Сховище ядерних відходів під вогнем: що відомо про унікальне ЦСВЯП біля Чорнобиля, яке атакували росіяни

Протягом тривалого часу Україна була змушена відправляти майже все своє відпрацьоване ядерне паливо до Росії на переробку та тимчасове зберігання. Схема працювала наступним чином: РФ забирала паливо, вилучала з нього корисні компоненти для власних потреб, а Україні повертала високоактивні радіоактивні відходи, які наша держава все одно мала десь ховати на власній території. За ці послуги Україна щороку сплачувала Росії $200 млн. 

Лише у 2021 році Україна ухвалила остаточне рішення повністю припинити вивезення відпрацьованого палива до Росії.

Унікальність Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива

Щоб зрозуміти унікальність Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), варто поглянути на інші аналогічні об'єкти в країні. Перше сховище, СВЯП-1, розташоване в Чорнобильській зоні, є застарілим об'єктом "мокрого" типу, де паливо ЧАЕС зберігається у басейнах з водою. Воно потребує постійного постачання електрики для охолодження. 

Поруч працює сучасніше СВЯП-2 "сухого" типу, але воно розраховане на паливо із зупиненої Чорнобильської АЕС. Також із 2000 року діє локальне сховище "сухого" типу безпосередньо на майданчику Запорізької АЕС, яке обслуговує лише цю станцію.

Натомість ЦСВЯП, зведене у районі Буряківки в Зоні відчуження, є централізованим об'єктом. Воно використовує технологію “сухого” двобар'єрного зберігання і обслуговує одночасно три діючі українські АЕС – Рівненську, Хмельницьку та Південноукраїнську.

Важливо, що ЦСВЯП не є "ядерним могильником". Відпрацьоване паливо зберігає в собі близько 95% своєї початкової енергії. Це паливо можна буде переробити та використати знову як джерело енергії. Тобто сьогодні Україна не закопує відходи, а консервує енергетичний ресурс для майбутнього.

Можливі наслідки удару

В наслідок прямого влучення у сховище ядерних відходів навряд чи відбудеться повторення Чорнобильської аварії 1986 року, оскільки у сховищах ядерних відходів немає умов для ядерного вибуху. Окрім того, більшість відходів перебуває у формах, які значно менш схильні до миттєвого масового викиду радіоактивності, ніж працюючий реактор. Але все ж є висока загроза того, що радіоактивні матеріали можуть частково опинитися назовні та розноситися вітром.

Експерт Ольга Кошарна в ефірі Еспресо зауважила, що контейнери в яких зберігаються ядерні відходи проєктувалися з урахуванням екстремальних навантажень, зокрема падіння літака. Але вони не розраховані на вибухову дію. Вона також зауважила, що у разі прямого влучання дрона з вибухівкою наслідки залишаються невизначеними.

Нагадаємо, що за 4 роки повномасштабної війни РФ спричинила  127 інцидентів, які ставили під загрозу ядерну та радіаційну безпеку. Найбільше небезпечних інцидентів припали на Запорізьку АЕС, яка за 4 роки 13 разів опинялась без зовнішнього енергопостачання. Окрім того, дрони двічі прилітали в Чорнобильську АЕС, де вони пошкодили системи радіаційного моніторингу та Нового безпечного конфайнменту (захисна споруда над зруйнованим 4-м енергоблоком) на майданчику ЧАЕС. Ремонт конфайнменту Чорнобильської АЕС коштуватиме понад 500 млн євро.

Історія будівництва енергетичного об’єкта

Ще у 2005 році переможцем тендеру на спорудження ЦСВЯП стала американська компанія Holtec International, з якою того ж року уклали відповідний контракт. Через бюрократичні перепони за будівництво ЦСВЯП взялися не одразу.

Через чотири роки, аж у червні 2009 року внесли зміни до закону щодо розміщення ядерних об'єктів, а 9 лютого 2012 року ухвалено спеціальний закон про будівництво ЦСВЯП. Згідно з ним, об'єкт вирішили розмістити в Чорнобильській зоні відчуження колишніми селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка. 

Після ухвалення необхідних законів, Кабмін у 2014 та 2016 роках виділив "Енергоатому" 45,2 га лісових земель під саме сховище та під'їзну залізничну колію, а у червні 2017 року остаточно затвердив проєкт будівництва.

Будівельні роботи на майданчику розпочалися у листопаді 2017 року. У грудні 2020 року "Енергоатом" завершив будівництво першого пускового комплексу сховища. 

Із січня по лютий 2022 року на сховищі провели автономні та "холодні випробування" систем без використання радіоактивних матеріалів. Вже у квітні 2022 року Державна інспекція ядерного регулювання України видала дозвіл на здійснення діяльності, видача якого відтермінувалася з 9 березня через російську окупацію Чорнобильської зони. 

У 2023 році розпочалася дослідна експлуатація й на сховище завезли перші 13 контейнерів із відпрацьованим паливом у межах тимчасового трирічного дозволу. Зрештою, 28 травня 2026 року ЦСВЯП отримало постійну ліцензію на експлуатацію, що юридично підтвердило готовність об'єкта до роботи протягом наступних 100 років згідно зі стандартами МАГАТЕ.

Атака безпілотниками 7 червня

У повідомленні Генштабу зазначається, о 02:10 7 червня 2026 року Росія здійснила влучила безпілотником у будівлю приймання контейнерів Централізованого сховища відпрацьованого ядерного поблизу населеного пункту Буряківка Київської області. Зазначений об'єкт призначений для довгострокового безпечного зберігання відпрацьованого ядерного палива з реакторів українських атомних електростанцій.

Пожежу було ліквідовано протягом години силами та засобами пожежно-рятувального загону, мобільної оперативної групи.

Міжнародне агентство з атомної енергії у соцмережі Х заявило, що отримало від України повідомлення про атаку безпілотника у неділю вранці.

Як зазначається, удар завдав значної шкоди будівлі приймання палива на об'єкті, зокрема фасаду, вікнам та дверям, а також сусідні будівлі постраждали від вибухової хвилі.

За їхніми словами, рівень радіації на об'єкті залишається в межах встановлених норм.