Переговори з паузами: якою була зустріч України та США у Флориді і до чого тут Близький Схід

Флорида як майданчик: формат і учасники

Стів Віткофф, фото: gettyimages

Новий раунд переговорів у Флориді тривав 21 і 22 березня, ставши продовженням серії контактів між Києвом і Вашингтоном щодо можливих параметрів завершення війни.

З українського боку участь у зустрічі взяли очільник делегації та міністр оборони Рустем Умєров, керівник ОП Кирило Буданов, заступник керівника ОП Сергій Кислиця, а також голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.

Американську сторону представляли наближені до адміністрації Дональда Трампа переговорники – спеціальні посланці Стів Віткофф та Джаред Кушнер, а разом із ними й старший радник Білого дому Джош Грюнбаум.

Формат переговорів можна назвати швидше проміжним, адже відбувалися вони без третьої сторони, проте включали розмови про безпекові гарантії й гуманітарний трек.

Дипломатичні формулювання: що кажуть сторони про результати

фото: reuters

За підсумками переговорів обидві сторони заявили про "конструктивний діалог" і певний прогрес, досягнутий під час роботи. Зокрема, йшлося про подальшу роботу над рамкою потенційної мирної угоди та питаннями безпеки для України.

"Конструктивні переговори продовжили вчорашній прогрес і зосередилися на ключових питаннях щодо визначення стійкої та надійної системи безпеки для України, а також на надзвичайно важливих гуманітарних заходах у регіоні, – написав у мережі X Стів Віткофф після другого переговорного дня. – Ми й надалі надихаємося постійною та змістовною взаємодією і дякуємо Дональду Трампу за його непохитне лідерство у просуванні цих зусиль".

Окрема увага у заявах української сторони приділена гуманітарному треку. Зокрема, йдеться про сигнали щодо можливого просування у питаннях обміну полоненими та повернення громадян. Саме цей напрям традиційно залишається одним із небагатьох, де переговорний процес здатен давати відчутні результати навіть за відсутності політичних домовленостей.

"Є сигнали, що можливе й продовження обмінів, і це було б дійсно дуже хорошою новиною та підтвердженням, що дипломатія працює. Сподіваємося, що це вийде", – сказав Зеленський після доповіді команди.

Тим часом Рустем Умєров додав, що є "просування в узгодженні позицій та подальшим звуженням кола невирішених питань".

Втім, усі формулювання після зустрічей залишаються дипломатично узагальненими, що, найімовірніше, свідчить про збереження ключових розбіжностей передусім щодо умов припинення війни та майбутніх гарантій безпеки.

Без сигналів тристороннього формату: що далі і як впливає Близький Схід

фото: соцмережі

Попри очікування на сигнали щодо наступних раундів у тристоронньому форматі, жодних заяв з цього приводу не пролунало – ні від американської команди, ні від української. Тому нинішні консультації виглядають як спроба зберегти координацію позицій і ґрунт для можливих ширших переговорів у майбутньому, однак без чітких сигналів про їх швидкий запуск.

На динаміку переговорів впливає і ширший геополітичний контекст. Зокрема, загострення ситуації на Близькому Сході. Напруження довкола Ірану забирає значну частину уваги і ресурсів Сполучених Штатів. Це створює ризик розфокусування американської зовнішньої політики і потенційно знижує інтенсивність залучення Вашингтона до українського треку.

"Зрозуміло, що увага американської сторони в цей час – передусім ситуації навколо Ірану й у тому регіоні, але й цю війну Росії проти України треба завершувати. Це сприймається однаково всіма у світі, я дуже вдячний американському суспільству за чітку підтримку нормального, достойного миру для України", – зазначив у цьому ключі Володимир Зеленський.

Водночас певне настороження як у світової спільноти, так і в України викликають сигнали, які лунають із боку США щодо санкційної політики стосовно Росії. Варто нагадати, що адміністрація Трампа вже пішла на часткове пом’якшення обмежень у нафтовому секторі: у березні було запроваджено тимчасовий 30-денний дозвіл на операції з російською нафтою, зокрема для її продажу та транспортування, що пояснюється спробою стабілізувати глобальні енергетичні ринки на тлі загострення на Близькому Сході.

Через це у європейських столицях побоюються, що навіть такі тимчасові винятки можуть бути сприйняті Москвою як сигнал про готовність до поступок ще до досягнення конкретних домовленостей. У поєднанні з відсутністю чітких сигналів щодо переходу до тристороннього формату це підсилює відчуття, що переговорний процес наразі залишається на етапі обережного балансування без наближення до рішень.

Не додають оптимізму й окремі заяви Росії, зокрема щодо питання розвідданих. У публічному просторі з’являються сигнали про спроби Москви пов’язати різні безпекові треки, зокрема йдеться про можливу пропозицію: припинення передачі Сполученими Штатами розвідувальної інформації Україні в обмін на відмову Росії від надання такої ж підтримки Ірану.

У переговорному контексті такі дзвіночки можуть прямо впливати на перебіг майбутніх обговорень. Поєднання різних безпекових треків у єдину логіку ускладнює процес узгодження позицій, адже українське питання вплітається у ширшу систему геополітичних компромісів. Це, своєю чергою, може стримувати перехід до наступних етапів переговорів і робити їх більш залежними від подій поза межами власне російсько-української війни.