Цього року якось дивно прийшла зима. Дерева не встигли скинути листя і так і стоять золотими з білим снігом. В моєму дворі досі висять яблука на яблуні зі снігом, а калина під снігом якась особливо прекрасна, як кров з молоком.
Моє місто не готується до різдвяних свят, хоча рік тому воно в тому приготуванні було на диво прекрасним і могло цілком змагатися з кращими європейськими столицями: так багато різних локації, фарб, ліхтарів, музики та прекрасних людей.
Моє місто готується до чергового ракетного обстрілу та повного блекауту. Запасається питною та технічною водою, обговорює в будинкових чатах, як спускати систему опалення, якщо доведеться, що робити з каналізацією та чи варто купувати генератори на будинки для найперших потреб…
А ще готуються лікарні. Бо хворим в ці важкі часи особливо складно…
Моє місто не готується до різдвяних свят... Моє місто готується до чергового ракетного обстрілу та повного блекауту
Вчителі вже адаптували програму до частих спусків у бомбосховища і мають там запаси олівців для малювання та патріотичних пісень, аби від співів можна було трохи нагрітися…
Читайте також: Українське суспільство справді антикрихке
І в цей час, десь в соцмережах мені трапляються пости "правильних" і "опозиційних русскіх". Вони розповідають, як знайти хатку з басейном за 19 доларів на добу на Балі, скаржаться на грузинські кав’ярні через нелюбов до "ліц" їх національності або бідкаються, як перевезти меблі до Литви з Росії.
Десь в соцмережах мені трапляються пости "правильних" і "опозиційних русскіх". Вони розповідають, як знайти хатку з басейном за 19 доларів на добу на Балі
В мене враження, що вони всі поїхали. Не від ракет. Вони тікають зі своєї країни замість того, аби боротися зі своєю скаженою диктатурою.
І це така гігантська різниця з нами, з українцями, які йдуть на майдани або на війну, скидають тиранів і до останнього воюють з сучасним фашизмом, закриваючи своїми тілами всю Європу…
І які точно будуть на своїй землі, не дивлячись на всі жахи цієї страшної зими. Зими, в яку ми вчимося жити одним днем, виживати, всупереч всім їхнім ракетам і зброї, і ще більше цінувати — один одного, життя і свою Україну…
Про авторку. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.