В історії переважно описуються випадки, коли відомі публічні Герої-лідери ведуть за собою великі спільноти чи нації на подвиги.
Україна унікальна ще й тим, що невідомі герої щодня йдуть на подвиги заради нації й штовхають її вперед власними тілами, а лідери — переважно сіра маса обмежених людей, яка врізається в пам’ять лише завдяки гучному твіту чи цитатам, майстерно висмикнутих з ритуально-полум’яних спічів.
Читайте також: Вляпатися в історію
Водночас є традиції сірості. Всі призначення і звільнення відбуваються після візиту на Банкову, коли людині кажуть: "Ти".
Критерії фінального рішення невідомі. Можливо, більше знає НАБУ чи контррозвідка СБУ, але вони вперто мовчать.
Коли сірість призначають, ми раптом чуємо з усіх екранів, що це геніальна непересічна особистість, менеджер від Бога. Минають місяці чи роки й ця персона так само раптово зникає в небуття. І жодного запитання, а чим ти чоловіче займався, звідки взявся і з чим пішов
Та коли сірість призначають, ми раптом чуємо з усіх екранів, що це геніальна непересічна особистість, менеджер від Бога. Минають місяці чи роки й ця персона так само раптово зникає в небуття. І жодного запитання, а чим ти чоловіче займався, звідки взявся і з чим пішов.
Читайте також: Питання "будемо ми чи не будемо" не втрачає актуальності
М’яко кажучи, це все дуже далеко від парламентсько-президентської республіки.
Ще далі від ефективної держави.
А відстань до відповідальності за кадрові рішення у час війни не подолає навіть Гіперлуп.
І це стосується геть не Шкарлета чи Шарлета. Він лише підтвердження правила.
Про автора. Володимир Омелян, український дипломат, міністр інфраструктури України у 2016—2019. Політичний експерт
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.