Печерський суд Києва обрав запобіжний захід Порошенку у вигляді особистого зобов’язання і зобов’язав здати закордонний паспорт. Ще уперше публічно суддя оголосив про арешт майна — на цьому шепіт судді Олексія Соколова завершився. І посіпаки Венедиктової та Татарова з червоними від сорому обличчями під медичними масками хутко втекли від камер. Тему державної зради, про яку люди-арахаміі й люди-тищенки розповідали з кожної праски, можна вважати закритою. Чи то суддя Соколов урешті вирішив, що ловити в Ростові нічого, чи то в Офісі Президента України нарешті перемкнули кнопку "самознищення" на "самозбереження". Але логічним мені видається версія, що коли Зеленський і його десант позитивних блогерів розробляли сценку арешту Петра Порошенка — вони не розрахували своїх сил. І заслужено, абсолютно логічно отримали публічного ляпаса від опозиції, Порошенка та українського суспільства. "Ви стали свідками, як сценарій який так ретельно розроблявся на Банковій, не пройшов перевірку навіть Печерським судом", — задоволено сказав після оголошення ухвали суду п’ятий президент. І влучно додав, що "пора закрити кришку рояля". Але чесно кажучи, Зеленський отримав табло поразку ще 17 січня. І навіть не тоді, коли суддя Олексій Соколов на п’ять годин поспіль зачинився в нарадчій кімнаті і його не могли виманити звідки ані "швидка", ані колядка депутатів "Європейської солідарності" — "над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла...". Банкова отримала зеро ще вранці в аеропорту, коли у креаклів Зеленського-Єрмака зірвався план отримати яскраву картинку "арешт Порошенка і його транспортування у наручниках за спиною". Саме такий сюжет міг би забезпечити бодай ілюзію контролю над ситуацією в країні. Що Зеленського бояться, а отже — поважають. Що боротьба з олігархами дає шалені плоди. І головне — закошмарити українську опозицію, щоби мати розв’язані руки на втілення найогидніших домовленостей із Кремлем. Але велосипед уже не той, і як Банкова намагалась на нього залізти, так і впала з нього руками вперед. Обдерла носа і коліна, але страждає і тягне зламаний велосипед уже на власній спині.
Найвеличніший лідер сучасності персонально отримав ганьбу сповна. У день, коли з надзвичайно важливим візитом приїхав Державний секретар Ентоні Блінкен. Якраз тоді, коли Велика Британія привезла протитанкове озброєння. І саме від допомоги та підтримки цих наших друзів залежить — чи поповзе російський вуж у свій схрон. Чи й далі погрожуватиме показати нам тут "кузькину мать". Наші високі гості із вікон готельних номерів у Hyatt Regency побачили ганебний "вечірній квартал" — спробу розправи над опозицією і беззубі спроби помсти. Від цього були ці недолугі купки тітушок в кенгурушках. Від того поліція накидалась то на політв’язня Володимира Балуха, то на намет, де прихильники Порошенка розливали чай. Чи сприяє така вистава "Вечірнього кварталу" сколочуванню антипутінської коаліції й відстоюванню наших інтересів перед німцями та французами, які не проти торгувати з Росією так як завжди? Мабуть, ні — бо кожен телевізійний канал три дні поспіль крутив вуличні акції, заклики "Зелю геть" і розлогі дискусії про загрозу авторитаризму і репресій в Україні. Чого добився Зеленський? Щоби левова частина громадян, які поставили за нього галочку у 2019 упевнилась, що нами керує мстивий неадекват? Щоби "Європейська солідарність" мобілізувала свій електорат і наступне соціологічне опитування показало беззаперечне лідерство цієї політичної сили? Чи щоб Зеленському і його ручному Татарову прийшли та "подужедякували" особисто?