Великий наступ росіян може закінчитися їх великою поразкою, - Піонтковський

Історична промова президента Джозефа Байдена. Я це кажу без зайвих компліментів, тому що розуміємо: у зверненні до конгресу Сполучених Штатів, президент Байден окреслив новий, біполярний світ і Україна є вже іманентною частиною безпекової політики Сполучених Штатів. Як на мене – це надзвичайно важлива промова, яка розпочинає, радше за все «нову холодну війну».

Насамперед я хочу сказати, що заслуга ось в такому, новому переосмисленні  світової ситуації, президентом Сполучених Штатів, насамперед належить Збройним Силам України. До речі, дуже на мене справляє величезне враження п’ята чи шоста вже молодість Кіссінджера: людині скоро виповниться сто років, він знайшов в собі сміливості усвідомити помилки. От він публічно сказав, що «я тридцять років боровся за нерозширення НАТО, за нейтральний статус України, за фінляндизацію України. Я бачу, що – це була помилка. Я хотів таким методом запобігти війни, а саме це і породило в Путіна відчуття безкарності і породило війну». І от я наведу найголовнішу цитату: найбільша геополітична подія 2022 року – поява на карті світу нової, як він сказав, major power (адекватний переклад цього на українську – великої держави), з однією з найсильніших і ефективних армій в Європі. Ось це розуміння, воно й дозволило, дозволило ось цьому заклику Байдена до єдності Західного світу, знову повернення американського президента до ролі лідера вільного світу. Ясно, що ні Обама, ні Трамп у жодному ступеню не були лідерами вільного, вони б з обуренням, навіть, відмовилися б від такої характеристики, якби їх назвали. Обидва вони, один з лівих, інший з правих переконань, виступали за ізоляцію Америки. Ну Байден перші два роки свого правління так на чотири з мінусом, можливо, справлявся, колективний Байден. Але зараз ми побачили нового Байдена, і як сказав Зеленський, звертаючись до Ради, повернувшись в грудні із зустрічі з Байденом, він сказав дуже правильні слова

«ми розбудили Захід, ми змусили його повернутися до своїх витоків, навчили його перестати боятися росіян і російського шантажу».

І ось восьме лютого - це критично важливий день в історії світу.

Ну, але ми вимірюємо дану конструкцію, звісно рішучість і готовність наших партнерів, зокрема, Сполучених Штатів, Великої Британії і так далі за списком виділяти нам важку бронетехніку, сучасну західну бронетехніку і далекобійні ракети. Відповідні сигнали, навіть подалися з Лондона. Так?

Та ні, ми ж бачимо, що вже з’явився перший leopard на території України. Ще вчора розмови йшли, особливо недоброзичливих до України, що десь через пів року, через дев’ять місяців піде потік озброєння. Остаточно крапку ми отримаємо звичайно, в історичному дев’ятому Рамштайні, який буде 14 лютого, він вже названий авіаційним, але я б звернув більше уваги, як завжди, наші британські друзі, вони йдуть на пів корпусу спереду західних союзників. Під час перебування Зеленського в Лондоні прозвучала і з української, і з англійської сторони тези про готовність Великобританії передати далекобійні ракети, малось на увазі, звичайно ракети Storm Shadow, ракети, крилаті ракети повітряного базування Storm Shadow, які запускаються з літаків, можливо, це будуть польські літаки Міг-29, які поляки вже декілька місяців готуються передати, і які заблоковані бюрократичними процедурами НАТО.

Відомо, що останні півтора місяці йшла робота над невеликою модернізацією Мігів, оснащення їх вузлами та кріпленнями для ракет Storm Shadow. Дальність цих ракет до тисячі кілометрів. Москва в паніці.

Декілька оглядів на пропагандистських каналах вже було присвячено цим ракетам. Ви розумієте? В Москві, в Москві ж немає сучасної протиповітряної оборони, ну, судячи по тому, як легко, як легко українські "стрижі", майже саморобні, дістали стратегічні бомбардувальники,

Москва ж не вірила у власну брехню, що їй загрожує НАТО, і ніхто серйозно не розглядав сценарії військові за яких Москві буде загрожувати авіація супротивника.

Ми прекрасно розуміли, ми ж бачимо, якими зусиллями протягом року НАТО збиралося, на мою думку все-таки зібралося надавати якусь військову допомогу Україні. Ніхто не вірив в Москві в ці сценарії, а українська армія для них, зовсім не існувала. Тобто на сьогодні створювати систему протиповітряної оборони в тій же Москві їм потрібно практично з нуля. Ви ж бачили ту паніку, як вони підйомними кранами на дах генштабу ось ці застарілі Панцирі свої затягували.

Ну, можливо, це якраз була психічна атака на розуми росіян. Мовляв, ворог біля воріт, давайте поближче до фюрерської ноги і понеслося. Можливо, вони в такий спосіб хочуть мобілізувати російське населення?

Ви знаєте, цих ситих москвичів, в їхніх комфортних московських гостинках, як я використовую вираз військові злочинці Симонян в московських готелях, їх нікуди не надихнути. Надихають вони і посилають нещасних мобіків з депресивних регіонів. Коли, а це може бути завтра чи післязавтра, ракети і літаки опиняться в Україні, то Україні вони потрібні не для того, щоб громити фронтовську набережну й Москву, а для того, щоб припинити варварські атаки на українські міста. Україна дуже просто заявить, що якщо від завтрашнього дня, від сьогодні не припиниться ця програма знищення української структури, то після першого ж нового удару ми використовуючи вашу ж термінологію завдамо удару по об'єктах подвійного призначення: енергетичної, логістичної інфраструктури міста Москви. Це викличе, навіть ця перспектива вже сьогодні, коли поки що йде серйозне обговорення надання цих ракет викликала паніку і серед населення Москви і в російській верхівці, в якій все не так просто, ми ж бачимо глухий конфлікт і взаємне невдоволення, що доходить до ненависті. Як при звичних фашистських режимах, які зазнають поразки між фюрером і генералітетом, тому що завжди існує проблема, щоб пояснити глибинному фашистському народові хто винен в цих поразках: фюрер чи генерали. Я ще раз повторюю, я постійно це кажу на українських і на російських каналах, що, на мій погляд,

те, що сталося в ніч з десятого на одинадцяте в бункері – це мінівійськовий переворот,

коли генерал Шойгу і Герасімов змучившись від піврічної кампанії цькування їх Пригожиним і Кадировим, вимагали в Путіна зняти Суровікіна, ставленика Пригожина, і повернути, повернути Герасимова до керування в армії. Потрібно розбиратися в цих деталях і взаємовідносинах для розуміння перспектив війни.

Але специфіка фашистських режимів – це, зокрема і інертність, і інерція руху, зокрема суспільства, вони будуть готові намотуватися на танкові траки і ми не бачимо жодної, якоїсь виявленої, публічної, чітко артикульованої позиції населення, яке почало би діяти. Так? І ми бачимо, що той самий Шойгу із Герасімовим будуть формувати і формувати легіони смертників. Так? Зеки, наскільки ми розуміємо закінчуються, ну і відповідно і Пригожин вже тоді виконав свою місію.

Пригожин вже труп. Ви правильно говорите, всі фашистські режими схожі один на одного і ось в цій боротьбі між генералами і фюрером, хто винен, і в класичному конфлікті між професійними військовими і штурмовиками фюрера. Ви пам’ятаєте «ніч довгих ножів» в 1934 році, коли така ж практично ситуація: генерали потребували в Гітлера позбавити їх від штурмовиків і їх лідера, ближнього друга фюрера, Рона, Ернста Рьома. Але фюрер був більш рішучою людиною, ніж Путін. Путін злочинець не менший, але якостей лідерських у нього немає. Ви пам’ятаєте Гітлер просто зрозумів, що генерали йому важливіші для нього і його планів, світового владарювання і вручи Рону пістолет з одним патроном.

Але потім ми теж пам’ятаємо, що сталося. Не минуло і кількох років, як гітлерівські НКВДшники почали, що робити?. Зачищати генералітет. Сковирнули голову генерального штабу Рейхсверу так далі. Вони почали заточувати все під їхню, нацистську опричнину. І зараз ми теж розуміємо, що в разі чогось можуть з’явитися дуже дивні смерті.

Наприклад близького до Путіна Зінічева, який випадково упав там з якоїсь скелі давно. Але крім цього є ще інший аспект, якого не було в фашистській Німеччині – це типово путінська система породження. На сьогодні в Росії 27 ПВК. Запитується, навіщо вони потрібні? Для війни з Україною вони не потрібні. Діло в тому,

що люди, які організують це ПВК, вони вже бачать себе в іншій, наступній війні і розуміючи, що війна з Україною вже програна,

вони вишиковуються до наступної, мафіозної війни між різними угрупуваннями за величезний економічний спадок, який залишиться після поразки Росії і неминучого виходу саме путінського групування. Вони почнуть битися за великі шматки російської власності, за той же красноярський нікель, красноярський алюміній, норильський нікель для цього і створюються ці злочинні формування. Взагалі-то ідея поразки, вона вже заволоділа масою генералітету і вищого керівництва, будь-яка наступна, явна поразка, якщо я трішки переходжу на наступне питання, ми всі абсолютно впевненні в перемозі України.

Я бачу два базових сценарії. Перший, але основний, ось цей величезний пакет допомоги, зброя перемоги, те що частково вже передано, передається, танкова армада, літаки, далекобійні ракети, включаючи ось ці Storm Shadow вже надані і ось з того, що вже зроблено я вважаю головним не так танки, як нові ракети, які розширюють радіус дії HIMARS з 80 до 160 кілометрів, повною мірою це буде десь до початку травня до цього ж часу закінчиться, розплутається і створяться навчально-методичні умови. В загальному травень і червень це вирішальний наступ української армії, швидше за все на півдні: Мелітополь, Бердянськ, перетворення Криму і всього цього в величезний котел.

Але, можливий і інший варіант, можливо ми зараз слухаємо з недовірою, нам, по моєму, марною, повідомлення американської розвідки про те, що Путін готує, якийсь божевільний наступ саме найближчими днями, щоб використати ось це вікно можливостей до цього наступу. Я думаю, що цей наступ успіхом не зможе закінчитися, нічого в росіян немає окрім величезної кількості трупів, ви правильно сказали, трупи ув’язнених закінчилися, будуть кидати трупи мобіків. Це закінчиться або нічим, що тоді продовжить цю ситуацію невизначеності до травня,

або ж вона закінчиться величезною поразкою Росії і ця поразка стане тригером до політичних змін всередині бункера,

ті ж самі генерали, які займуть позицію - «ми вас попереджали Володимир Володимирович і ось, і ось, до чого це все призвело».

З іншого боку, теж є відчутні певні тенденції. Таке відчуття, що головний кремлівський бункер намагається перетворити агресивну війну проти України у так звану «Велікую Отєчєственную», вони намагаються це зробити, їм не вдається, ну і ось один з колишніх друзів Путіна по дрезденській резидентурі спілкувався немовби з Путіним, ну і сказав, що коли він в нього запитав, а яка мета війни проти України, Путін йому пояснив, це – державна таємниця.

Ви знаєте сценарії з серії – немає виходу для війни, для Путіна. І до речі ви звернули увагу, що Захід це підкреслює всіма своїми діями. І Путін названий військовим злочинцем в офіційних документах «Великої вісімки». На всю йде робота організації міжнародного трибуналу над військовими злочинцями і далі як вишенька на торті нарешті відкрилися очі і голландським слідчим, які розслідують загибель Боїнга, вони нарешті прийшли до висновку, що за наказом Путіна цей самий Бук був направлений із Росії на Донбас, але це було очевидним із самого початку, ми ж знаємо вже за соціальними мережами прізвища всієї команди цього Бука, всю лінію ланцюга до командира протиповітряної оборони. І коли цей Бук перетинав кордон, необхідна була координація дій армійського керівництва і керівництва ФСБ, тому що перетин кордонів це функція ФСБ. Єдиний керівник цих двох інститутів це – Путін. Тобто те до чого прийшли зараз голландські слідчі було ясно будь-якій людині з логічним мисленням. Те, що

вони прийшли сьогодні до цього висновку показує, що  всі ці сигнали, це сигнали, які Захід подає всій російській еліті, всьому російському оточенню.

Якщо ви відмовитеся від Путіна, ми якось будемо конструктивні в питання поділу вашої теперішньої відповідальності. Тобто у всієї еліти є вихід із положення, прийняти ультиматум Великої вісімки і вивести всі війська з території України.

Але Путіна вони бояться більше ніж, так би мовити майбутньої Гааги чи майбутнього Маріупольського трибуналу, але вертаючись до теми, так би мовити, спроби сформулювати ідею війни проти України от надзвичайно характерною була остання заява Затуліна. Пам’ятаєте був такий дуже активний зампрєд з питань СНД так званого, він сказав, що повністю ліквідувати Україну як державу ми не можемо, це надзвичайно важливо, це демонструє, що вони визнають свою поразку як таку, в стратегічному вимірі, але з другого боку він дуже чітко окреслив подальші кроки, зокрема і видавши основну державну путінську таємницю - ми будемо намагатися захоплювати якомога більше територій, для того, щоб потім, намагатися домовлятися про припинення вогню. Україна з нами і Захід, каже він, нічого підписувати не будуть, ну, але будемо якось так, так би мовити, вирулювати ситуацію.

Затулін запізнюється на пів року. Ви знаєте ось ця пропозиція, вона,  можливо ще й спрацювала, не для України, Україна ніколи б на це, а от Захід би клюнув на цю пропозицію десь ще в березні, квітні. Ну, що ви хочете, власне з цими ж ідеями, назвемо їх  ідеями Затуліна, приїжджали 16 червня в Київ три європейські прем’єри: Драгі, Макрон і канцлер, лідери і канцлер Шольц. Теж саме давайте лінії перемир’я на лінії спротиву двох сторін і двохсторонні перемови на довгі роки про спірні території. Приблизно те саме пропонує Затулін не розуміючи, що потяг давно пішов. Згадайте того Макрона, який тоді кожен день розмовляв з Путіним, який приїхав в Київ протискати це рішення. Того Макрона повели в Бучу, ткнули його носом у військові злочини росіян і він навіть не зміг на пресконференції повторити це. І подивіться, прокрутіть ще плівку з Макроном і Зеленським в Парижі 8 лютого – це зовсім інший Макрон. Тому запізнився товариш Затулін з своєю пропозицією.

Зараз мова йде лише про повний відступ, виведення російських військ з території.

Але я посперечаюсь з вами з одним пунктом відносно того, ну це ми гадаємо, ніхто з вас і нас не зможе припустити кого вони більше бояться. Але я повернуся до того досвіду, ось те, що я називаю мінівійськовим переворотом змусити Путіна прибрати Суровікіна і повернути назад Герасімова, якого з його подачі травили пів року і це не забули ні Герасімов, ні його генерали, які є згуртованою корпорацією. Шойгу і Герасимов керують міністерством оборони 10 років і звичайно вони назначали людей тільки особисто їм відданих. Так ось, це дуже важливий досвід. Я вже говорив про це, і повторю це – на моїй пам’яті

це перша апаратна поразка Путіна за 23 роки його правління.

Вкусивши такий досвід перемоги над ним в цьому важливому питанні, я думаю генерали будуть більш рішучі. Ми дуже багато дізнаємося через 2-3 тижні, тому що…

А можливо й через рік і не раніше. От чого тільки було інтерв’ю колишнього ізраїльського прем’єра Нафталі Бенета, який з Путіним і водочку пив і, так би мовити, говорив про те, щоби не вбивати президента суверенної держави.

Це жахливо. По-перше, це абсолютно випадкова фігура, цей чоловік там такої крайньої релігійної партії лідер, отримав 3% на виборах і в результаті дуже складної комбінації боротьби між Нетаньягу і його супротивниками, ось він був залучений в таку коаліцію більшістю. Це позорисько, і не тільки це обговорення, але і все інтерв’ю показує його абсолютним дурнем, профаном у всіх політичних питаннях.

І таку реакцію, реакцію жаху і сорому воно викликало в Ізраїлі.

Так що серйозно тут обговорювати немає, чого.

Іран і те, що запалало в Ірані, так би мовити, послуговуючись нашою журналістською термінологією, бавовни в Ірані і після чого Іран не зробив нічого помітного. Розуміємо що радше всього в цю операцію були задіяні ізраїльські спецслужби і, можливо, не лише ізраїльські. Ми розуміємо, що Ізраїль для Ірану – це ворог номер один, номер два ворог – це США.

Продовжимо цей список ворогів Ірану, це як пам’ятаєте знаменитий роман Агати Крісті «Східний експрес» в якому негідники, яких вже вбили, з ними їдуть 8 чи 9 людей і кожен з них готовий вбити. Так ось сьогоднішній Іран – це «Східний експрес», який мчить до загибелі. Ви перерахували таких ворогів Ірану, як Ізраїль, Сполученні Штати, але є ще Саудівська Аравія і всі арабські країни, є Азербайджан і Туреччина і ці супротивники дуже предметні. Іранці тому мовчать, адже вони розуміють, що це пристрілювальна атака, щоб оцінити, протестувати іранську систему протиповітряної оборони.

От новий прем’єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу – це протилежність пана Бенета і він бачить свою місію, щоб не колись, а саме за своєї каденції в 2023 році остаточно покінчити із загрозою навислою над Ізраїлем – Іраном з ядерними бомбами.

І Ізраїль готує операцію по знищенню іранського ядерного потенціалу, де його військовими союзниками виступають Саудівська Аравія, Азербайджан і Туреччина. Літаки, які будуть бомбити полетять через простір Саудівської Аравії, сядуть на Азербайджанських аеродромах, після своєї місії. Ну і зрозуміло, що Іранський режим і так зараз тримається на волосині і його стрясають масові виступи іранських азербайджанців, які підтримуються Туреччиною і Туреччина збирається свій оцей класичний слоган «Один народ, дві країни» перетворити в «Один народ, три країни», а саме дозволити іранським азербайджанцям, вони ж і турки, азербайджанці і турки, зараз вони не приховують, що вони одна нація. Ну ось іранські азербайджанці теж планують повернутися в рідну турецьку гавань. Так що положення Ірану, воно близьке до безнадійного.