Європа – остання перешкода для Росії на шляху до перемоги в Україні? - INSS

Про це йдеться у статті INSS, переклад якої наводить Еспресо. Автори: Аркадій Міл-Ман, Ярон Гамбург.

Путін бачить можливість розколоти НАТО, використовуючи розбіжності між Вашингтоном та його європейськими союзниками щодо "українського питання". Для Москви Європа залишається останньою перешкодою для досягнення цілей у війні через географічну близькість до України та Росії, економічну міць, всебічну підтримку України та готовність надавати як військову, так і економічну допомогу. На цьому тлі Росія загострила риторику щодо Європи та посилила військову активність, зокрема останні дії проти Польщі, Румунії та Естонії.

В останні тижні, особливо після саміту Трампа і Путіна на Алясці 15 серпня, а також зустрічей президента Трампа з європейськими лідерами та президентом України у Вашингтоні 18 серпня, риторика Росії щодо європейських держав та їхніх лідерів стала дедалі жорсткішою. Причина цього очевидна: уряди Європи продовжують демонструвати єдність і рішучу підтримку незалежності України, її воєнних зусиль та захисту її інтересів у будь-яких майбутніх мирних домовленостях.

саміт Трампа і Путіна на Алясці, фото: gettyimages

Поки Путін прагне заручитися підтримкою президента Трампа для завершення війни в Україні на умовах, вигідних Росії, він вважає європейські держави головною перешкодою. Він бачить у позиції Трампа, який наголошує на припиненні вогню та/або швидкому завершенні війни без детального обговорення угоди між Росією та Україною та відкритті нового етапу економічних відносин із Росією, можливість. На пресконференції в Алясці Путін наголосив щодо можливості припинення війни: "Ми сподіваємося, що Київ і європейські столиці сприймуть це конструктивно і не будуть заважати. Вони не будуть намагатися використовувати якісь залаштункові домовленості або провокувати, щоб зірвати початковий прогрес".

Ці заяви відображають страх Путіна щодо рішучості Європи блокувати його спроби домовитися з Трампом щодо українського питання. Поза дипломатичною ареною Путін також стурбований все більшою здатністю Європи надавати військову допомогу Україні. Дані щодо військової підтримки показують, що європейці забезпечують високий та стабільний рівень допомоги. Значна частина поставленої зброї більше не надходить із наявних запасів, а купується безпосередньо в оборонних підприємств. З березня Європа перевищила Сполучені Штати за загальним обсягом військової допомоги, наданої через контракти з оборонними компаніями. 9 вересня Кая Каллас, верховна представниця ЄС із закордонних справ, повідомила, що лише цього року держави-члени ЄС надали Україні допомогу на суму 25 млрд євро — рекордну з початку війни. Загальна сума фінансової допомоги наразі оцінюється у 169 млрд євро, включно з 63 млрд євро військової підтримки.

Крім того, Україна розвиває співпрацю з кількома європейськими країнами у сфері виробництва боєприпасів та сучасних систем озброєння. Наприклад, у травні цього року уряди Німеччини та України оголосили про партнерство з метою створення в обох країнах промислової бази для виробництва сучасних ракет великої дальності. У серпні 2025 року уряд Швеції оголосив про нове партнерство з Україною щодо виробництва боєприпасів та систем озброєння, яке буде реалізовано у Швеції. Подібні угоди були підписані в останні місяці між Україною та Румунією, Польщею і Данією. Ця стратегія зміцнює військову та економічну інтеграцію України в Європу — результат, якого Росія намагалася запобігти шляхом вторгнення в Україну. Путін також взяв до уваги той факт, що Європа підготувала понад 150 000 українських солдатів і офіцерів з різних видів збройних сил, включаючи пілотів Військово-повітряних сил України.

фото: gettyimages

Одним з головних побоювань Путіна є потенційна роль Європи у майбутньому врегулюванні ситуації в Україні, яке може передбачати присутність європейських військових на українській території. Після саміту на Алясці російський правитель неодноразово повторював свою тверду позицію, що така присутність є непотрібною і неприйнятною для Росії.

Крім того, європейські санкції проти Росії продовжують тиснути на її економіку, хоча їхня ефективність залишається предметом дискусій. 18-й пакет санкцій Європейського Союзу набув чинності в липні 2025 року. Він включає зниження цінового обмеження на російську нафту до 47 доларів за барель, заборону на придбання нафтопродуктів, виготовлених з російської сировини, санкції проти тіньового флоту Росії, який займається експортом нафти, та заходи, спрямовані проти різних посадових осіб в енергетичному секторі, а також тих, хто відповідає за операції впливу проти європейських інституцій. Наразі ЄС координує новий пакет санкцій з адміністрацією Трампа. Хоча Росія знайшла способи обходити частину санкцій та адаптуватися до нових реалій, зростаючі економічні труднощі вплинули на економіку та її здатність фінансувати війну. Останні дані свідчать про системні проблеми та стагнацію. Рівень інфляції залишається високим, ставка центрального банку становить 17%, а більшість секторів економіки Росії демонструє уповільнення.

Арсенал засобів, які Росія використовує для протидії європейському виклику, добре відомий. Він включає операції впливу, спрямовані на поглиблення внутрішніх розколів у ЄС; відверте втручання у вибори (як у Румунії, де Конституційний суд анулював результати першого туру президентських виборів після того, як розвідка виявила російське втручання в електоральний процес через соцмережі, зокрема Telegram і TikTok); посівання страху серед європейського населення через різні провокації, включно із замахами на вбивство (у липні 2024 року американська розвідка викрила російську змову з метою вбивства генерального директора німецького оборонного концерну Rheinmetall); використання російського пропагандистського апарату; підкуп європейських політиків. Кремль також посилив військову ескалацію проти Європи. 9 вересня він атакував Польщу 19 безпілотниками; 13 вересня російський дрон перебував у повітряному просторі Румунії близько 50 хвилин; а 19 вересня три літаки ВПС РФ МіГ-31 увійшли приблизно на 10 кілометрів у повітряний простір Естонії. Ці дії, що мають значний потенціал ескалації, покликані як вселити страх серед місцевого населення, так і перевірити реакцію Європи перед подальшими кроками.

російський дрон збитий в Польщі, фото: facebook/nocnajazdatm

З погляду Росії, переобрання президента США Дональда Трампа кардинально змінило хід війни з Україною. На відміну від позиції президента Байдена, адміністрація Трампа висловила незадоволення продовженням війни та участю США на боці України. Вона підтримує прямий діалог із Росією в надії на нормалізацію двосторонніх відносин — підхід, що відповідає інтересам Москви. Відтак, рішуча проукраїнська позиція Європи становить складний виклик, який Росія налаштована подолати.

Останніми місяцями з’явився новий російський наратив, у якому саме Європа — а не "колективний Захід" на чолі зі США — виступає головним ворогом Росії в її прагненні до військової та стратегічної перемоги в Україні. Ця пропаганда ґрунтується на маніпулятивних твердженнях, які представляють європейські держави як історично схильні до тоталітаризму, зокрема до італійського фашизму та німецького нацизму у XX столітті, що призвели до руйнівних світових конфліктів. Канцлера Німеччини Мерца описують як "нащадка нацистської родини, що служила режиму Гітлера", і звинувачують у прагненні помсти проти Росії. Францію обвинувачують у співпраці з нацистським режимом, а Британію — традиційно у геноциді в її заморських колоніях.

За версією Москви, нинішня напруга у відносинах між США та ЄС частково зумовлена європейськими звинуваченнями Трампа в авторитаризмі. У цьому контексті Москва бачить потенціал для зближення з Вашингтоном. З моменту повернення Трампа до Білого дому Москва помітила зростання розбіжностей між США та Європою і намагається їх поглибити. У той час як США в російській риториці представлені як потенційний партнер із "спільними консервативними цінностями", Європа зображується як впертий історичний супротивник, традиційно ворожий до Росії. Головною метою Москви є вбити клин у трансатлантичне партнерство між Європою та США, тим самим послабивши НАТО та підірвавши мотивацію Європи допомагати Україні. 

саміт Трампа і Путіна на Алясці, фото: gettyimages

Таким чином, у Москві політику адміністрації Трампа щодо Росії розглядають як стратегічне вікно можливостей, яке, на її думку, наближає перемогу у війні проти України. Ізоляція Європи та залучення США до всеосяжної угоди, що легітимізує контроль Росії над Україною, видається Москві досяжною метою. Відновлення діалогу з Вашингтоном дозволяє Росії повернути міжнародну легітимність для продовження війни без поступок, одночасно поглиблюючи розбіжності всередині трансатлантичного альянсу. Якщо для Росії президент Трамп відкриває можливість змінити правила гри, то Європа — завдяки своїй географічній близькості, економічній силі та готовності надавати Україні військову й економічну допомогу — залишається останньою перепоною на шляху досягнення цілей Москви. Успіх Росії в підриві європейської єдності міг би дати їй стратегічну перевагу, але доти, доки Європа зберігає єдиний фронт, вона лишається найсуттєвішою перешкодою для амбіцій Путіна.