Чи не пізно для Європи бути готовою до оборони до 2030 року?

Європейський Союз зробив крок, якого бракувало з 2014 року: зібрав у єдину рамку бачення, ресурси та параметри досягнення оборонної готовності. Єврокомісія представила концептуальний документ "Preserving Peace - Defence Readiness Roadmap 2030", який є продовженням так званої "Білої книги з європейської оборони", опублікованої навесні цього року. Дорожня карта передбачає чотири флагманські напрями: Eastern Flank Watch, European Drone Defence Initiative, European Air Shield та European Space Shield. Перші елементи цих проєктів мають з’явитися вже наприкінці 2026 року, а вихід на рівень оперативної готовності – у період з 2027 до 2030 років. І в Брюсселі, і в Києві цей документ вже називають поворотним кроком на шляху розбудови нової європейської системи безпеки та оборони. Однак, поки що залишаються запитання стосовно практичних підходів до реалізації Roadmap-2030, особливо в  залученні України до конкретних оборонно-промислових та оборонних проєктів.

Кая Каллас під час прес-конференції, присвяченої презентації "Preserving Peace - Defence Readiness Roadmap 2030", фото: gettyimages

Від "Білої книги" до конкретики: що саме пропонує Roadmap-2030

Сильна сторона документа – акцент на чіткий розподіл часу та контроль виконання конкретних заходів. Країни ЄС переходять від політичних заяв до дат, індикаторів і контрольних точок. У пріоритеті - найактуальніші прогалини європейської безпеки: протиповітряна і протиракетна оборона, протидія безпілотникам, космічні сервіси, захист Східного флангу, логістика і військова мобільність (так званий "військовий Шенген"). На відміну від попередніх документів, це не перелік перспективних цілей, а спроба з’єднати потреби з промисловими можливостями та спільними закупівлями, що мають формувати справжній єдиний оборонний ринок ЄС до 2030 року.

Roadmap-2030 не виник у вакуумі, а є продовженням "Білої книги - Readiness 2030" (тобто, оглядом оборонної промисловості ЄС) та узгоджується з Європейською програмою оборонної індустрії (EDIP), яка покликана забезпечити довгі контракти, стандарти та спільні закупівлі, зокрема у сегментах ППО/ПРО, дронів і космосу. Політичну рамку підкріплює свіжа домовленість щодо EDIP із декларованою підтримкою України та цілями "бути готовими до оборони ЄС до 2030 року".

ілюстрація: gettyimages

Чотири флагмани: відповідь на війну нового типу

У Roadmap-2030 робиться особливий акцент на кількох провідних напрямках реалізації практичних проєктів з розбудови європейської оборони, зокрема:

Eastern Flank Watch - флагманська ініціатива Roadmap-2030 для зміцнення східного рубежу ЄС у всіх доменах. Вона поєднує протиповітряну оборону та протидію безпілотникам із наземними системами оборони, заходами морської безпеки в Балтійському та Чорному морях, а також із багатодоменною розвідкою і спостереженням. Ініціатива узгоджується з підходами НАТО (Eastern Sentry, Baltic Air Policing, заходи з передової присутності) і передбачає тісну взаємодію з інструментами внутрішньої безпеки та охорони кордону.

Німецькі винищувачі Eurofighter Typhoon на патрулюванні повітряного простору Балтійського регіону, фото: gettyimages

European Drone Defence Initiative – це європейська відповідь на "дронову війну": інтеграція сенсорів, засобів РЕБ, перехоплювачів і вогневих систем, спільні стандарти й закупівлі. Єврокомісія орієнтує на початкові можливості вже до кінця 2026 року та повну функціональність у 2027–2028 роках. Ініціатива безпосередньо виросла як реакція на інциденти у небі Європи та продовження політичного проєкту "Стіна дронів". 

European Air Shield - інтегрований, багатошаровий щит протиповітряної та протиракетної оборони ЄС (із повним набором сенсорів) для захисту від усього спектра повітряних загроз. Він має бути повністю сумісний із системою командування й управління НАТО і посилити європейський сегмент ППО/ПРО в Альянсі. До кінця 2026 року мають з`явитися перші результати реалізації цього напрямку.

European Space Shield - космічний сегмент європейської оборонної системи, що спирається на національні й комерційні спроможності та підсилюється програмами ЄС. Пріоритети: системи космічної розвідки, протидія глушінню та спуфінгу, а також розбудова взаємосумісних національних оборонних космічних засобів і сервісів спостереження, зв’язку і навігації, а також швидкої інтеграції космічних даних у бойові системи тактичної обізнаності. При створенні European Space Shield йдеться не лише про орбіту, а й про наземні об`єкти та протоколи обміну даними.

Індустріальна логіка: спільні закупівлі, масштаб, мобільність

Roadmap-2030 робить ставку на спільні закупівлі як ключ до сумісності та ефективності. Від одноразових антикризових покупок ЄС переходить до багаторічних пакетів, під які промисловість відкриває нові лінії та залучає фінансування. Ціль - довести частку спільних закупівель до суттєвого рівня, щоб стандартизувати номенклатуру і зменшити витрати. У публічних поясненнях згадується план забезпечити значну частку спільних закупівель, а також модернізувати інфраструктуру для швидкого перекидання сил.

Другий опорний напрям - військова мобільність. Це адаптація транспортної інфраструктури до військових потреб і перетворення її на засоби подвійного призначення. Крім того, надзвичайно важливими у цьому плані є  узгоджені стандарти перевезень, цифровізація процедур і зняття вузьких місць на кордонах. Швидке перекидання сил стає такою самою критичною спроможністю, як і ППО.

Третій - управління запасами, насамперед боєприпасами та засобами протидії повітряним загрозам. Євроінституції беруть на себе роль "індустріального штабу", який бачить вузькі місця та спрямовує ресурси в реальному часі.

Головний дефіцит: практичність і залучення України. Як це виправити

Сьогодні у Roadmap більше правильних відповідей "що робити", ніж "як саме". У війні темп вимірюється не роками, а місяцями. В цих умовах, найкоротший місток від паперу до практики - Україна. Саме в Україні народився масовий, недорогий і стійкий до РЕБ "дроновий" інструментарій. Тут розгорнуті цифрові мережі управління вогнем, що замикають цикл "виявив - уразив" у реальному масштабі часу. ЄС визнає цінність цього досвіду та декларує підтримку, але без повної інтеграції українського компонента до європейської системи Roadmap-2030 ризикує втратити швидкість.

Тож чого Європі бракує вже зараз і що треба робити? 

Прирівняти українські оборонні компанії у статусі до європейських учасників програм. Йдеться не про символіку, а про швидкість доступу до EDIP, EDF, SAFE і до флагманів Roadmap. Сьогоднішній формат "вторинності" українських компаній у європейських програмах дійсно заважає реалізовувати спільні проєкти. Створення спільних підприємств в цих умовах також відбувається не завдяки, а всупереч європейським програмам підтримки. Політичний меседж про підтримку України вже звучить, отже час надати йому інструментальну форму. 

Відкрити повний доступ до спільних проєктів Roadmap. Українські рішення у сенсорах, дронах, ближній ППО, засобах РЕБ, системах наведення і C2/C4ISR довели ефективність проти реальних загроз. Їх швидке включення у стандарти та закупівлі зекономить роки й гроші для європейців.

безпілотник ЗСУ, фото: GeneralStaff.ua

Запустити програму системного вивчення та впровадження українського доктринального досвіду. Потрібні не лише технології, а й нові доктрини: масові недорогі платформи, рої безпілотників, мережеві "ланцюги управління", модульність озброєнь, гнучка логістика, захист енергетики й зв’язку під час масованих атак. Саме цього в Європі бракує найбільше - практичної школи сучасної війни.

Чому "український модуль" в Європі потрібен "на вчора"

Останні тижні ще раз показали, що Росія поєднує гібридні дронові атаки з  провокаціями на Балтійському та Чорноморському напрямах і тестує європейські механізми реагування. У відповідь Брюссель просуває кілька програм реагування, які, втім поки що не змогли набути практичного наповнення без українського внеску. Без українських систем тактичної обізнаності, сенсорних мереж, алгоритмів, тактик і перевірених на фронті процедур будь-яка ініціатива загрузне у нереалістичних очікуваннях. Європі потрібен інший порядок: "вчора на фронті - завтра у виробництві", а не навпаки. Саме тому український досвід має стати невіддільною частиною флагманів Roadmap - від дронових проєктів до космічних програм. 

Україна очікує, що новий курс ЄС не обмежиться аналізом та загальними рекомендаціями, а перейде до контрактів, масштабування та спільних операційних стандартів за участю українського ОПК та Сил оборони. Саме так можна досягти створення інтегрованої та адаптованої до сучасних умов європейської системи стримування Росії. 

Іншими словами, Roadmap 2030 має шанс стати інструментом сили, лише якщо буде спільним проєктом ЄС та України. 

Єврокомісія запропонувала зрозумілу структуру, реалістичні строки та чотири флагмани, що відповідають на найгостріші виклики. Європа справді намагається швидко змінюватися і шукати нові підходи до загроз з боку Росії. Україна додає до цих кроків важливий політичний сенс, наголосивши на "поворотному моменті" і на тому, що план має зберігати мир силою. Але нині в Roadmap 2030 все ще переважає аналітична та процедурна фаза, а не практичні кроки.

Україна може надати Європі унікальні можливості: безперервний бойовий досвід і технологічно-доктринальні інновації, перевірені у найскладнішому бойовому середовищі. Тому єдиний спосіб перетворити Readiness Roadmap 2030 на дієвий інструмент зміцнення обороноздатності Європи - зробити Україну рівним партнером. Потрібно прирівняти статус українських оборонних компаній до європейських у програмах та закупівлях, відкрити їм повний доступ до "флагманів", створити механізм швидкого перенесення українських тактик і технологій у європейські стандарти та закріпити багаторічні спільні контракти з участю українських виробництв.

ЗСУ, фото: GeneralStaff.ua

Це прагматичний вибір. Європа може витрачати роки на розбудову ідеальних механізмів. А може вбудувати в ці процедури Україну, яка щодня воює з противником, для стримування якого цей план і створюється. У першому випадку 2030 рік стане датою чергового перегляду. У другому - контрольним рубежем, коли ЄС матиме багатошарову ППО і ПРО, дієвий захист від дронів, стійкі космічні сервіси та промисловість, здатну видавати серію вчасно. І це можливо тоді, коли Readiness 2030 буде написано не лише мовою Брюсселя, а й мовою Києва.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.