Вона розповідає про те, що в якийсь момент все село вже дивилося відео того групового зґвалтування її онуки, а її ніхто не повідомив. "У мене простенький телефон, я того не могла побачити. І ніхто, ніхто не сказав..." - каже бабуся з гіркотою.
Не можу перестати думати про всіх тих інших мовчазних жіночок (так, у цій справі фігурують переважно жінки, на жаль). Про директорку і вчительок школи, які написали позитивні характеристики ґвалтівникам. Про маму одного з хлопців, що працює секретаркою у сільраді. Про її колегу з соцслужби, що "захищала" дівчинку в суді замість адвоката. Про суддю, яка винесла умовний вирок трьом покидькам. Всі ці жінки, я певна, вже незабаром планують пекти паски й нести їх святити до церкви у колі своєї громади, а потім сісти за щедро накриті столи разом зі своїми родинами. Сімейні цінності, всі діла.
Читайте також: Твір з умовною назвою "Верхні ворота" став би концентрацією огидних персонажів
Всі ці жінки, я певна, вже незабаром планують пекти паски й нести їх святити до церкви у колі своєї громади, а потім сісти за щедро накриті столи разом зі своїми родинами. Сімейні цінності, всі діла
Але, здається, паски їм таки стануть поперек горла цього року. Багато чого зрушилося в цій справі за останні кілька днів. Батько потерпілої все ж таки готовий боротися і подавати апеляцію до суду. Розголос довкола цієї жахливої історії доніс хвилю зрештою на найвищі щаблі: омбудсман Дмитро Лубінець та міністр освіти Оксен Лісовий обіцяли взяти під свій контроль цю справу; сподіваюся, Офіс генерального прокурора теж не залишиться осторонь. Також для підготовки апеляції та захисту потерпілої збирається група сильних адвокатів, що готові попрацювати заради справедливості про боно. Те саме стосується психологічної підтримки.
Читайте також: Вікно можливостей для України може перетворитися на глуху стіну
Не можу перестати думати про дівчинку. Що вона відчуває, як переживає цю хвилю уваги до себе. Напевно, дуже налякана і розгублена. І все ж дуже сподіваюся, що справу буде доведено до кінця належним чином, кривдники зазнають адекватного покарання, і це допоможе їхній жертві відчути й зрозуміти, що вона не сама в цьому великому світі, повному цинізму й несправедливості. І я нічого не знаю про бажання й наміри цієї дівчинки, але, як доросла людина з певним життєвим досвідом, думаю, що було б дуже важливо, якби вона змогла переїхати кудись із цього села. Односельці не дадуть їй там нормально дихати, це очевидно... Зараз є багато охочих допомогти дівчині. Я не бачила ще конкретної інформації про збір грошей, але чекаю на неї. Дайте знати, якщо побачите якусь конкретику, будь ласка.
Крок за кроком ми тут всі таки будемо змінюватися. Бо, знаєте, ми були настільки обурені тими випадками зґвалтувань, які заподіяли російські військові українцям, але ж навіщо далеко ходити, якщо тут під боком повно того самого зла і відчуття безкарності цвіте буйним цвітом?
А ще хочеться вірити, що крок за кроком ми тут всі таки будемо змінюватися. Бо знаєте, ми були настільки обурені тими випадками зґвалтувань, які заподіяли російські військові українцям, але ж навіщо далеко ходити, якщо тут під боком повно того самого зла і відчуття безкарності цвіте буйним цвітом? А жертви переважно мовчать зі зрозумілих причин. Що ж, ми маємо послідовно ламати цю систему толерування сексуальних злочинів, аби кожен із потенційних ґвалтівників точно знав: тобі це обійдеться так боляче і так дорого, що ти, сука, маєш тисячу разів подумати, перш ніж наважитися на таке.
Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.