Попереду нас чекає ще одне випробування, коли переможені й принижені росіяни будуть масово демонструвати свою лояльність до України. Кожен з них згадає про частку української крові, про пращура козака або про те, як заспівувалися підмосковними вечорами "ой у вишневому садку". Вони будуть вчити українську і декламуватимуть Шевченка.
Усе заради того, щоб отримати шанс залишитися поруч з нами. Це точно буде після їхньої поразки, бо вони здатні існувати лише у двох режимах — агресивного домінування і ницого підпорядкування. Режим рівноправного співіснування у них не "прошивається".
Читайте також: Як Путін знову "всіх переграв"
Для нашого збереження і розвитку ми маємо максимально обірвати з ними все, що тільки можна. Наглухо зачинити усі можливі двері від росіян. Звідти ніколи не буде нічого людяного, цінного і прогресивного. Якщо ніколи не було, то вже точно й не буде
Читайте також: Україні слід відмовитися від топоніма Таврія
Їхній розрахунок буде на добре українське серце, на притаманну нам щирість і дружність. Все для того, щоб ми розм‘якли й дозволили їм залишатися поруч з нами.
Є небезпека, що це може справити враження на багатьох з нас. Цей трюк у них може вийти.
Для нашого збереження і розвитку ми маємо максимально обірвати з ними все, що тільки можна. Наглухо зачинити усі можливі двері від росіян. Звідти ніколи не буде нічого людяного, цінного і прогресивного. Якщо ніколи не було, то вже точно й не буде.
Про автора: Михайло Басараб, політолог.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.