Приклад Яна Кульчика

Саме тому його біографія, про факти якої сьогодні згадують польські колеги, виглядає не як перелік державних посад - їх Кульчик ніколи не займав. І не як перелік його контактів з польськими політиками - звичайно, ці контакти були, хто б сумнівався. Але аж ніяк не вони залишалися змістом підприємницької активності Кульчика. І найважливіше - це політики хотіли з ним спілкуватися, а не навпаки. Політики потребували підтримки великого підприємця, а зовсім не він - їхньої допомоги. Звичайно, це спрощена схема - але в цілому вона відображає відмінність польського бізнесу від української олігархії.

Коли 10 років тому Кульчик виявився одним з фігурантів феєричної "афери"Орлену", багатьом здавалося, що його підприємницька кар'єра добігає кінця - звичні зв'язки знищені, репутація під питанням. А цього не купиш ні за які гроші. Але Кульчик довів, що таке підприємницький хист. Він став не звужувати, а розширювати свій бізнес. Виявився одним з найбільш затребуваних інвесторів в Африці - і сприяв залученню на цей континент грошей європейських бізнесменів. Довів, що готовий грати за правилами цивілізованого світу. І саме цей доказ більше, ніж активність Кульчика у самій Польщі, змінював атмосферу в бізнесі його рідної країни.

Зараз, коли багато згадують не стільки успіхи і поразки Яна Кульчика в бізнесі, скільки його готовність співчувати і підтримувати, я хочу сказати про свою особисту подяку бізнесмену. За літак, який Кульчик прислав для нашої важко пораненої на Донбасі колеги Бьянки Залевської і допомогу в її лікуванні. Життя - незбагненна річ. Тепер Бьянка, яка перебувала в смертельній небезпеці, буде жити за себе - і за Яна, який здавався нам нескінченно далеким від смерті.

І за 20 мільйонів злотих, які Кульчик пожертвував на створення Музею євреїв Польщі, теж хочу йому подякувати. Кульчик, поляк і католик, подбав про те, щоб його співвітчизники пам'ятали поляків і євреїв. Для мене це дуже важливо, з цим сучасним музеєм в Польщу повернулася пам'ять про тих, хто вважав її батьківщиною. І тепер, коли я буду показувати своїм друзям і знайомим музей у Варшаві, я буду згадувати не тільки про моїх братів і сестер, євреїв Польщі. Я буду завжди згадувати і про Яна Кульчика.