Звісно, є про "він оголосить Україні війну". Дуже багато про проголошення "відновлення СРСР", поглинання Абхазії та Південної Осетії. А може й Білорусі. А може — дуже фантастично — суб'єктами "союзної держави" стануть і ДНР з ЛНР. І таке читав. Під це підтягується якась доказова база. Начебто тоді почнеться "спільний захист" окупованої частини "союзної держави", друга хвиля мобілізації у РФ, нарешті сателіт РФ у вигляді РБ вступить у війну. А також могутні Абхазія та Осетія.
Не дуже розумію логіку повідомлень про ЛДНР, бо вони вже оголошені регіонами безпосередньо Росії. А ось будь-які юридичні танці з іншими переліченими суб'єктами виключати не можна.
Тільки знаєте, як ми маємо до цього ставитись? Ніяк. Нам має бути начхати. Навіть на потенційне оголошення війни. Чому?
Читайте також: Росія — дійсно окремий світ?
Давайте про те, чому саме Путін вимушений щось медійно і політично вигадувати на ці дні. А дійсно, чому? Нащо йому усі ці танці? Промови? Мітинги? Пафосні активності?
Бо рік війни. Рік "специальной военной операции". В якій Росія не досягла нічого суттєвого. Нічого суттєвого у порівнянні з витраченими ресурсами, потенційними збитками та падінням авторитету.
Під Києвом — програли. Під Черніговом — програли. Суми, Харків, Миколаїв — програли. До Одеси навіть не дійшли. Херсон — втратили. Навіть Донецьку область за рік не змогли окупувати. Серед "перемог" - тимчасовий коридор до Криму, зруйновані міста і вбиті десятки тисяч військових та цивільних
Під Києвом — програли. Під Черніговом — програли. Суми, Харків, Миколаїв — програли. До Одеси навіть не дійшли. Херсон — втратили. Навіть Донецьку область за рік не змогли окупувати. Серед "перемог" - тимчасовий коридор до Криму, зруйновані міста і вбиті десятки тисяч військових та цивільних.
Так, запал воювати, ресурси та люди у Росії ще є, але політично й економічно цей рік для Путіна такий саме катастрофічний, як і чисто воєнний. І тому доводиться відсутність реальних успіхів заміщувати якимось шоу і танцями з бубном. Як "приєднав" Запоріжжя з Херсоном після харківського приниження та оголошення мобілізації.
Читайте також: Ворог готує масштабну повітряну атаку
Зима стала ще більш неприємною. Так, ми всю зиму тримали оборону і відбивалися від ракетних атак. Але Україна: а) не замерзла; б) не поринула у темряву; в) нічого суттєвого не втратила територіально. Натомість — посилила ППО, адаптувала енергетику до дій Росії, отримала гарантію надходження багатьох сотень одиниць сучасної важкої смертоносної техніки.
На фоні цього всього легітимність Путіна і серед еліт, і у суспільстві розмивається. Його це завжди тригерило, і тому йому потрібно щось робити.
Легітимність Путіна і серед еліт, і у суспільстві розмивається
Путін буде намагатися виглядати великим геостратегом, "собирателем земель", "защитником православия и русского народа". І буде ситуативними рішеннями для внутрішнього споживача закладати додаткові довгострокові проблеми для Росії. Зводячи легітимність російських кордонів і російської державності до нуля.
Чи дасть будь-який рух Росії їй доступ до додаткового людського, економічного, технічного ресурсу? Не дуже. Абхазію чи Осетію смішно обговорювати, бо вони й так залучені у війні як склади з гарматним м'ясом (якого не дуже багато). А Білорусь може бути хіба що тимчасовою (і з незрозумілою мотивацією) замінити мобілізацію всередині РФ. Бо майже всю техніку РФ з Білорусі вже витягла.
Читайте також: Чомусь мені здається, що НАТО таки доведеться воювати
І так, навіть якщо він анексує РБ (де-юре в тій чи іншій формі, хоча це й малоймовірно) - це не означає, що "наступного дня" почнеться наступ звідти. Бо наступають не кордони, а сили та засоби. А сил і засобів, щоб наступати з Білорусі чи з північний прикордонних регіонів РФ наразі немає.
То що ж робити? Не панікувати й не будувати теорії про те, як може поводити себе кончене створіння, щоб рік війни виглядав не так ганебно.
Просто не ігноруйте повітряні тривоги у ці дні. Та й в інші дні не ігноруйте. Ось чого від росіян можна чекати гарантовано — так це бажання вбити якомога більше людей. В цьому вони стабільні. Але нічого принципово нового вони зробити вже не можуть. Тільки давити кількістю. Поки ще є можливість. Але й це подолаємо.
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.