Україна може вступити в НАТО частинами за прикладом Німеччини, - американський дипломат Фрід

Принагідно вітаю Вас і американський народ з тим, що ми всі зараз у світі перебуваємо перед якимись новими, принципово новими, подіями. Нас єднає дуже багато речей, але дуже багато речей залишаються до кінця незрозумілими. В мене зараз є відчуття, що ми опинилися в якійсь фантасмагорії, що ми переживаємо той чи інший твір Джорджа Орвелла чи Айзека Азімова. Надзвичайно дивні і тривожні заяви, зокрема і з боку адміністрації президента-електа Трампа, і з боку самого американського президента. Розуміємо, що це небачені заяви. Якщо вони почнуть реалізовуватись, я кажу і про Гренландію, яка належить Данії, і про Канаду як окремо взятий можливий штат Сполучених Штатів, і про Панамський канал. Тут світ входить в надзвичайно серйозну динаміку. Пане амбасадоре, вам слово.

Ці заяви спрямовані на те, щоб викликати резонанс, шок і надати Сполученим Штатам важелі впливу. На мою думку, це серйозна помилка. Я вважаю неправильним, коли американський президент висловлюється так, ніби він європейський імперіаліст XIX століття. 

Я не думаю, що погрози Трампа є серйозними чи мають на меті щось більше, ніж забезпечення переваги в переговорах. Однак вони завдають шкоди, і я не можу підтримувати такі дії. Я вважаю, що це просто неправильно. 

На щастя, Трамп не виявляв подібної, я б сказав, безвідповідальності у питаннях, пов'язаних з Україною та Росією. У цій сфері принаймні політичні сигнали мають більш розважливий вигляд. Не завжди такими, як мені хотілося б, але все ж більш розважливими. 

Пане амбасадоре, а що нам може привезти Кіт Келлог спеціальний посланник президента Трампа з питань російсько-української війни? Ми розуміємо, що, радше, певні речі вже обговорювалися. Можливо, в закритих каналах, можливо, були вже спроби сформулювати спільну позицію, зокрема під час зустрічі на відкритті Нотр-Дам де Парі. Але Кіт Келлог до нас збирається з дуже конкретним візитом. Я  розумію, що ми знаємо далеко не все, але які можуть бути параметри цього?

Кіт Келлог призначений спеціальним представником з питань України та Росії в адміністрації Трампа. Повідомлялося, що він планує відвідати Київ у січні, і, на мою думку, це хороша ідея. 

Наразі заяви президента Трампа та генерала Келлога щодо України свідчать про наміри наполягати на припиненні вогню та досягненні певних домовленостей для гарантування безпеки України.

Ми можемо дискутувати про те, якими саме мають бути ці домовленості з безпеки. На мою думку, найефективнішою гарантією для України було б повноцінне членство в НАТО. Однак команда Трампа, схоже, розглядає інші варіанти. Утім, перш ніж переходити до деталей, слід наголосити, що поки Володимир Путін не демонструє жодних ознак готовності брати участь у серйозному дипломатичному процесі задля припинення війни. Він і його речники все ще вимагають капітуляції України як передумови для переговорів. Це несерйозно.

Отже, моє перше запитання — до самого себе: що робитиме команда Трампа, якщо стане очевидним, що Росія не зацікавлена в серйозних переговорах? Зазначу, що український уряд і президент Зеленський проявили певну мудрість, прийнявши саму ідею переговорів. Вони відповіли Трампу «так». Росія і Путін відповідають Трампу «ні». Якщо така категорична позиція Росії зберігатиметься й надалі, що робитиме Трамп? 

Сто років тому був підписаний надзвичайно прогресивний на той час пакт Бріана-Келлога. Ми відчуваємо зараз певне співпадіння у прізвищах. Тоді Келлог, 100 років тому, був американським державним секретарем. Теперішній Келлог є спеціальним уповноваженим від американського президента до справ російсько-української війни. І 100 років тому також була ідея укласти певний пакт, який би заборонив використовувати війну як інструмент політики, принаймні на європейському континенті. Розуміємо, що після того Німеччина, нацистська Німеччина, порушила цей пакт. І цей пакт ліг, так би мовити, у підвалини того, що потім стало називатися трибуналом у Нюрнбергу. 

І відповідно, зараз мене надзвичайно стривожила готовність Трампа зустрічатися з Путіним. Ми розуміємо, що Путін відповідальний за агресію і неспровокований напад на мирну європейську державу, на Україну. Відповідно, якщо зараз будуть відбуватися певні розмови між американським президентом і російським диктатором, це може загалом підважити те, що називається в простому народі системою міжнародного права як такою. І тут, якщо буде справді готовність з боку Дональда Трампа, це просто зафіксує перехід світу в нову, нестабільну фазу, фазу побудови нової світової геометрії безпеки. На вашу думку, що може стояти за зустріччю між Трампом і Путіним?

Досвід свідчить, що Путін не буде чесним і добросовісним учасником переговорів із Трампом. Він, ймовірно, робитиме заяви, які не відповідають дійсності, висуватиме звинувачення та вдаватиметься до тактики філібастера — без кінця говоритиме, аби лише домінувати у діалозі. Одним словом, я сумніваюся, що такі перемовини можуть бути продуктивними, якщо Трамп дійсно прагне укласти якусь угоду з Путіним.

Переговори можуть виявитися корисними, якщо, а я підозрюю так і буде, Путін проявить себе настільки вимогливим і агресивним, що Трамп зробить висновок про необхідність надати Україні ще більшу підтримку та посилити тиск на Росію, замість того, аби просто дозволити Путіну цькувати себе. Однак це лише припущення. Я не знаю, як насправді розвиватимуться ці переговори. Але я вважаю, що було б помилкою очікувати, що одна зустріч зможе щось суттєво змінити. Путін, ймовірно, буде поважати лише те, що в Росії та Радянському Союзі називали «співвідношенням сил». І тому найкраща політика — продовжувати тиснути на Росію і допомагати Україні в надії, що баланс сил зміниться на користь України.

Пане амбасадоре, а якими могли би бути параметри так званого справедливого, стійкого миру? Ми розуміємо, що ніхто не хоче перемир’я заради перемир’я. З другого боку, ми розуміємо, що зараз наш противник, Російська Федерація,  перебуває на певному підйомі. Їм вдалося отримати відповідну військову допомогу з боку Північної Кореї, з боку Китайської Народної Республіки, і зараз було укладено додаткову безпекову угоду з Іраном. Тобто, Російська Федерація отримує ресурси, в тому числі й ресурси людської сили, північнокорейських солдатів. 

З другого боку, ми в Україні розуміємо, що справедливий мир передбачає повернення нам тимчасово окупованих наших територій. І справедливий мир передбачає забезпечення нашої суверенності, нашого державного і національного суверенітету. А в пакеті, який озвучує Лавров, цього немає. Там ідеться й про демілітаризацію, і про додаткову окупацію тих територій, яких росіяни не контролюють. Це ультиматум. І вони постійно впродовж трьох років повторюють і повторюють цей ультиматум.

Ви абсолютно праві, що російські вимоги фактично зводяться до дострокової капітуляції України. Це несерйозно. Ці вимоги можуть бути блефом з боку Росії або свідчити про її впевненість в тому, що вона перемагає і продовжуватиме перемагати.

Справедливий мир має починатися з гарантій безпеки для неокупованої України. Це саме те, чого Путін не хоче. Він хоче, щоб неокупована Україна була слабкою і відкритою для подальшої російської агресії. А це було б катастрофою для всіх нас. 

Західнонімецька історія 1955 року пропонує можливий шлях уперед. Тодішній німецький уряд ніколи не відмовлявся від своїх претензій бути урядом всієї Німеччини. Він ніколи не відмовлявся від територій східної зони, окупованої Радянським Союзом, відомої як Східна Німеччина. Однак Західна Німеччина вступила до НАТО за умовою, що для об'єднання Німеччини вона використовуватиме виключно мирні засоби, а гарантії безпеки, передбачені Статтею 5 НАТО, не поширюватимуться на Східну Німеччину, а лише на Західну.

На той час цей історичний компроміс німецького уряду не мав широкої підтримки, але в ретроспективі виявився мудрим рішенням. 

Президент Зеленський висловив припущення, що щось подібне може бути застосоване і до України. Багато чого залежить від забезпечення безпеки неокупованої частини країни.

Ніхто на Заході не повинен визнавати анексію Росією будь-якої частини України. Сполучені Штати відмовилися визнати японську окупацію Маньчжурії, частини Китаю,  чи радянську окупацію країн Балтії. У першій адміністрації Трампа держсекретар Помпео, слідуючи цим прецедентам, оголосив, що Сполучені Штати ніколи не визнають російську окупацію та анексію Криму.

Сполучені Штати мають й надалі слідувати цим прецедентам. Ми повинні враховувати тимчасові реалії поля бою, але водночас не відмовлятися від основи справедливого та тривалого миру, а саме поваги до територіальної цілісності України.

Пане Фрід, а чи ви бачите якісь ті чи інші конкретні дати, коли стане зрозуміліше, яким буде сценарій війни і сценарій миру? Ми не знаємо, як все може реалізовуватись. Росіяни демонструють свою готовність продовжувати війну до останнього російського чи останнього північнокорейського солдата. Я думаю, що росіяни блефують. І тут ми розуміємо, що включаються дуже потужні економічні важелі, я сподіваюся, ви про них скажете трішки більше. Але все одно, якщо брати, так би мовити, дипломатичне лібрето на 2025 рік, які могли б бути орієнтовні дати? Умовно кажучи, в січні приїжджає Келлог, в лютому чи в березні починаються ті чи інші розмови, або не починаються. І там за півроку може промалюватися певна концепція нового світу, нових стосунків у світі і, так би мовити, нових пропозицій. Чи це тиск на Україну з боку нової американської адміністрації, чи це, навпаки, буде готовність допомагати Україні силами середземноморської авіаційної групи. Я, так би мовити, умовно дуже окреслив подібні речі.

Наступним кроком може стати підготовка й оголошення адміністрацією Байдена останнього пакету санкцій проти Росії. Відомо, що ці заходи готуються вже певний час. У «Вашингтон Пост» нещодавно опублікували статтю, яка окреслила, якими можуть бути ці санкції. Ймовірно, Сполучені Штати посилять тиск на Росію в енергетичній сфері, що вони і повинні робити. Це правильний крок. Додатковий економічний тиск вдарить по російських військових зусиллях.

Ознаки економічного напруження в Росії вже очевидні. Це не врятує Україну саме по собі, але створить додаткові труднощі для Росії. Отже, це наступний крок.

Далі ми маємо візит Келлога в Україну. Як я вже зазначав, український уряд і президент Зеленський демонструють майстерність і мудрість у спілкуванні з прийдешньою адміністрацією Трампа. Вони не кажуть «ні». Вони кажуть «так» і намагаються вплинути на американське бачення. Росіяни кажуть «ні».

Наступною датою стане 20 січня — день, коли президент Трамп офіційно розпочне свій другий і останній термін. А далі побачимо.

У польських ЗМІ з'явилися припущення, що президент Трамп відвідає Варшаву пізніше навесні. Для Польщі питання безпеки України є пріоритетним, тож це також буде важлива дата. 

Однак багато чого залежатиме від реакції Путіна. Зараз він робить все можливе, щоб чинити тиск на Україну. Він обстрілює Україну, в тому числі й на Різдво, що, до речі, генерал Келлог публічно засудив. Росіяни прагнуть створити враження, ніби їхня перемога неминуча.

Втім, хоча Росія досягає певних успіхів на фронті, вони супроводжуються значними втратами. Це викликає сумніви щодо здатності російської армії підтримувати такий рівень зусиль.

Україна повинна мати можливість воювати ще більш ефективно. Українські солдати повинні повністю довіряти своїм офіцерам. А Сполучені Штати повинні надати більше зброї і зняти обмеження. Єдиними обмеженнями на використання зброї Україною мають бути закони війни.

У будь-якому випадку, важко говорити про якийсь дипломатичний календар, оскільки такого не існує. Останньою датою, яку я можу назвати, є дата потенційної зустрічі між Трампом і Путіним, але це ще не є певністю.