1. Путін де-факто йде ва-банк. Він іде на прямий ядерний шантаж, правда, як завжди, диявол криється в деталях.
2. Він не передає зброю Лукашенку, а лише будує в Білорусі сховище. Простіше кажучи, прикриваючись "єдиним государством", він будує свою ядерну воєнну базу в Білорусі (так він так буде відкидати аргумент про порушення білорусами договору про нерозповсюдження). Важливо, що тим самим він звужує поле маневру для Лукашенка, який почав грати в слугу двох господарів з Москвою і Пекіном.
3. Путін чітко назвав дату введення в дію цього об‘єкта — червень 2023. Іншими словами — це будівництво вже почалося, але тепер він говорить всьому світу: у вас є час до червня, а далі — невідомість.
4. Що стоїть за цією невідомістю? Я глибоко переконаний, що нічого. Це чергове підняття ставок, щоб світ злякався і сів з Путіним за стіл переговорів.
Що стоїть за цією невідомістю? Я глибоко переконаний, що нічого. Це чергове підняття ставок, щоб світ злякався і сів з Путіним за стіл переговорів
Де-факто це чи не останній раунд підняття ставок Путіним. Його розрахунок, що світ злякається. Якщо ні — у нього просто не буде козирів. І тому, головне завдання нашої дипломатії не допустити переляку в наших партнерів.
Окремо слід звернути увагу на "китайський слід" в цій історії.
Пекін точно не зацікавлений в будь-якому ядерному ударі. Після цієї заяви роль Пекіна у врегулюванні цього питання тільки зростає. Свідомо чи не свідомо, але Путін принижує роль Москви в міжнародній грі, виступаючи "великим Кімом" і змушуючи Пекін ставати посередником в цій великій і примітивній грі.
Путін штовхає західний світ не стільки до розмови з ним, скільки до розмови з Сі Цзіньпінем.
Про автора: Вадим Денисенко, політолог.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.