Як Росія боролася зі своїми сепаратистами

Ми звикли до вимог «негайно надати Росії нову українську Конституцію» - вочевидь, прислати луб’янським товаришам на затвердження. Ми звикли до вимог привести до Женеви представників півдня і сходу України - і навіть не просимо, щоб крім кремлівської делегації в переговорах взяли участь ще й українці з Зеленого Клину і Кубані.

Проте остання заява російського зовнішньополітичного відомства – про можливість зриву мирних переговорів, зокрема, зустрічі в Женеві, в разі якщо українські силові структури дозволять собі боротись з озброєними сепаратистами, котрі штурмують і утримують адміністративні будівлі на сході України – це, погодьтеся, за гранню цинізму

Ким саме вважати Сергія Лаврова після подібної ескапади – паталогічним гуманістом з анархістським ухилом чи все-таки посібником терористів, кожен вирішить для себе сам, натомість варто нагадати, як в самій Росії проводились антитерористичні та антисепаратистські заходи.

3-4 жовтня 1993 року — після захоплення прихильниками Верховної Ради Росії будівлі мерії Москви на Новому Арбаті, та спроби збройного захоплення ними телецентру в Останкіно, російський президент Борис Єльцин запровадив надзвичайний стан у Москві. Російський Білий Дім взяли із застосуванням бронетехніки, що призвело як мінімум до 150 загиблих, як з числа оборонців, так і випадкових перехожих.

Перша Чеченська війна — військовий конфлікт між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерією, що відбувався переважно на території Чечні у період з 1994 року по 1996 рік. Конфлікт розгорівся через прагнення Росії приєднати до себе Чеченську Республіку Ічкерію, яка з дотриманням усіх законодавчих норм та Конституції СРСР була перетворена спочатку на союзну республіку у складі СРСР, ставши шістнадцятою союзною республікою, а згодом реалізувала своє конституційне право на вихід зі складу СРСР. Результатом конфлікту стала перемога чеченських збройних сил та виведення російських військ, масові руйнування та загибель від 9 до 60 тисяч комбатантів та від 10 до 120 тисяч мирних чеченців.

Контртерористична операція на Північному Кавказі (більш відома серед несвідомих ворогів Росії як Друга чеченська війна) – тривала майже десять років, з 30 вересня 1999 року до 16 квітня 2009 року. Втрати – від 25 до 70 тисяч, з яких від 1 до 30 тисяч – мирне населення Чечні, ніяк не причетне до військових дій.

Теракт в Норд-Ості — терористична акція в Москві в жовтні 2002 року, під час якої 40 чеченських бойовиків на чолі з Мовсаром Бараєвим захопили близько 800 глядачів мюзіклу «Норд-Ост» в будинку Театрального центру на Дубровці. Під час антитерористичної операції були знищені усі терористи, але погано організоване визволення заручників призвело до загибелі близько 140 осіб  з числа заручників. Точна кількість загиблих і роль ФСБ РФ у загибелі заручників так ніколи і не стали відомі російській та світовій громадськості.

1 вересня 2004 року школу в Беслані (Північна Осетія) було захоплено терористами, 1128 дітей та дорослих потрапили в заручники. 3 вересня російські спецслужби розпочали штурм – не зважаючи на очевидну перспективу колосальних жертв. В результаті перестрілки та штурму загинуло близько 330 чоловік, серед них 186 дітей та 145 дорослих. Поранення дістали 728 бесланців та 55 працівників силових структур. Під час штурму будівлі школи вбито 12 робітників спецслужб та одного місцевого жителя, який допомагав звільнювати заручників, і 31 боєвика.