Похорон перетворився на мітинг протесту проти комуністичного режиму: 55 років тому вбили Аллу Горську

Еспресо у огляді пригадає життя і діяльність української художниці та дисидентки – Алли Горської.

Дитинство та юність

Народилась Горська в 1929 році у Ялті. Її батько Олександр працював у радянському кіновиробництві, мама Олена була дитячим вихователем. Часто разом з сім'єю доводилось переїжджати. Під час війни, переживши дві блокадні ленінградські зими, влітку 1943 року евакуювалися до Алмати. За кілька місяців переїхали до Києва. З 1946 року Алла Горська навчалася у Київській художній середній школі імені Шевченка, яку закінчила у 1948 року із золотою медаллю. По її закінченні вступила на живописний факультет Київського художнього інституту. У 1952 році вийшла заміж за Віктора Зарецького.

Закінчивши інститут, працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Викладала малюнок в Республіканській художній школі. Мала з чоловіком художню майстерню в Києві.

Алла Горська, фото: informator.ua

Громадська діяльність

У 1961-1965 роках разом з Лесем Танюком, Василем Симоненком, Іваном Світличним, Алла Горська стала однією з організаторів і активною членкинею Клубу творчої молоді "Сучасник", тодішнього центру українського національного життя у Києві. Саме тоді свідомо перейшла на українську мову, якої не вивчала в школі. Начала Алла Горську української, починаючи з алфавіту, публіцистка Надія Світлична.

"Писали диктанти, вправи брали зі шкільного підручника. Алла й українською говорила з пітерським акцентом – у Ленінграді минуло дитинство художниці. Правозахисник Євген Сверстюк згадує, що до кінця життя звала його "Євґєном"", – писали у ЗМІ.

Брала участь в організації літературно-мистецьких вечорів, підготовці щорічних Шевченківських свят. Активно займалась мистецькою діяльністю, створила ряд монументально-художніх робіт. За її активної участю 22 травня 1963 року відбулось покладання квітів до пам'ятника Великому Кобзарю у парку Тараса Шевченка у Києві, яке стало традиційним. Цей захід державно-партійна структура сприйняла як "зухвалу інспірацію буржуазних націоналістів".

Якось за панно в колгоспі їй заплатили продуктами. Машина із цибулею, картоплею, капустою, огірками об'їхала весь Київ, Горська поділилася з друзями.

Відкрила місця поховання розстріляних НКВС у Биківні, на Лук'янівському і Васильківському кладовищах.

Алла Горська, фото: з фондів Музею шістдесятництва

Переслідування радянською владою

У 1965 році було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору, через що її художня творчість була приречена на андеграунд. 16 грудня 1965 року Горська надіслала заяву прокуророві УРСР з приводу арештів. Її викликали в КДБ на допити, де велися специфічні "кагебістські розмови" з погрозами.

Матеріально й морально підтримувала родини політв'язнів, листувалася з ними, зокрема, систематично з Опанасом Заливахою, відвідувала його у в'язниці. 

На процес В'ячеслава Чорновола у Львові поїхала з групою киян. У суд їх не пускали, та Алла зуміла прорватися. А потім писала протести незаконного ведення процесу. У її квартирі в центрі Києва зустрічали звільнених із таборів правозахисників і вояків ОУН–УПА. Декотрі відсиділи по 25 років. 

Разом з Богданом і Михайлом Горинями, Опанасом Заливахою, Святославом Караванським, Валентином Морозом, Вячеславом Чорноволом зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки. 

За Горською стежили, іноді демонстративно, їй погрожували невідомі особи. 1970 року Аллу Горську викликали на допит до Івано-Франківська у справі заарештованого Валентина Мороза, але вона відмовилася давати свідчення. За декілька днів до вбивства склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

фото: Алла Горська у колі однодумців. 1969 рік

Вбивство Алли Горської

28 листопада 1970 року Аллу Горську убили в помешканні її свекра у Василькові Київської області.

За чутками про цю смерть, закордонне радіо подавало свої версії, влада придушувала поширення будь-яких відомостей про цю подію. Вбивство, за деякими версіями, приписують КДБ, що мстився Горській за оприлюднення разом з Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі.

Міліція міста Василькова офіційно виявила тіло 2 грудня 1970 року, і у неї не було жодних підстав терміново звітувати до КДБ щодо ймовірно побутового злочину.  Вбивство ніби скоїв свекор Горської Зарецький на ґрунті особистої неприязні, а наступного дня наклав на себе руки. 

Похорон Горської 7 грудня 1970 року на Міському (Берковецькому) цвинтарі в Києві перетворився на мітинг протесту проти комуністичного режиму.

На Берковецький цвинтар у Києві, де її ховали, оточили кадебісти. Зібралося кілька тисяч людей. Поет Василь Стус усю панахиду простояв на колінах. Потім прочитав свій вірш. Після розпаду СРСР органи прокуратури й безпеки України відкрили лише слідчу справу, але не оприлюднили жодної додаткової інформації про загибель Горської. Аналіз справи показує, що розслідування було неповним, суперечливим, велося з порушеннями процесуальних норм, тобто було сфабриковане. 

Історик, архівіст Володимир Бірчак продемонстрував, як Комітет Державної Безпеки СРСР стежив навіть за поминками інакодумців. Йдеться про 28 листопада 1971 року, коли через рік після вбивства Алли Горської близькі до неї люди зібрались на пошану художниці біля її могили на столичному Берковецькому кладовищі.

"Чекісти оперативно супроводжували всю підготовку до поминок та й сам момент на цвинтарі фіксувала "наружка", - зазначає Бірчак на своєму авторському телеграм-каналі Archive artifacts.

Є в документі й перелік присутніх на цвинтарі. Крім вже згаданого Івана Світличного, це його дружина Леоніда та сестра Надія, Василь Стус, Іван Дзюба, Оксана Мешко, Зиновія Франко, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Микола Плахотнюк, Людмила Семикіна, Михайлина Коцюбинська, Олесь Сергієнко та інші представники київської інтелігенції. Невдовзі більшості з них теж доведеться постраждати: сісти за ґрати, вимушено виїхати за кордон, а то й віддати життя за власні переконання.

У 2008-2009 роках у Галузевому державному архіві Служби безпеки України було розсекречено Фонд 16 (доповідні, повідомлення, довідки голови КДБ УРСР першому секретарю ЦК КПУ), де містяться документи, що безпосередньо стосуються Алли Горської та її вбивства. У 2010 році вони були опрацьовані та опубліковані Олексієм Зарецьким. Справи-формуляри було майже всі утилізовано 1990 року.

фото: Алла Горська, 1960 рік. фото: expres.online

Цікаві факти

Вітраж "Шевченко.Мати" Алла Горська та інші художники взялися створювати до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. Його знищили за наказом тодішнього ректора І. Т. Швеця.

Художниця розробила ескізи до вистав "Ніж у сонці" за поемою Івана Драча, "Отак загинув Гуска" Миколи Куліша, "Правда і кривда" Михайла Стельмаха. Вистави, готові до постановки, було заборонено.