У Бучі відкрили Новус. Винник не приїжджав

Саме цей магазин, вочевидь, був найзручнішим та найкращим у нашому квітучому місті-герої і його тимчасова відсутність людей трохи харила. Був, звісно, ще один, на задворках (біля Ірпеня). (Сорі, Ірпінь, я тебе теж ніжно люблю, але щось давно не сралися на тему парків). Останні місяці продавчинь цього другого Новуса задовбували питанням "А коли ж відкриється перший?". На що вони люб‘язно, але трохи втомлено відповідали: "Та скоро, ви поки до нас ходіть".

Тим часом перший відновлювався, я з балкона дивилася на цей процес, а згодом вирішила піти позаглядати у вікна. Таке рішення лиш на перший погляд, видається дурнуватим, бо щоразу я там зустрічала інших нетерплячих бучанців, які теж прийшли заглядати й контролювати процес. Ми одразу обмінювалися здогадками "а коли ж?", обурювалися "а чого це не відкривається, усе ж готово", ділилися поглядами на новий дизайн і міркували, де який відділ тепер буде.

Уранці поглянула у вікно і запідозрила, що у Бучу знову приїхав Олег Винник або я проспала Різдво. Вся стоянка супермаркету була забита, як і територія навколо неї. Люди суєтились, бігали та радісно тягли у машини пакети. Я зробила святкову зачіску, взяла найкрасивіший шопер і понеслася на це свято

І ось, єтот день настал, Люда.

Уранці поглянула у вікно і запідозрила, що у Бучу знову приїхав Олег Винник або я проспала Різдво. Вся стоянка супермаркету була забита, як і територія навколо неї. Люди суєтились, бігали та радісно тягли у машини пакети. Я зробила святкову зачіску, взяла найкрасивіший шопер і понеслася на це свято.

Магазин був забитий щасливими людьми, які, зайшовши, крутили головами, зойкали, нишпорили між полицями, вивчаючи, що де стоїть і посміхалися знайомим продавчиням. Чи не перенесли відділ з бухлом (не перенесли), що там по хлібу (навезли, як з переляку), де знижки та чи є паштет з інжиром (це дивилася я, бо знаю, що його присутність вказує й на наявність генератора. Щоб ви просто зрозуміли глибину зацікавленості темою)

Новий Новус став ще кращим за попередній, хоча у квітні тхнув згарищем і був руїною. Абсолютно порожня стоянка наганяла сум. Кілька тижнів тому її почали розчищати від снігу і цей процес вселяв оптимізм і надію.

Фасад мого будинку оновили й він теж став ще кращим. До цього він стояв увесь чорний та з дірками, перехожі постійно вирячалися. Вочевидь дивуючись, що тут хтось живе

Фасад мого будинку оновили й він теж став ще кращим. До цього він стояв увесь чорний та з дірками, перехожі постійно вирячалися. Вочевидь дивуючись, що тут хтось живе. Сусіднім "хрущам" закінчують змінювати дахи. Один із них хотіли зносити — лиш при мені туди кілька разів прилітало, в один і той самий стояк, де була тероборона. Видовище було взагалі неприємне. Але з‘ясувалося, що його можна відновити й люди повернуться у свої квартири.

Ставлю свій паштет у холодильник з однією думкою: фак ю раша. Ми все відновимо і буде ще краще, а ви будете вічно прати лахи в річці у своїх вєрхніх утюгах.

Тепер чекаємо на відкриття Епіцентру. Може заради такого й Олег Винник приїде, де б він не був.

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.