Весна 2024 стане останньою путінською весною

Перемога на обрії. 32 річницю Української Незалежності ми відзначили з натхненням і вірою в нашу перемогу. Так іще є сумніви, нас періодично провокують з'ясовувати, хто правий. Ще пробивають кремлівськими ІПСО, залякують нічними іранськими "мопедами", "калібрами", "іскандерами" і гучноголосими заявами з-за "поребрика" про те що "мы еще не начинали" та "мобилизационный резерв в 3 миллиона". Та наша перемога вже відчувається в повітрі.

Бунт Пригожина став відвертою демонстрацією, що "король голий". А публічна страта самого Пригожина довела, що то вже старий, остаточно безумний "король лір", якого найближчим часом ліквідують свої ж. Надто він вже став небезпечний і непрогнозований навіть до найближчого оточення.

Проте нам потрібно робити свою роботу системно, впевнено, з вірою, жорстко слідкуючи за мінімальними корупційними проявами, без будь-яких поступок щодо прізвищ. Та при цьому тримати себе в балансі, уникати публічних істерик та з'ясовування стосунків. Обирати логіку ефективності, а не пошук справедливості, як би не переповнювала нас лють.

Читайте також: Десять тез реаліста

Тримати стрій і вірити в нашу перемогу, наближаючи її кожною дією, кожним словом, кожною думкою. Якщо є ресурс обертати на свій бік й тих хто за поребриком, в західних країнах, чи навіть на окупованій території. Кожен на своєму рівні, наскільки можливо, без зайвого надриву.

Навертати:

- тих, хто в Z спільноті (хоча на 99,9% це має вигляд тоталітарної cекти), сумніватись у своїй войовничості;

- тих, хто сумнівається, переконувати долучатись до нашої перемоги;

- тим, хто вже нашому боці, надавати ментальну підтримку.

При чому особливий акцент робити на тих, хто сумнівається, саме вони ключове ядро. І звичайно радіти кожному селебриті, хто з нами разом проти Путіна.

Антипутінський фронт — то наша запорука якомога швидшої перемоги. Саме цей мовчазний супротив проти війни досі не дозволив Путіну запустити загальну мобілізацію.

Ні, вона не стане ключовим аргументом, що завадить нашій перемозі. Та може нам вартувати дуже дорого. Адже навіть ненавчені, погано екіпіровані, та не мотивовані солдати за великої кількості можуть забрати занадто багато життів наших солдатів.

Тому для мене немає великої різниці, що буде з Росією: розпадеться вона, виникне на світовій карті Московія чи ні. Для мене принципово, щоб в Росії на найближчі 100 років не було ані бажання, ні можливості нападати на Україну. Щоб сталось пророцтво кремлівського "Ліра". і "російський ведмідь був позбавлений і пазурів, й ікол, і не мав шансів комусь загрожувати в майбутньому".

Читайте також: Україна: в пошуках сенсів

Ми можемо прагнути розпаду ворожої імперської Росії чи бажати звільнення поневоленим народам Росії. Результат може бути однаковий, та мотив звільнення, впевнений, має більше шансів на здійснення.

Тому я особисто буду щасливий, якщо Росія після Путіна повернеться на європейський шлях і навчиться кайфувати від процвітання і комфорту, а не від "печерних інстинктів почуття себе великим та значущим". Але це звичайно після сплати усіх репарацій і публічного засудження своїх військових злочинців.

Страта Пригожина...

А саме так я сприймаю ракетну атаку російського ППО, на бізнес-джет над власною територією, за 50 кілометрів від однієї з путінських дач. Це вже не вирок. Це некролог путінській системі.

Гадаю, що зиму 2023 він ще переживе. Та вибори 2024 стануть його путінським епілогом. Можна залякавши, підкупивши, зомбувавши людей, відмовитись від дії. Так, неможливо їх з напівовочевого стану знову заставити бути відповідальними.

Читайте також: Ліквідація Пригожина: Туга, вона ж нудьга

Тому бачу, що весна 2024 стане останньою путінською весною. А нашу 33 річницю ми будемо святкувати вже в очікуванні нашої Великої перемоги, або вже святкувати разом з усім прогресивним світом капітуляцію путінського режиму

Вірю. Віра визначає спосіб дій. Звичайно, в путінської Росії ще є мобілізаційний резерв тих, хто готовий за нього вмерти і ядерна зброя, іранські шахеди та китайська мовчазна підтримка.

Після пригожинської страти Путін з нерукоподатного остаточно перетворився в скаженого пса, з яким просто немає сенсу мати жодної справи. Його ліквідують свої ж просто тому, що він став для них більш небезпечним.

Зигзаг історії. Публічна страта Нємцова запустила процес майбутнього військового вторгнення в Україну. Відверта ліквідація Пригожина — запустила остаточний процес самоліквідації кремлівської Росії. В режимі Сомалі, навіть така напівфеодальна Росія існувати довго не зможе.

А сьогодні ми наближаємо нашу перемогу. Вона вже на обрії, та нам ще потрібно її офіційно зафіксувати. Тримаймо стрій і наближаймо День нашої Перемоги.

33 річниця — вік Христа. Той час, коли остаточно визначається шлях і доля. Я вірю в процвітання моєї рідної України. Надто велику ціну було за це заплачено вже і сплачуватиметься кожного дня доти доки "російський ведмідь не втратить можливості зазіхати на майно та території своїх сусідів, і загрожувати розвитку прогресивного світу". І відчуваю, що почнеться все в травні 2024, коли Путін наслідує Жириновського, остаточно "відправившись на концерт до Кобзона".

Джерело

Про автора. Олексій Біловол, політичний експерт

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.