Ця війна сповнена чудес, добрих для нас див. Але навіть у чудес є своя межа

Запам’ятайте: війни однаково бувають безжальними і до палкої віри, і до смертельної зневіри.

Війни починаються раптово, всупереч пихатим спробам нашого розуму їх осягнути. Далі вони норовливо ідуть своїм шляхом, з тріском ламаючи не тільки похмурі прогнози циніків, а й рожеві сподівання наївних.

Так, ця війна сповнена чудес, добрих для нас див. Такими дивами були деблокада Києва, наступ на Харківщині. Але навіть у чудес є своя межа, за яку вони ніколи не сягнуть.

Найболючіше – бачити можливості, як ми можемо перемогти, але не мати сили примусити країну і людей навколо їх використати. Я бачу багато людей, котрі знають, які зміни нам потрібні – кожен з них занурений у свою галузь і глибоко там розібрався – але їх не чують.

Читайте також: Благодатний вогонь на базарі не сходить

***

Весь наш поїзд, палаючи, мчить, летить у бік безодні, його не зупинити. Але якоюсь дивною мелодією звучить стукіт його коліс, заспокоює мене, спонукає миритися і з сьогоднішнім вогнем, і з завтрашнім проваллям. Божество танцює танець руйнування – тож хто ми такі, щоб вчити його іншим танцям?

Останні дні я бачу навколо зорі – вони світять вдень і вночі, крізь каміння, листя, дерева та асфальт. Це і є секунди мого справжнього життя, коли срібне сяйво йде крізь предмети поруч – і тисячі моїх можливих перемог у сотнях війн не допоможуть мені уникнути моменту, коли мої очі закриються і це сяйво назавжди згасне.

Цей світ нам дали у борг. Хоч як, ми не уникнемо віддати його назад, але нам пощастило отримати цей час з ним задарма.

Джерело

Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.