Історію повідомляє The Guardian.
До 24 лютого Володимир Зеленський був маловідомим за межами України. Щоправда, він зіграв епізодичну роль у розслідуванні про імпічмент Дональда Трампа, коли виявилося, що колишній президент США намагався тиснути на нового президента України, щоб той обмовив сина Джо Байдена Хантера, нібито блокуючи надання військової допомоги.
Але навіть тоді він просто був черговим президентом України, не більш впізнаваним для широких верств населення, ніж будь-хто із його п’яти попередників – на кшталт Віктора Януковича та Петра Порошенка. Однак коли Володимир Путін прийняв рішення повномасштабного вторгнення в Україну, він раптом став глобальною політичною фігурою, міжнародним героєм, сучасним Давидом, який протистояв жорстокому російському Голіафу.
Він здається людиною без компромісів. Адже коли уряд США запропонував йому евакуюватися, він відповів: "Мені потрібні боєприпаси, а не таксі", хоча влада США заперечує подібну розмову. Він здається рішучим. Зеленський усвідомлював, що для того, щоб Україна могла захистити себе, йому потрібно заручитися міжнародною підтримкою як за допомогою емоційних публічних звернень, так і за допомогою стриманої дипломатії.
Колаж Еспресо
Але хто він насправді, звідки він узявся та у що він вірить? Українці вже знали його як комедійного актора, який зіграв вчителя історії середньої школи в популярному серіалі "Слуга народу". Відео однієї зі сцен, де він експресивно засуджує корупцію, стало вірусним у мережі. Після приголомшливого успіху серіалу він несподівано став президентом України.
Те, що він створив власну політичну партію "Слуга народу", балотувався на пост президента і здобув переконливу перемогу, було схоже на якийсь постмодерний жарт, у якому вигадка стала реальністю. Коли з’ясувалося, що він також озвучив ведмедя Паддінгтона в українській версії мультфільму, здавалося, що сам Зеленський був геніальним комічним винаходом. Тим, хто здатний протистояти Росії за допомогою нових засобів пародійного театру.
Все одно залишається питання: хто такий Зеленський і про що він насправді? Ті, хто шукають пояснення "загадки Зеленського", будуть розчаровані поспіхом складеною книгою "Зеленський без гриму". Написана українським політичним коментатором Сергієм Руденком, це насправді не біографія, а розповідь про три роки його перебування на посаді.
Частково проблема полягає в тому, що книга написана для української аудиторії, людей, які знають, хто такі Гарік Мартиросян та Олена Маляшенко. Сприйняття частково ускладнює манера написання, яка вимагає обізнаності української політичної арени. Також вона сповнена пліток та іноді уїдлива.
У ній ми дізнаємося, що Зеленський виріс у промисловому місті Кривий Ріг, провівши свої ранні роки в маленькому монгольському містечку Ерденет, де його батько керував гірничо-збагачувальним комбінатом. Його дуже любили в школі. Послухавши батька, він вивчав право в університеті, але після випуску створив зі шкільними друзями імпровізаційну команду "Квартал 95".
Сергій Руденко коротко описує життя Зеленського, формуючи лише загальне уявлення про нього. Проте очевидно, що політичний підйом Зеленського багато в чому завдячує відчаю, який відчували більшість українців щодо корумпованої політичної еліти. Президенти змінювали один одного. Але, незалежно від того, були вони проросійськими чи антиросійськими, усі вони, як правило, фінансувалися олігархами та прислухалися впливових кіл. Незважаючи на те, що Зеленський заявляє про власну непричетність до порушення статусу-кво, частково своїм успіхом він завдячує Ігорю Коломойському, українсько-кіпрсько-ізраїльському мільярдеру, який володіє телеканалом 1+1 та який підтримував президентську кампанію Зеленського. Коломойському, який заперечує будь-які свої правопорушення та якому заборонили в'їзд у США через підозру у корупції.
Зеленський оточений власною групою друзів, один з яких, колишній міністр економіки, розповів групі журналістів, як президент "перебував неначе у тумані", коли мова йшла про економічні питання. Також кажуть, що Зеленський свого часу зневажав українських протестувальників на Донбасі.
Отже, виходячи з цього – переважно позитивного – портрета, Зеленський не є бездоганним зразком західних фантазій. Але він і не повинен бути таким. Україні зараз потрібен лідер, який може об’єднати націю, уособити її боротьбу, мотивувати та мобілізувати людей для того, щоб відбити варварську атаку путінського режиму. Режиму, який бачить нацистів скрізь, але насправді сам став прикладом новітнього фашизму, якого Європа не бачила з часів генерала Франко. Насправді не має значення, чи дії Зеленського продиктовані досвідом лідерів воєнного часу, які втілювали образ самовпевненості та рішучості, насправді того не відчуваючи. Поки що він діє переконливо та його вчинки роблять його справжнім лідером.
Отже, висновки з книги Руденка: Україна – демократія з недоліками; Зеленський, незважаючи на його реформаторську риторику, є продуктом існуючої системи. Але він значно кращий за свого супротивника, і якщо Україні вдасться протистояти спробі Путіна повернути її до Російської імперії, доля країни буде залежати саме від лідера із сильним характером. Настільки сильним, щоб подолати занепад та піднятися з руїн.