Трамп кардинально змінив свою позицію щодо військової допомоги Україні, - дипломат Брайза

Ніколи б не міг би подумати, що Сполучені Штати продукуватимуть настільки багато різної, взаємосуперечливої та тривожної інформації. Буквально на наших очах перебудовується світовий порядок, що формувався після Другої світової війни. Бачимо, що звільняються люди або їм пропонують піти з різних посад у державних департаментах США, також бачимо, що відбувається з американською допомогою, яка багато проблем вирішувала у всьому світі – все це зараз буде мінятися. На вашу думку, наскільки серйозний землетрус зараз чекає США і як це відіб'ється на Україні?

Так, в уряді США відбувається політичний землетрус, що має глобальні наслідки. Він зачіпає не лише Україну, а й кожну країну світу та всі аспекти діяльності федерального уряду США. Президент Трамп, ледь обійнявши посаду, запровадив новий підхід і стратегію. Хоч минуло лише півтора тижні, він швидко впроваджує радикальні зміни у всіх сферах.

Його стратегія двоєдина: по-перше, дестабілізувати опонентів з Демократичної партії, а по-друге, чітко дати зрозуміти федеральному уряду та його працівникам, що саме він приймає рішення. 

Трамп прагне усунути вплив так званої глибинної держави – терміна, який він, можливо, використовує хибно, і зосередити контроль у своїх руках.

Він заявив, що перш ніж будуть витрачені будь-які кошти, виділені за часів адміністрації Байдена, його команда проведе ретельний перегляд усіх витрат і визначить, які програми будуть продовжені. Раніше цього тижня він також тимчасово зупинив усі внутрішні державні витрати США, за винятком окремих програм, що надають пряму допомогу малозабезпеченим громадянам. Це рішення викликало гостру опозицію з боку кількох штатів, законодавців-демократів і навіть деяких республіканських губернаторів. 

Зіткнувшись з потужним спротивом, він зрештою поступився, погодившись не заморожувати програми внутрішньої допомоги. Однак щодо міжнародної допомоги було ініційовано масштабний перегляд усіх програм. Попри це він чітко дав зрозуміти, що військова підтримка України залишиться в силі.

З одного боку бачимо чітку зміну геополітичних пріоритетів зовнішньої політики США, а з другого – відхід з різних державних установ надзвичайно професійних людей, які визначали реалізацію конкретних президентських програм, стримуючи російську, іранську, китайську та інші агресивні політики. 

Я не хвилююся через ситуацію, яку ви щойно описали. По-перше, ветерани адміністрації Рейгана вже давно залишили урядові посади. Ті, хто йде зараз, – це експерти, політичні призначенці та кар’єрні чиновники, пов’язані з адміністраціями Байдена, Обами та Джорджа Буша-молодшого.  Я, наприклад, працював у Білому домі під час президентства Джорджа Буша-молодшого протягом чотирьох років, хоча залишив цю посаду досить давно.

І саме цього прагне Трамп. Він хоче, щоб зовнішньополітичний істеблішмент США та весь уряд перебували під його контролем і складалися з лояльних до нього людей, а не з бюрократів, вихованих у рамках ідеологічних обмежень минулих епох, де певні питання вважалися табуйованими або закритими.

Натомість він прагне розпочати все з чистого аркуша, позбавленого ідеологічних рамок. 

Як ми вже обговорювали у нашому останньому інтерв’ю, президент Трамп не дотримується фіксованої ідеології. Його підхід до управління державою відображає стиль девелопера і бізнесмена, яким він завжди був. Він укладає угоди, виходячи з поточних обставин, і якщо сьогоднішня угода буде вигіднішою для Сполучених Штатів, ніж учорашня – навіть із тією ж країною – він буде готовий переглянути умови.

Такий підхід дозволяє йому ігнорувати, як ви зазначили, філософські засади, які десятиліттями вважалися наріжними, зокрема ідею про те, що НАТО є ключовим елементом національної безпеки США. Саме тому він навіть був готовий погрожувати застосуванням військової сили проти союзника по НАТО – Данії, з метою встановлення контролю над Гренландією. Як на мене, це божевілля.

Усе це небезпечно. Як я вже зазначав у нашому останньому інтерв’ю, сам факт того, що президент Трамп озвучив таку загрозу або навіть натякнув, що Канада, ще одна країна - член НАТО, може стати 51-м штатом США, серйозно підриває довіру до Альянсу і це надзвичайно ризиковано. Водночас я не вважаю, що його відданість мирному довгостроковому вирішенню ситуації в Україні менша ніж у Байдена.

Головна відмінність між ними у підходах. Байден обережно уникав прямої конфронтації з Росією, тоді як Трамп готовий до неї.

Він також готовий до жорсткої позиції щодо України, припускаючи, що якщо президент Зеленський не вестиме переговори добросовісно, США можуть призупинити військову допомогу на невизначений термін. Водночас він висуває жорсткі умови і Росії, заявляючи, що якщо президент Путін не погодиться на добросовісні переговори, Сполучені Штати значно посилять санкції та підвищать тарифи, що завдасть серйозного удару по російській економіці.

Давайте розберемо потенційні плани нової адміністрації Трампа і реалії. Адже у Дональда Трампа є санкційний апарат, який може бути посилений. Росіян можна злякати критичними санкціями для їхньої економіки. Тепер говоримо про 100 днів для генерала Келлога щодо вирішення російської агресії проти України, телефонну розмову з Путіним та можливу зустріч у міжнародному чи індивідуальному форматі з російським диктатором. Поділіться своїми міркуваннями з цього приводу.

На мою думку, ситуація виглядає значно краще, ніж я побоювався кілька місяців тому, коли ми записували попередні інтерв’ю.

Як ви пам'ятаєте, близько року тому президент Трамп організував блокаду, щоб не допустити ухвалення рішення про надання Україні військової допомоги на суму близько 60 мільярдів доларів США. У результаті ці кошти залишалися заблокованими в Конгресі протягом пів року. Тепер, обіймаючи посаду президента, Трамп змінив свою позицію. 

Нещодавно він заявив, що Сполучені Штати мають надавати Україні значну військову підтримку впродовж багатьох років, щоб гарантувати, що Росія більше ніколи не спробує здійснити агресію.

Водночас він зазначив, що не вважає вступ України до НАТО необхідним. Однак принаймні зараз він визнає, що США повинні допомогти Україні створити ефективну систему стримування Росії у майбутньому.

Що стосується генерала Келлога, то я вважаю його реалістом. Він розуміє, що завершити російське вторгнення в Україну за 24 години неможливо. Зараз, на мою думку, він коригує свій переговорний план. Водночас і він, і президент Трамп погоджуються, що кінцевою метою є досягнення угоди.

Трамп – майстер укладання угод. 

Він розуміє, що якщо будь-яка пропозиція буде політично неприйнятною для народу України, угода просто не відбудеться.

 Це виставить його у невигідному світлі та завдасть удару по його репутації. Якщо йому не вдасться досягти домовленості щодо припинення війни Росії проти України, він ризикує виглядати слабким. Тож його підхід виявився набагато реалістичнішим, ніж я очікував спочатку. 

Крім того, за останній тиждень з’явилися певні позитивні зрушення. Нідерланди, Велика Британія та Франція наразі переглядають пропозицію президента Макрона, висунуту понад рік тому. Її суть полягає в тому, що окремі країни - члени НАТО можуть розглянути можливість розгортання своїх сил в Україні, можливо, у форматі миротворчої місії для запобігання майбутній російській агресії.

Я вважаю, що Україна зараз перебуває у значно кращому становищі, ніж багато хто прогнозував. На цьому етапі президент Зеленський звертається насамперед до президента Трампа, але також і до народу України. Він сигналізує, що настав час знайти гідний мир – такий, який покладе край кровопролиттю. Водночас не менш важливо, щоб Україна досягла врегулювання, яке збереже її гідність. Головне питання полягає в тому, як визначити, яким має бути справді гідне врегулювання.

Усі ми сподіваємося, що Дональд Трамп буде просувати добру угоду, яка б повністю враховувала інтереси України. А з другого боку – путінські апетити, хоча, можливо, Путін і готовий поговорити про Панамський канал, але це не зона інтересів Росії. Розуміємо, що російський диктатор прагне впливу над Україною, а це не лише ракетні обстріли, а й встановлення певної адміністрації, впровадження тих чи інших фільтраційних заходів.

Як ми щойно обговорювали, президент Трамп вважає себе майстром укладання угод і досвідченим переговорником. Його найвідоміша книга “Мистецтво укладати угоди” відображає його підхід до домовленостей. Він розуміє, що успішна угода передбачає як задоволення, так і певний рівень незадоволення для кожної зі сторін. Саме так працюють домовленості – одна сторона поступається у чомусь, щоб отримати інше, і навпаки. 

Він також усвідомлює, що не може очікувати від України надто великих поступок. Він не наївний. Він розуміє, що Путін має амбіції щодо України, як ви щойно описали. Саме тому, на мою думку, Трамп зробив низку заяв, зокрема одну незабаром після інавгурації, приблизно тиждень тому у вівторок, під час підписання офіційних документів. По суті, він дав чіткий сигнал, перефразовуючи його слова: Путін має погодитися на мир.

Російська економіка переживає серйозні труднощі, і якщо Путін не погодиться на мирне врегулювання, прийнятне для України, Сполучені Штати запровадять жорсткі тарифи. З огляду на вже складне становище російської економіки, Трамп вважає, що вона не зможе довго витримувати максимальний економічний тиск з боку США. Така його позиція.

Трамп прагне змусити Путіна відмовитися від його найбільш радикальних цілей, зокрема від збереження контролю чи претензій на суверенітет над частинами України.

Тепер залишається чекати й спостерігати, як розгортатимуться події на переговорах. У підсумку це боротьба за владу, в якій Трамп використовує економічні важелі США для тиску на Росію.

Економіка США значно перевершує російську. У поєднанні з Європейським Союзом постійний економічний тиск, якщо буде застосований у повній мірі, може зрештою зламати російську економіку. Ключове питання полягає в тому, як довго європейські країни будуть готові підтримувати такий рівень тиску. 

Як я вже зазначав, Трамп також визнає, що Сполучені Штати мають забезпечити Україну військовим потенціалом на довгі роки, щоб вона могла ефективно захищати себе після припинення вогню.

Щодо Панами, то, з точки зору Трампа, йому байдуже, що Росія думає про цю країну. Йому взагалі неважливо, що Росія думає про будь-яку іншу державу, включно з Гренландією чи будь-яким іншим регіоном. Трамп відрізняється від усіх своїх попередників. Він налаштований на конфронтацію і діє з очікуванням, що його супротивники зрештою відступлять.

На противагу цьому, як ми неодноразово обговорювали, президент Байден діяв стримано, часто наголошуючи, що США повинні бути обережними, щоб не спровокувати Росію на застосування ядерної зброї. Трамп, навпаки, відкрито заявляє, що Путін ніколи цього не зробить. Перефразовуючи його позицію, якщо Путін не погодиться на справедливий мир з Україною, США завдадуть нищівного удару по російській економіці шляхом запровадження жорстких тарифів. 

Я не знаю, чи правий Трамп, але саме такою є його точка зору.

За вашим аналізом, якою за теперішніх обставин може бути добра угода для України? А яка поганою та найбільш загрозливою угодою, до якої можуть схилити Дональда Трампа, після чого він тиснутиме на нас?

Ніхто не зможе змусити Трампа діяти всупереч його переконанням. Він не прагне конфронтації з Путіним, проте, схоже, вважає його вразливим через критичний стан російської економіки. 

Так, номінально російська економіка продовжує зростати, але фактично вона руйнується. Як ми всі знаємо, зараз вона майже повністю переорієнтована на військове виробництво. Це може працювати певний час, але в довгостроковій перспективі готує країну до неминучого економічного колапсу. Коли це станеться, Росія більше не зможе забезпечувати навіть базові потреби свого населення, що вже неодноразово траплялося в її історії.

Думаю, ми всі розуміємо, що російська історія чітко демонструє: невдала війна майже завжди призводить до політичних потрясінь. Путін це усвідомлює, і команда Трампа теж. Вони тиснуть на нього, погрожуючи економічним колапсом, який може спричинити внутрішню нестабільність і зрештою похитнути його владу.

Тут розгортається психологічне протистояння, і я не думаю, що Путіну коли-небудь вдасться змусити Трампа поступитися.

 Трамп вважає себе значно сильнішим за Путіна. Він сприймає його як слабшу сторону у цій взаємодії і готовий тиснути на нього. 

Під час першої каденції Трампа я побоювався, що він може укласти угоду за спиною України, оскільки переоцінював вплив і можливості Путіна.

Зараз, на мою думку, Трамп усвідомлює, що Путін не настільки сильний, як він колись вважав, і що ключові інтереси США знаходяться в інших сферах. Він прагне завершити російську війну в Україні, щоб зосередитися на інших стратегічних пріоритетах. Водночас він не дозволить Путіну надмірно на себе впливати. 

Я не є прихильником президента Трампа, як уже зазначав раніше, але в цьому питанні вважаю, що він має рацію.

А як Дональд Трамп ставиться до президента України Володимира Зеленського? Бачимо, що у своїх твітах та повідомленнях Трамп робить дуже великі комплементи Росії, можливо, він так приховує свої погрози у комплементарних формах, але при цьому не надто багато пише про Україну. А з Віктором Орбаном 47-й президент США зустрічається та спілкується якось активніше, ніж з нашим президентом. На вашу думку, як в американській адміністрації ставляться до нашої влади?

Я вважаю, що це відповідає дійсності. Щодо президента Зеленського, Трамп дав зрозуміти, що не повністю йому довіряє. Він охарактеризував його як справжнього шоумена, зазначивши, що той вміло витягує значні фінансові ресурси від уряду Сполучених Штатів.

Як на мене, Трамп досі злий через те, що його перший імпічмент став наслідком розмови, яку він мав із президентом Зеленським.

Трамп вважав, що може залякати Зеленського, щоб той надав негативну інформацію про Хантера Байдена і Джо Байдена. Коли Зеленський відмовився, розмова просочилась у мережу, і склалося враження, що Трамп намагався його шантажувати. У результаті Трамп потрапив у серйозні неприємності.

Водночас, думаю, що глибоко всередині Трамп почав більше поважати Зеленського саме тому, що той не піддався тиску.

 На відміну від Віктора Орбана, який під час візиту до Мар-а-Лаго засипав Трампа перебільшеними похвалами, Зеленський відмовився грати за його правилами. 

Трамп, безумовно, любить компліменти, але він не поважає іноземних лідерів, які перегинають палицю та поводяться надто підлесливо. Останнім підтвердженням цього стала його реакція на Орбана кілька днів тому.

Всім, хто стежить за ситуацією в Україні, відомо, що Віктор Орбан погрожував заблокувати шістнадцятий пакет санкцій Європейського Союзу проти Росії, спрямований на покарання Кремля за вторгнення в Україну. Очевидно, Орбан вичікував, чи дасть Трамп сигнал на підтримку пом’якшення санкцій проти Росії.

Однак щойно Трамп заявив, що під час майбутніх переговорів між Росією та Україною Сполучені Штати посилять тиск на Росію через санкції, Орбан зрозумів, що Трамп не має наміру діяти в його інтересах. Орбан розраховував на послаблення санкцій проти Росії, але коли цього не сталося, він залишився без підтримки. У результаті він відступив і відкликав свої заперечення проти нового пакета санкцій Європейського Союзу. 

Психологія Трампа досить складна. Він любить компліменти, але не терпить надмірних лестощів. Іноді, коли він занадто вихваляє когось, це насправді може свідчити про те, що він вважає цю людину слабкою.