Росії, тому що, врешті-решт, Індія - це демократія, і хоча тамтешній уряд дуже неохоче ставиться до підтримки України, більшість людей в Індії - чудові та приємні люди. Вони бачать, що відбувається в Україні. Вони бачать такі речі, як нещодавнє обезголовлення солдата, і це їх обурює. Про їхнє загальне невдоволення діями росіян можна прочитати в пресі та почути в ЗМІ. Різниця між урядом і населенням в Індії величезна.

Але Росія отримує підтримку від Північної Кореї та Ірану. Тривожним є те, що інші країни можуть приєднатися до Росії, оскільки серед багатьох аналітиків зараз побутує думка, що світ вишикувався в чергу, аби приєднатися до одної зі сторін - або до США, або до Росії та Китаю з можливістю майбутньої ескалації воєнних дій. Те, що деякі країни не бачать нічого поганого в тому, що робить Росія, викликає неабияке занепокоєння. І тому в довгостроковій перспективі це не добре як для Заходу, так і для України.

Отже, мій висновок з цього дуже простий -

Україні вкрай необхідно розібратися з урядом. Потрібен уряд талантів, кращих з кращих, а не уряд друзів.

Необхідно також розібратися з оборонною промисловістю в Україні, щоб уже нарешті самій виготовляти озброєння. Якщо цього не буде зроблено в довгостроковій перспективі, то через рік-півтора Україна може мати реальні проблеми, особливо якщо Китай продовжуватиме тиснути на Тайвань.

Якщо глянути на російську систему протиповітряної оборони, то виникає питання чи в росіян є достатня кількість систем, які могли б зупинити кілька сотень дронів. І як би цей удар дронів міг би вплинути на психо-емоційний стан жителів Москви?

Цю армію безпілотників ще треба побачити. І навіть якщо у вас буде така армія, навіть якщо дрони будуть багато літати в Росію, не думаю, що це щось змінить на краще, тому що правда полягає в тому, що єдині, хто може зайняти і утримувати позиції, тобто повернути Донбас і Крим, - це піхотні війська. Ви можете мати армію безпілотників, і можете нападати на Росію, але Росія величезна. Вона величезна, і я впевнений, що в принципі не знайдеться такої кількості безпілотників, щоб атакувати всю Росію. Насправді, завдаючи ударів по Росії, ви збільшите шанси, що війна продовжуватиметься, тому що тоді ще більше росіян вмотивуються воювати проти України. Тому такі активні дії в Росії можуть бути контрпродуктивними. Але суть полягає в тому, що незалежно від того, скільки ви вбиватимете в Росії, ви повинні рухатись вперед і відвойовувати свої території, відвойовувати Крим, тому що їх так просто ніхто не віддасть.

Не бачу перспектив значущих дій Путіна в Сувалкському коридорі. На це є дві причини. Перша полягає в тому, що він фактично захищений з військової точки зору. Тобто, там на поготові литовці, німці, поляки та американці. Друга причина - це те, що через центр Сувалкського коридору побудовано величезну автомагістраль. Якщо ви там не були, вам варто поїхати і побачити її, і це, по суті, найбільша протитанкова оборона, яку коли-небудь бачив світ, тому що автострада має величезні рови по обидва боки. Тому коридор насправді досить легко захищати, а білоруси взагалі не мають можливості перетнути цю автомагістраль мілітарно. Важливо, що росіяни не збираються залишати Калінінград, тому що якщо вони перейдуть у Сувалкський коридор, то американці одразу ж за ними зайдуть в Калінінград. Наразі Сувалкський коридор не слід розглядати як предмет для занепокоєння. Для Росії було б безглуздою помилкою намагатися щось там зробити. Але в довгостроковій перспективі, очевидно, як заявляв

Путін і його команда, вони хотіли б увійти в країни Балтії та, можливо, повернути Фінляндію. На даний момент вони просто не мають такої можливості.

Якісної піхоти у них недостатньо, а НАТО готове воювати в цих регіонах, володіючи неабиякою потугою. Тому якщо Путін розглядає це як довгострокову мету, то йдеться про 10-20 років до того, як це стане можливим. Через 10-20 років світ, як і сама Росія, точно не будуть такими як зараз. Тому  такі путінські амбіції - нереальні. Я би більше переймався намірами Путіна в найближчі два роки, ніж у далекоглядній перспективі.

Росіяни продовжують розгортати свою військову машину. Чи є позитивні зрушення щодо постачання озброєння для України? Можливо щодо F16 чи щодо важкої бронетехніки у належній кількості?

Щодо першого запитання, якщо Росія буде і надалі задіювати старе обладнання, то у їхній диспозиції фактично бездонні ресурси. Адже вони зберегли все з часів Другої світової війни. Все, що вони коли-небудь виготовляли, все вони зберегли. У них все ще є, як відомо, тисячі танків Т-55 і десятки тисяч людей. Тож Росія все ще має багато ресурсів, які можна задіювати проти України. Є певна неясність щодо боєприпасів. Незрозуміло, чи дійсно вони у них закінчуються. Підозрюю, що ні, адже в бункерах у Сибіру, на Уралі та в інших недоторканих поки що місцях, все ще зберігаються боєприпаси. Однозначно, що вони старі і особливо ефективними не будуть. Крім того, багато артилерійських гармат, які задіяні на бойовищі в Україні, зараз цілковито зношуються. Багато з них зламаються уже в найближчі місяці, тому що за останній рік через них було випущено занадто багато боєприпасів. Тож багато з цих гармат вийдуть з ладу, і це значно ускладнить їхнє становище. Їхні ресурси - це багато низькоякісного обладнання та низькокваліфікованих людей, яких у них залишається ще дуже багато. Тому вони зможуть атакувати в різних місцях або просто ефективно використовувати людей як боєприпаси. У найближчому майбутньому ми точно не побачимо, що Росія раптово зупиниться. Можливості України з точки зору ресурсів завжди будуть меншими, ніж у Росії. І це означає, що українська армія повинна почати воювати розумно і набагато ефективніше використовувати технології, ніж вона це зараз робить. Є ще багато сфер, де Україна у військовому плані працює неефективно і я про це уже писав. Я міг би написати про багато чого іншого, що можна було б покращити. Бутусов, до прикладу, завжди ставить питання, коли ми будемо робити висновки? Коли ми в Україні почнемо змінювати та покращувати те, як ми воюємо, почнемо покращувати наш бізнес, тому що воювати з Росією, використовуючи ті ж дії і ту ж логіку, що і росіяни, означає гарантувати втрати - втрати озброєння, але головно втрати сотні і сотні життів.

Є багато речей, які Україна має зробити. Йдеться не лише про обладнання. Тренування, зокрема колективні навчання є дуже важливими, як і покращення використання зв'язку та загального розуміння, як воювати краще.

З політичної точки зору, Росія хоче цілковито підкорити собі Україну, майже так, як вона це зробила з Білоруссю, Молдовою, та значною мірою з Грузією, а саме через проросійські уряди, ув’язнення та вбивства всіх інакомислячих. Росія прагне, щоб Україна знову стала її сателітом.

Генеральний штаб РФ націлений прорвати українську оборону. Їм це потрібно не лише з військової точки зору, але й з військово-політичної, щоб показати Путіну, що вони таки спроможні генерали, які можуть воювати і перемагати. У випадку якщо найближчим часом перемог не буде, є висока ймовірність, що деяких з цих генералів буде зрештою усунуто, а на їхнє місце прийдуть нові. І я переконаний, що такі люди, як Герасимов, аж ніяк цього не хочуть. Він зробить все можливе, щоб використати всі наявні ресурси, в також віднайти нові всередині Росії, адже вони там є. У різних частинах країни є військова техніка, яку вони ще не чіпали, і він захоче привезти її на передову аби здобути перевагу над Україною. Не думаю, що йдеться про південь, тому що вони будують величезні оборонні споруди скрізь, зокрема і на східному березі Дніпра в Херсоні. Вони вдаються до фортифікації, бо не мають наміру там атакувати. Вони не хочуть, щоб їх атакували через Дніпро, а у випадку контратаки готуються до того, щоб вона була там, де їм вигідно. Саме тому вони намагатимуться атакувати в інших місцях, щоб спробувати змусити Україну атакувати там, де вони найсильніші в плані обороні. Вони посилюватимуть свою оборону, щоб зупинити будь-який контрнаступ. Росіяни також будуть думати, що Україна не буде атакувати в районі Бахмуту чи Авдіївки, тому що це місця, де атакують вони. Тож, напевно,

найбільш вразливим місцем для Росії є Бахмут, навіть якщо вони зараз там атакують.

Їм немає куди діватись, адже на кону не лише кар'єри і майбутнє, на кону життя російських генералів. Я маю на увазі, що у разі невиконання поставлених завдань їх просто вб’ють. Ось чому вони так ворушаться.