50 днів Трампа: зрада відміняється

Скептицизм можна легко зрозуміти: за останні півроку Трамп зміг створити імідж президента США, котрий може дати і забрати слово протягом кількох днів, розіграти бурхливу перепалку з президентом Зеленським у Овальному кабінеті, бути "незадоволеним обома сторонами", прирівнюючи країну-агресора та жертву жахливої кровавого нападу, стверджувати, що Україна заборгувала США 350 млрд доларів і так далі. 

Тактика Трампа стосовно примирення України з Росією (тобто, через тиск більше на Україну, ніж на росію) взагалі викликає у українців виключно негатив та несприйняття. Кожен день, кожна ніч з 20 січня цього року, коли Трамп був інавгурований на пост президента США і почав з путіним свої "люб`язні" ігри – це смерті українських дітей, цивільних, наших солдат, руйнація міст, сіл, це криваві сльози України. 

Тому 50 днів від Трампа для Путіна виглядають як черговий хаотичний рух американського президента для затягування часу . Адже були вже і "два тижні", потім ще "два тижні", а потім ще. Чому, власне, цього разу буде по іншому? І взагалі, як можна зрозуміти сенс надання путіну цих 50 днів? Це для того, щоб путін міг вбивати українців ще півтора місяці? Щоб міг спробувати захопити кілька українських сіл або навіть міст? Щоб зміг зайти у Дніпропетровську область? Чи провести кілька десятків масованих обстрілів України з використанням тисяч "Шахедів"? 

Але все ж є у останньому рішенні Трампа є один аспект, який може свідчити про реальну зміну позиції президента США. Це поставки озброєнь та військової техніки Україні. Нагадаю, що тиск на росію задля примушення її до припинення агресії проти України, за логікою, передбачає застосування двох інструментів: санкції проти росії (якраз через 50 днів Трамп обіцяє їх активувати) та надання військової допомоги Україні. І якщо стосовно санкцій ми можемо дійсно сумніватися – все ж за 50 днів багато чого може статися у відносинах між Трампом і Путіним (кадебешний вбивця має свої чари на Трампа, а тому тут можна переживати за стійкість американця), то негайний початок поставок зброї Україні буде безпосередньо впливати на здатність путіна досягти своїх планів на фронті та у своїх терористично-психологічних операціях проти українців з сотнями "Шахедів" за ніч.

Передача Україні зброї, як заявив Трамп, на мільярди доларів, в тому числі, ЗРК "Patriot", боєприпасів, ракет "повітря-повітря", а також інших систем, які будуть закупатися європейськими союзниками і передаватися Силам оборони України – це те, що негайно впливає на розклад сил на полі бою. Україна своїми силами розбудовує передову армію, яка воює дронами та новітніми технологіями. Однак, нам потрібні значні обсяги традиційних систем озброєння, котрі допоможуть захистити українські міста від російської балістики, а також стримати натиск російського "м`яса" на фронті. Артилерія, боєприпаси, ракети для Himars, JASSM для F-16, ППО – це все, що зробить подальші путінські спроби вгризатися в українську територію ще більш кривавими та безрезультатними.

Путінський розрахунок на літню кампанію був простим. Затягування часу у безкінечних "милих розмовах" з Трампом, імітація "переговорів" у Стамбулі і, як результат – стримування США від підтримки Україні та введення будь-яких санкцій проти росії. В той же час, Путін розраховував на успішну наступальну кампанію до осені, коли Трампу прогнозовано буде складніше стримувати республіканців від тиску на росію перед початком передвиборчої кампанії в Конгрес. Відверте затягування часу путіним було б сприйнято як слабкість Трампа, що загрожувало б суттєвими проблемами Республіканській партії на виборах. Тобто, Путін чітко розумів, що восени Трамп буде вимушений міняти свою позицію стосовно росії, однак, він був впевнений, що Трамп почне погрожувати санкціями, але не почне передавати Україні зброю (бо це суперечило всім попереднім заявами та діям американського президента стосовно України, Зеленського та його концептуального розуміння "миру" між Україною та Росією). 

Важливо підкреслити, що санкції, про які говорив Ліндсі Грем, презентуючи свій законопроект про 500% навряд чи лякали Путіна. Ймовірність того, що Трамп почне негайно вводити 100-200 чи 300% тарифів проти Китаю чи Індії через те, що ті купляють російську нафту, була і залишається максимально низькою (у всякому разі на даний момент). Переговори США з Китаєм, Індією та іншими країнами – це дуже чутливий трек, який не передбачає різких рухів на кшталт 500% тарифів через торгівлю нафтою з росією.
Саме тому Трамп і оголосив ті самі 50 днів, після яких він погрожує почати вводити 100% проти країн, що мають нафтові контракти з рф. Очевидно, що американська адміністрація розраховує, що путін все ж схаменеться і погодиться на припинення вогню до того, як Трампу треба буде виконувати санкційні погрози. А для того, щоб путін схаменувся якомога раніше, Трамп вирішив нарешті натиснути на найболючіше місце путіна - фронт проти України. 

Негайне посилення бойових спроможностей Сил оборони України з високою ймовірністю руйнує плани Путіна на досягнення відчутних результатів на полі бою і примушує його або нарощувати ресурсні витрати (в тому числі, особового складу) для продовження наступу, або погоджуватися на припинення вогню. При цьому, військове посилення України не впливатиме прямо на глобальну економічну ситуацію, не заважає вести переговори США з Китаєм та Індією і, що особливо важливо – не може призвести до жодної шкоди для американських інтересів. Більш того, невдачі росії на фронті через підтримку України позитивно вплине на рейтинг Трампа та Республіканської партії на фоні початку передвиборчих перегонів восени.

Наразі ситуація дійсно виглядає як стратегічний удар по планам і розрахункам путіна. Відмова Трампа поставляти Україні зброю залишалась тим фактором, який формував базовий сценарій путіна на 2025 рік з виходом на спільну домовленість з США щодо примусу України до капітуляції. Зміна політики Трампа однозначно стане головним драйвером подальшої динаміки не лише на російсько-українському фронті, а й в розбалансуванні політичної та економічної системи Росії. 

В той же час, щоб остаточно розставити крапки на і, для України це не змінює суть розвитку подій. Наша національна стратегія має зберігати фокус на максимальне посилення оборони та розвиток оборонної промисловості та технологій з одночасним просуванням до ЄС та НАТО. Лише подальша кристалізація суб`єктності та консолідація нації дасть шанс на руйнацію путінської імперії. Рішення Трампа можуть цьому сприяти, але головна відповідальність, безумовно, залишається на Україні.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.