Московські спецслужби викрали у Відні: Василь Вишиваний, Габсбург, який став українським патріотом

У день народження ерцгерцога Еспресо розповість про нього, як про військового, політика, дипломата та вірного союзника українського визвольного руху, за що зрештою Вишиваний заплатив свободою і життям.

Походження та дитинство

Василь Вишиваний народився 10 лютого 1895 у місті Пула, що в Хорватії. Австрійський ерцгерцог з династії Габсбургів – один із найяскравіших іноземців, які свідомо пов’язали свою долю з українством.

Його батько та старший брат у разі розпаду імперії навіть розглядалися як можливі претенденти на польський престол. 

З 12 років Вільгельм жив у місті Живець на Галичині. Саме там він уперше почув про українців. У своїх спогадах він згадував, що спершу сприймав українців крізь призму негативних стереотипів, які поширювали поляки. Однак усе змінилося після подорожі в гуцульські гори у 17-річному віці.

"Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Відтоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав",  – писав він у мемуарах.

Цей досвід став переломним у формуванні його симпатій до українців.

Військова освіта і служба з українцями

У 1915 році Вільгельм Габсбург закінчив військову академію та отримав звання лейтенанта Збройних сил Австро-Угорщини. Його направили до уланського полку, де більшість особового складу якого становили українці.

Постійне спілкування з українськими вояками, а також попередні подорожі гуцульськими селами ще більше зацікавили українською культурою, піснями, традиціями та мовою. Він швидко вивчив українську, а згодом навіть почав писати нею вірші. За словами ерцгерцога, першою українською книжкою, яку він прочитав, була мала "Історія України" Михайла Грушевського, а потім – твори Тараса Шевченка, Івана Франка, писала "Локальна історія".

Від солдатів неодноразово отримував у подарунок вишиванки, які часто одягав. Саме так з’явилося ім’я, що залишилося з ним назавжди  –  Василь Вишиваний.

Політична діяльність і підтримка української державності

Прихильність ерцгерцога до українців та їхньої історії викликала незадоволення у багатьох офіцерів, насамперед поляків, які прозвали Вільгельма "Червоним князем". Така позиція спричинила певні непорозуміння між ерцгерцогом і більшістю представників панівної династії, які дотримувались виразної пропольської орієнтації.

У 1916 році Вільгельм Габсбург став депутатом австро-угорського парламенту, де познайомився з низкою українських політичних діячів і почав активно лобіювати українські інтереси на високому рівні.

Під час визвольних змагань 1917-1921 років він підтримував ідею незалежної України, співпрацював з Українськими січовими стрільцями та Армією УНР. На відміну від багатьох політичних діячів того часу, Вишиваний послідовно виступав за повну самостійність України, а не за федеративні проєкти з Росією.

Цю позицію підтверджують і радянські архівні документи. Зокрема, в матеріалах про гетьманський з’їзд у Мюнхені 1927 року зазначалося, що серед усіх учасників лише Василь Вишиваний наполягав на ідеї незалежної і соборної України.

 "Лише один Василь  Вишиваний, – зазначається в листі, – відстоював самостійність України. Вишиваний запропонував також тезу соборності українських земель, прийняту з’їздом…", – опубліковано у архівах Служби зовнішньої розвідки України.

Василь Вишиваний у фокусі радянських спецслужб

Після поразки УНР Вишиваний оселився у Відні. Саме там він потрапив у поле зору радянських спецслужб. Розсекречені документи свідчать, що ще з 1920-1930-х років чекісти ретельно збирали інформацію про його діяльність, контакти та політичні погляди.

За даними МДБ, у 1921–1922 роках у Відні він заснував комітет, який радянська сторона трактувала як центр "антирадянської діяльності", спрямованої на підтримку українських національних сил. У документах Вишиваний постає як переконаний і послідовний борець за українські інтереси з широкими міжнародними зв’язками.

Після Другої світової війни радянські спецслужби активізували операції проти української еміграції. Стеження, яке розгорнули за Вишиваним, зокрема за активної участі СМЕРШ – військової контррозвідки, свідчили про те, що вже йшлося про нейтралізацію і припинення його антирадянської діяльності. Хоча він публічно проти політики СРСР особливо не виступав, але його контактів з керівниками ОУН було достатньо для того, щоб вважати ворогом радянської влади.

У підсумковій довідці із архівної справи зазначається: "За останніми закордонними відомостями відомо, що в 1946 р. Вишиваний перебував у Баварії під покровительством американської влади, продовжуючи підтримувати тісний зв'язок з керівними діячами ОУН, зокрема, з керівником політичної референтури Проводу Закордонних частин ОУН-бандерівців Прокопом Мирославом. Це дає підстави вважати, що Василь Вишиваний і нині має великі зв’язки серед керівництва ОУН і сам особисто проводить активну антирадянську діяльність", – йшлось у архівах Служби зовнішньої розвідки.

Він був визнаний "небезпечним ворогом" через контакти з діячами ОУН.

фото: Фотографії старого Львова

Арешт, викрадення і смерть

У серпні 1947 року Василя Вишиваного викрали співробітники СМЕРШ в англійській зоні окупації Відня.

МДБ УРСР закінчило слідство у травні 1948 року та винесли вирок – 25 років ув’язнення у Володимирській тюрмі у Москві. Але до місця відбуття покарання він не потрапив. Його таємно доправили до Карлсбадської в’язниці, а потім до Києва. Формальною датою арешту в документах значиться вересень 1947 року, що, ймовірно, мало на меті "узаконити" вже здійснене викрадення.

18 серпня 1948 року Василь Вишиваний помер у лікарні Лук’янівської в’язниці в Києві. До кінця життя вважав себе українцем. Обставини смерті й місце поховання досі залишаються невідомими.