Голос народу, мовчання популістів

Кілька разів я навіть хотів тегнути мобільного оператора, написати, щоб звернули увагу на цей явно помилковий месидж. Нам потрібне для перемоги не чекання, не пасивність, а мобілізація кожного — все для фронту!

Потім звик. До людей, які працюють до п'ятої, планують відпустки на морі, дивляться розважальні шоу. Їздять на концерти Коржа. Далі "базарят па-рускі". 

Про ці проблеми з "демобілізацією тилу" не заведено згадувати в офіційних реляціях нашої влади. Яку аж ніяк не назвеш мовчазною, радше навпаки.

Я якось підрахував, що лишень щоденні звернення Зеленського "до народу" сумарно вже разів в 5-6 перевищили тривалість головного серіалу мого юнацтва "Рабиня Ізаура".

Читайте також: Deja vu від Буданова

Утім, у цих сотнях годин тексту, які складаються з мільйонів слів, немає слів "мобілізація", ТЦК, "Міндічгейт", "загроза демократії".

Проте, якщо проблеми не називати своїми іменами, якщо намагатися заколисати натомість суспільство обіцянками перемоги — просто почекай! - то ці проблеми, однак, ніде не зникають. Вони накопичуються, напухають, мов чиряк, і, врешті, проривають на вулицях, потворним, обурливим гноєм. Так, як ми побачили це у Львові. В абсолютно немислимій нарузі на очах фільмуючого на смартфони натовпу. Нарузі молодих, здорових хлопців над військовими.

Одна дівчина, яка донедавна підтримувала все, що говорив президент, написала з цього приводу в Інстаграмі: "Молодці львів'яни, так і треба з цими тецекашниками. І взагалі пора припиняти цю (нецензурне слово) війну. Хочете воювати — наймайте колумбійців".

Голос народу, мовчання популістів.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів