Сьогодні знову наснився Крим.
Нібито я щось роблю, кудись їду у справах, з кимось зустрічаюся і говорю про несуттєве. Таке буває тільки у прибережних містах, коли робота, справи, відпочинок — все перемішано і по-частому майже не відрізняється одне від одного.
Мені часто сняться такі сни. Я раптом зупиняюся посеред побутової метушні й розумію: "Це ж Крим! Я в Криму!". В цей момент мені стає страшно через те, що я не знаю, як звідти вибиратися через всі ці окупаційні кордони та заслони.
Уперше за 9 років, я не жахнулася від усвідомлення Криму. Вперше не відчула знайомі краєвиди як пастку. Я зраділа. Прямо там уві сні
Читайте також: Пропозиція від маніяка
І ось вперше за 9 років, я не жахнулася від усвідомлення Криму. Вперше не відчула знайомі краєвиди як пастку. Я зраділа. Прямо там уві сні.
Цілий день ходжу із думкою, що це знак. Зима не вічна. Контрнаступ близько.
Про авторку: Лариса Волошина, журналістка, психологиня
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.