Мої книжки не вийшли вчасно через форс-мажорні обставини – війну. І невідомо, скільки ще протриває війна. Зупиняти культуру й освіту, ставити на паузу книговидання, ясна річ, ніхто не збирався. Гадаю, це ще нікому не вдавалося. Питання в тому, як їх адаптувати до цих форс-мажорних обставин в тилу, бо в окупації культура йде в глибоке підпілля.
Суспільство повинно гарантовано отримувати культурні послуги у вигляді нових книг. І видавцям, якщо досі вони цього не усвідомили, доведеться нарешті враховувати запити суспільства. Досі у нас читач змушений був пристосовуватися до пропозиції. Люди хотіли читати одне, а їм натомість як у тому анекдоті, замість Стравінського пропонували "Валянки". Подібних "валянок" у вигляді розважального низькоякісного чтива як свого, так і імпортного, було море. Їх продукували й продукують комерційні видавництва. Все це не могло призвести до певної деградації суспільства. Влада тридцять років не робила нічого для престижу і розвитку національної культури, і підтримувала саме комерційні видавництва, запросивши експертів, які або не були фахівцями, або ж лобіювали інтереси певних видавництв. Книгу опустили у ранг товару і нічого більше. Можна вважати, що у цій царині панувала мафія. Втім, говорити, що зараз її немає, нема жодних підстав.
Книгу опустили у ранг товару і нічого більше. Можна вважати, що у цій царині панувала мафія. Втім, говорити, що зараз її немає, нема жодних підстав
Читайте також: Кодекс честі
Під час війни книги подорожчали й книгарні виявилися найслабшою ланкою на шляху книги до читача. Довоєнним книгам поміняли цінники на значно більші. Логіка видавців як у радянських продавців – хочеш купуй, хочеш не купуй, хай хоч зогниє. Купувати через інтернет у видавництвах – це все одно, що купуєш кота в мішку. Книгу треба погортати, походити поміж полицями. Чимало книг просто не продається, бо про них дізнаєшся цілком випадково. Зрештою, коли з наших вулиць зникнуть книгарні, це дуже підірве репутацію держави. За підвищення цін на основні продукти у воєнний час карають, а книга – це продукт першої необхідності. Чи не час антимонопольному комітету зацікавитися, чому ціни на видання минулих років виросли втричі? І коли дитяча графоманська книжечка коштує пів тисячі гривень, значить, треба сфокусуватися на дешевших виданнях з глибоким змістом, які допоможуть дитині пережити стрес і чогось навчитися. Книжки на кшталт того, хто наклав купу і хто кому принцеса навряд чи етично пропонувати дитині, яку врятували від обстрілів, або тій, що втратила на війні батьків.
За підвищення цін на основні продукти у воєнний час карають, а книга – це продукт першої необхідності. Чи не час антимонопольному комітету зацікавитися, чому ціни на видання минулих років виросли втричі?
Читайте також: Лікар і вбивця
Бібліотеки, які не отримають нових книг, і які останні роки завалювали фастфудом, відмиваючи бюджетні кошти, виживуть, бо вони опираються на суспільний договір, а не на дикий капіталізм. Ті, які не розбомблені й не спалені, не відлякують читачів астрономічними цінами, а дають душевний прихисток.Дедалі більше людей будуть до них звертатися.
Зросла кількість книг, які автори видають своїм коштом. І не тільки графомани, а й ті письменники, чиї книги відхилили, бо вони надто мудрі – не для примітивного загалу, хоча насправді примітивний загал не читає. Наклади ці автори отримують на руки, до книгарень вони не потрапляють. Робити промоцію видань, окрім як виставляння їх у соціальних мережах, наші видавництва не бажають. Бо це коштує трохи грошей. Вони вважають, що це повинні робити автори, які здебільшого навіть не отримують гонорарів. І тут не змінилось нічого. Але…
Але повітря стало чистіше – реальність така яскрава і шокова, що творити та просувати відверту халтуру можуть лише ті, хто тримає ніс за вітром. Всілякі кон’юнктурники, що можуть перейти межу пристойності, як це було з одіозним романом Дарини Гнатко "Буча". Громадськість була настільки рішуча, що книгу не видали.
Читайте також: Культ чи культура?
Але повітря стало чистіше – реальність така яскрава і шокова, що творити та просувати відверту халтуру можуть лише ті, хто тримає ніс за вітром. Всілякі кон’юнктурники, що можуть перейти межу пристойності, як це було з одіозним романом Дарини Гнатко "Буча"
Дуже промовистим і позитивним для мене є той факт, що книга класика української літератури Феодосія Рогового "Поруки для батька", яку у мирний час відкинули всі видавництва як збиткову, друкувалась під час війни у Харкові, буквально під обстрілами. І тепер тисячі читачів зможуть познайомитись зі справжнім шедевром. Як і з "Одіссеєю" в унікальному перекладі Павла Ніщинського. У лихі часи треба видавати хай менше, але краще і робити все, щоб книга потрапила до читача.
У лихі часи треба видавати хай менше, але краще і робити все, щоб книга потрапила до читача
Читайте також: Зречення
Якщо ми зараз не будемо боротися проти корупції в книговиданні, із засиллям макулатури, а потрібні суспільству книги видавати шляхом передплати мізерним накладом, то годі сподіватись, що після перемоги порядок будуть наводити ветерани з автоматами. Вони скоріше створять свій альтернативний книжковий світ, вільний від корупції, й він буде існувати паралельно.
"Я воюю книгою", - сказав мені головний редактор одного з видавництв, яке продовжує видавати те, що й раніше: якісну літературу, як за формою, так і за змістом. Цієї зброї не попросиш у закордонних партнерів, ми повинні її створити саму, щоб захистити наші національні інтереси.
Спеціально для Еспресо.
Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця. лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.