24 миттєвості Незалежності

1. Декларація про державний суверенітет

Проголошення державного суверенітету, здається, було неминучим. Документ від 16 липня 1990 року передбачав "верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її  території  та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах", однак, закладав підписання нового союзного договору. Україна продовжувала лишатися в складі СРСР, і незалежність не могла бути визнана жодною із країн.

2. Підняття синьо-жовтого прапора у Києві

24 липня 1990 року над Києвом уперше за багато десятиліть замайорів синьо-жовтий прапор. Поки у Київраді точилися баталії між комуністами та прихильниками демократичного блоку, людський потік приніс освячене синьо-жовте полотно від Софії до Хрещатика. Народ усе вирішив сам.

3. Студентська революція на граніті

Як і 23 роки по тому, відстоювати незалежність на осінній Майдан прийшли студенти. Щоправда, він тоді носив назву Жовтневої революції. Протягом двох тижнів у жовтні 1990-го студенти вимагали недопущення підписання нового союзного договору. Півтори сотні із 24 міст країни голодували у центрі столиці, створивши прецедент першої молодіжної оксамитової революції .

4. Проголошення незалежності України

24 серпня 1991 року Верховна Рада засідала із 10 ранку до самого вечора. Обговорювали одне-єдине питання: "про політичну ситуацію в Україні". Від 30 до 50 тисяч громадян скандували "Незалежність!" під стінами Ради, тримали синьо-жовті прапори і не розходилися, допоки Акт проголошення незалежності не ухвалили. В'ячеслав Чорновіл вніс у сесійну залу велике синьо-жовте полотнище, але Леонід Кравчук наважився підняти над Радою лише компромісний, спарений синьо-жовтий та червоно-синій прапор. Щоб мітингарі не висадили двері до парламенту, майбутній перший президент врешті спустив радянський стяг.

5. Референдум про незалежність і вибори першого президента України Леоніда Кравчука

За підтримку Акту проголошення незалежності України висловилося 90,32%  громадян. У цей же доленосний для країни день першим президентом став Леонід Кравчук, із значним відривом перемігши В'ячеслава Чорновола. Загинувши у 1999 році "за нез'ясованих обставин", Чорновіл так і не став українським Вацлавом Гавелом. 

6. Гіперінфляція і страйки

Перші роки незалежності стали для українців школою виживання. Жодна країна світу не переживала такої гіперінфляції. Показник 1993 року, який становив 10 000 %, і досі утримує світовий рекорд. Закривалися підприємства, стрибали ціни, друкувалися грошові купюри, гриміли касками об асфальт шахтарі.

7. Крим. Автономія. Запровадження і скасування президентства

Крим опинився у складі України разом із проголошенням незалежності. Вже у 1992 році Верховна Рада Криму прийняла декларацію "Про державну самостійність Республіки Крим" та Конституцію Республіки Крим, що проголошувала півострів державою. Попри суперечність цих документів українському законодавству, лише 1995 року після затяжних конфліктів Верховна Рада їх нарешті скасувала.

8. Укладання Будапештського меморандуму і здача ядерної зброї

Курс на ядерне роззброєння Україна взяла ще у Декларації про державний суверенітет: було вирішено " не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї". Гарантами безпеки обрали США, Британію та Росію – 5 грудня 1994 року було підписано Будапештський меморандум, а 2 червня 1996 року Україна остаточно втратила ядерний статус. Арсенал зброї передали Росії, а країни-гаранти не зобов'язалися застосовувати силу для захисту територіальної цілісності України. Текст меморандуму не передбачає ратифікації, тобто обов'язковості до виконання.

9. Ухвалення першої Конституції України

Перший проект Конституції з'явився уже в 1992 році. Однак, ухвалили основний закон лише 28 червня 1996 року. Ситуація, щоправда, досить типова і для братів по соціалізму. Це в Литві, яка першою вирвалася з обійм СРСР, Конституцію прийняли майже відразу – у 1990-му. Білорусь упоралася із завданням лише до 1994 року, Польща – аж до 1997.

10. Підписання між Україною та Росією широкомасштабного договору про співпрацю і про перебування ЧФ у Криму

Чорноморських флот Російської Федерації оселився в українському Севастополі 27 травня 1997 року. Розраховували на 20 років, але вже у 2010 році Януковичу та Медведєву цього здалося замало, і Харківськими угодами продовжили термін ще на 25 років. Відібравши Крим, Росія вирішила денонсувати угоди, так ніби буква будь-яких міжнародних домовленостей ще мала для країни-агресора якесь значення.

11. Вбивство Гонгадзе. Акція Україна без Кучми

Обезголовлене тіло опозиційного до режиму Леоніда Кучми журналіста Георгія Гонгадзе знайшли 2 листопада 2000 року. Оприлюднення матеріалів "касетного скандалу", у яких головним замовником фігурував сам Кучма, вивело українців на акцію "Україна без Кучми". Виконавець убивства Олексій Пукач відбуває довічне ув'язнення; один із фігурантів справи Юрій Кравченко вчинив "самогубство" двома пострілами в голову, Володимир Литвин ще продовжуває політичну діяльність, а Леонід Кучма представляє Україну за столом переговорів у Мінську.

12. Помаранчева революція. Перемога Віктора Ющенка

Епічне виборче протистояння "біло-синіх" проти "помаранчевих", поділ України на "сорти" і фальсифікації Віктора Януковича – 22 листопада 2004 українці вийшли на Майдан, щоб провести безкровну революцію. Шарм всенародного лідера Віктора Ющенка знищив діоксин, харизму вбили внутрішньо-помаранчеві чвари. Ющенко дав приклад успішного Майдану і навчив ніколи більше не закохуватися у лідера.

13. Реванш Партії регіонів на парламентських і президентських виборах

Коливання маятника не змусило довго на себе чекати. Вже у 2006-му Партія регіонів отримала понад 30% голосів на виборах у парламент, створивши найбільшу депутатську групу. У 2010-му Віктор Янукович став президентом, обігнавши суперницю Юлію Тимошенко на кількість голосів величиною зі статистичну похибку. Помста була солодкою – Янукович поспішив вибудувати собі вертикаль і закріпити всю повноту президентської влади, скасувавши ющенківські зміни до основного закону про парламентсько-президентську республіку.

14. Арешт Тимошенко і Луценка

На Ющенка тоді вже ніхто не зважав. Його 5,45% на президентських виборах відправили колишнього президента до музею розбитих надій українського народу, на полицю любителів бджіл і національних ідей. А от такі гравці як Юрій Луценко та Юлія Тимошенко становили для Віктора Януковича загрозу. Знайти причини до відкриття кримінальних справ проти обох було нескладно.  Янукович, як і належить диктаторам, оточив себе сонмом визначних політв'язнів.

15. Проведення Євро-2012

Бенкет під час чуми, Євро-2012 показало Європі українців і навпаки. Розмальовані шведи і голландці обпивалися дешевим пивом в обіймах красивих жінок і не розуміли, чому свято має закінчуватися. Про корупцію і марнотратство під час чемпіонату кричали одиниці, шик відремонтованих аеропортів і захмарні ціни готелів все одно не виправили враження від розбитих доріг і шалених маршрутчиків, які зупиняються "на зупинці".

16. Провал євроінтеграції Януковичем

У 2013-му все раптом пішло нанівець. Тут тобі виділяються бюджетні кошти на пропагування серед українців євроінтеграції, а тут розвертаються на 180 градусів на схід. Янукович так і не зрозумів, президентом якого народу йому довелося бути. Він так і не зміг стати першим, хто поведе країну до Європи. Редактор The Economist Едвард Лукас восени 2013 року оприлюднив інформацію про те, що Путін перекупив у Януковича європейське майбутнє країни.  На вільнюському саміті країн Східного партнерства Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію. Насправді підписавши собі вирок.

17. Євромайдан 

На головній площі країни на горе-президента уже чекала молодь "із парасольками, чаєм і кавою". Ніхто з них тоді не знав, що змах крила метелика сколихне усю геополітику світу. Побої і катування активістів раптом здалися "казкою" після того, як з Майдану винесли перші тіла. Тільки українці гинуть за свободу під європейським прапором, - писатимуть західні аналітики. Ми глибоко стурбовані, - говоритимуть політики і рік, і два по тому.

18. Анексія Криму

Вже тоді, коли Янукович, згрібши усе "нажите непосильною працею добро" втік і загнана Україна на коротку мить полегшено видихнула, зі сходу насунулася справжня біда. Анексію Криму Путін планував давно, запевнятиме його колишній радник Андрій Ілларіонов. Українську армію знищували поступово, підвалини для сепаратизму закладали роками. На російській медалі "За повернення Криму" стоїть дата 20 лютого 2014 року: без жодного пострілу, Крим відчалив у довге плавання молочними ріками Росії.

19. Окупація сходу

Пропаганда, як з'ясувалося, потужніша, ніж хтось міг уявити. Міфологія "Юго-Востока", "Новоросії" та "кровожерливих правосеків" раптом покорила серця не тільки "шахтарів і трактористів", але й світових світил аналітики, які раптом записалися у "Russland Verstehers". Із масштабного плану створення пішого коридору на Крим, Росії вдалося відгризти тільки кавалочок Луганської та Донецької області, вкладаючи туди неймовірний ресурс із бойовиків, зброї та армії пропагандистських тролів.

20. Перемога Петра Порошенка на президентських виборах

Нову надію приніс Президент. Єдиний, який говорив англійською і вмів гідно представити Україну на переговорах із Заходом, досвідчений і охрещений Євромайданом, він пішов на вибори з обіцянками повернути Крим і закінчити АТО. 25 травня він переміг у першому турі, закликавши не витрачати бюджетні кошти на ще один, за його словами, непотрібний, тур.

21. Війна на сході

Антитерористична операція не повинна би тривати більше року. Волонтери не можуть виконувати усіх функцій держави, включно із забезпеченням та реабілітацією армії. Неоголошена війна нелогічно продовжує забирати нові й нові життя, зухвало іменуючи себе перемир'ям. Україна опинилася у пастці військового конфлікту на східних рубежах із військовими злочинами, біженцями та гуманітарною катастрофою.

22. Підписання угоди про асоціацію з ЄС

Безпрецедентно угоду розділили на дві частини (політичну та економічну) і підписали у два етапи: 21 березня та 27 червня 2014 року. Кілька підписів, через які закрутився наймасштабніший перерозподіл сил на континенті. Угода про асоціацію, яка зовсім не обіцяє Україні так омріяного членства у Євросоюзі, ратифікується кожною країною окремо. Станом на сьогодні, ще чотири країни цього і досі не зробили.

23. Заборона комуністичної ідеології і "ленінопад"

Іллічі посипалися як груші після повалення пам'ятника на київській Бесарабці під час Євромайдану. Юне покоління українців, народжених у незалежності, зводило рахунки з минулою епохою. Тиск громадськості не лишав перед владою вибору: 9 квітня заборонили пропаганду комунізму та націонал-соціалізму, прийняли амбітний план із перейменування тисяч вулиць і містечок та знищення усіх зірок, серпів і молотів.

24. Створення нової поліції. Реформування МВС України

"Реформи" – це як червона ганчірка для влади України: їх вимагають західні кредитори і українські виборці, їм опираються можновладці у кабінетах. Однією із найбільш яскравих прикладів проведення реформ є нова поліція, із якої має початися реформа правоохоронних органів. Спостерігаючи за роботою нових копів, лишається тільки вірити: це тільки початок.