Чи змінилися темпи виробництва української зброї, та які наслідки припинення постачання американського озброєння та розвідданих. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на лінії фронту

Почну з того, що відбувається на лінії фронту, зокрема з Покровського напрямку, де просування ворога призупинено майже по всій протяжності, але атаки противника, звісно, тривають. І рівно тиждень тому, минулої середи, ми говорили про те, як бійці 25-ї окремої повітрянодесантної бригади звільнили населений пункт Котлине.

Раніше ми говорили про звільнення Піщаного, це якраз західний фланг Покровського напрямку. І от сьогодні до цих блакитних майданчиків додалася ще одна ділянка.

Це звільнення Успенівки. Вона розташована нижче, ніж Котлине, на заході. І це ще один населений пункт, де завдяки ефективній дії Збройних сил було вибито противника.

Якщо ми подивимося на всі ці напрямки, то можна сказати, що на Покровському напрямку зараз завдяки ефективній взаємодії і управлінню, завдяки використанню частин, які застосовують дрони, зокрема, там діє полк чи вже бригада “Птахів Мадяра”, досить ефективно знищили ворожу логістику.

І навіть згадаю про те, що крім відомих підрозділів, своєю стійкістю і майстерністю відзначився 425-й штурмовий полк “Скала”, 25-та вже згадана бригада,  нові бригади вже набувають бойового досвіду і діють досить ефективно. Це  і 153-та бригада, і 155-та бригада. Тобто фактично зараз відбуваються такі зміни саме на західному фланзі Покровського напрямку, вони є достатньо позитивними. Звісно, динаміка може бути різною, але в будь-якому разі фіксуємо це як позитивні зміни на цій ділянці фронту. 

Ще одна позитивна зміна, яка була відзначена Deep State, як, до речі, і звільнення Успенівки, це дії на іншому напрямку - навколо Куп'янська. Ми знаємо, що там противник намагається розширити плацдарми на західному березі річки Оскіл.

Там є декілька ділянок над Куп'янськом, де ворог намагається просуватися від Дворічної, від Новомлинська в бік Фиголівки. 

І оцей блакитний майданчик - це те, де ворога вибито з населеного пункту Західне. Західне - це ще один плацдарм, який ворог намагався утримувати на західному березі річки Оскіл.

І фактично зараз відбувається певна зміна динаміки за рахунок використання наших підрозділів, аби зменшити плацдарми противника на західному березі річки Оскіл. Звісно, всі ці зусилля потребують зброї, оснащення і майстерності наших воїнів. І коли ми говоримо про зброю, то згадаю певні дані, які оголосили наші високі урядовці.

Темпи виготовлення української зброї

Буквально вчора, здається, прем'єр-міністр Шмигаль говорив про те, як змінилися темпи виготовлення української зброї. Він, зокрема, сказав, що зараз Україна виробляє близько третини від необхідної на полі бою зброї.

Він говорить про третину, президент говорив про 40%, але в будь-якому разі розумію, що всі ці загальні показники досить важко співвіднести з тим, що відбувається на полі бою, тому що  окремі зразки зброї  унікальні, інші - не унікальні. Але в будь-якому разі мета, як заявив Шмигаль, полягає в тому, аби вивести темпи виробництва озброєнь до 50% того, що потрібно на полі бою.

Він також сказав, що за два останні роки виробництво артилерії збільшилось втричі. Виробництво протитанкової зброї збільшилося вдвічі, боєприпаси у два з половиною рази. Кількісні показники не наводили, говоримо про збільшення в рази.

Але щодо боєприпасів тут є певні цікаві речі. Шмигаль говорить про те, що зараз національні спроможності забезпечують великий відсоток артбоєприпасів, зокрема це насамперед 105-й калібр, 120-й калібр власного виробництва.

Коли ми говоримо про НАТОвські боєприпаси 155-го калібру, то тут радше процес  більш тривалий, хоча дійсно передбачається виготовлення цих боєприпасів на нашій території з урахуванням постачання ключових компонентів від наших партнерів.

Щодо артилерії  є цікаві подробиці: прем'єр-міністр заявив про те, що Україна вже цього року спроможна забезпечити 100% потреб артилерії  власним виробництвом. І тут, звісно, прорив за рахунок САУ "Богдана" українського виробництва і виробництва 120-міліметрових мінометів.

Коли ми говоримо про САУ "Богдана", то за минулий рік виготовлено 154 одиниці таких САУ. Це більше, до речі, ніж виробництво європейських виробників, зокрема того ж французького Nexter, Caesar, або KNDS Deutschland САУ Panzerhaubitze 2000 і RSH 155, також польського Krab.

Це Україна виготовляє більше, ніж оці всі три країни разом узяті. Можемо говорити, що з таким темпом 154 машини за минулий рік, тобто кожні два-три дні  нова САУ виходить з нашого виробництва. 

І тут в чому нюанс важливий? Насправді зараз всі західні САУ, які ми маємо на озброєнні, потерпають від вичерпання ресурсів стволів, гармат, які використовуються. Тому що темпи бойових дій досить високі, і є потреба заміни цих стволів, а темпи постачання стволів американського, британського там німецького виробництва зараз досить обмежені.

Це впливає якраз на ефективність використання самих цих САУ. З українського боку ми знаємо про те, що є українське потужне виробництво, яке налагодило виготовлення стволів з високим темпом. Це досить технологічне підприємство, не буду називати, як воно зветься, де воно розташоване, звісно. Але в будь-якому разі зараз стоїть навіть питання, щоб на українському підприємстві виготовляли стволи до закордонних САУ, які використовують наші Збройні сили.

Якщо це буде домовлено і реалізовано, якраз триває процес переговорів, то це  буде ще одним поштовхом посилення наших артилерійських спроможностей всіх типів, які використовують Сили оборони на полі бою. 

Наслідки обмеження постачання американської допомоги

Як американські обмеження впливають на ситуацію на фронті або вплинуть на ситуацію на фронті, які висновки маємо з цього зробити? 

Шантаж з боку Сполучених Штатів, шантаж зброєю, шантаж розвідданими триває. 

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, а також співзасновник Консорціуму оборонної інформації зауважив, які висновки повинні бути зроблені, аби уникати такого шантажу в майбутньому. 

"Певні висновки ж були вже зроблені, будемо казати так, на початку 23-го року, бо, на жаль, 19-22 роки для оборонної промисловості були втрачені. Але ще до війни ми рахували десь 6-8% систем озброєнь, виробництво яких  Україна вже опанувала  і могла пропонувати своїй армії. Зараз я дуже обережно ставлюся до 40%, до 30%. Мені здається, що точно ми перетнули десь чверть можливостей, чверть потреб, які українська промисловість здатна забезпечити. Звісно, з урахуванням інвестицій і тих, будемо казати, проєктів, таких,  як данська модель або норвезька модель, які дозволяють отримувати ресурси і виробляти техніку. Певна техніка так само, дійсно, я погоджуюсь,  є унікальною. Наприклад, засоби радіоелектронної боротьби, зокрема, тактичної радіоелектронної боротьби - вони є настільки унікальними, що визнають, що Україна йде попереду практично усього світу", - сказав він.

Також частина досягнень належить безпілотним системам.

"Нагадаю, що днями міністр оборони Руслан Умєров заявив про намагання і втілення нової доктрини, пов'язаної з тим, щоб утворити сіру буферну зону суцільного ураження. Він казав про 10-15 кілометрів,  хочу нагадати, що десь ще на початку війни ми мали низку таких мозкових штурмів і якраз думали, навіть ще до початку широкомасштабного вторгнення розмовляли про це з фахівцями і з промисловцями, щоб була можливість утворити саме 20-50 кілометрову зону суцільного ураження. Власне кажучи, ті розрахунки і ті речі, про які ми говорили в розрахунках,  зараз через три роки фактично втілюються в життя,  десь із середини 24-го року, з початку появи на полі бою масових бомберів, таких як Nemesis і схожих на них - нагадаю, що це такі дрони квадрокоптерного типу, які здатні нести до 10 і більше кілограмів бойової частини і бити десь за 20+ кілометрів від лінії зіткнення", - зазначив він. 

Валентин Бадрак зауважив, що на певних ділянках ворог був вимушений відігнати техніку на 20 кілометрів, що є серйозним досягненням. 

"Це досягнення свідчить про те, що навіть призупинення американської допомоги на певний час не зможе вдарити суттєво по фронту. За умов, коли європейські країни спробують втілити в життя оці свої завдання щодо заміни Сполучених Штатів, фронт  буде достатньо стійким. І це, до речі, може бути тим аргументом, бо я, наприклад, таким маркером бачу в червні саміт країн НАТО. І мені чомусь здається, що це таке політичне і геополітичне протистояння може тривати саме  до саміту НАТО. І або НАТО розпадеться, або Трампу доведеться перезавантажити усю свою команду і по-іншому здійснити ревізію того, що він зараз робить. Я не можу зараз стверджувати, що Трамп став абсолютним відступником, тому що багато чого, що він робить деструктивного, пов'язано з особливостями його особистості, і він хоче за будь-яку ціну припинити війну. І зараз його намагання, оце припинення допомоги, припинення розвідданих, зокрема, для того, щоб Україна могла забезпечити точність діпстрайкам своїм. Це пов'язано з тим, що він хоче практично уразити у такий спосіб особисто Зеленського. Я думаю, що він дуже радів би вбивствам сотень, може, тисяч українців і блекауту радів би, бо це одразу дало б йому можливість звинуватити саме особисто Зеленського у цьому", - вважає Валентин Бадрак.

Водночас він припускає, що така політика Трампа може бути тимчасовим явищем. 

"Однак, що важливо, тимчасове це явище  чи ні, вже дуже суттєво послабило захід. Цікаво, що деякі західні країни, країни з європейського НАТО навіть припинили обмін інформацією з Трампом. Мається на увазі зі Сполученими Штатами,  і готуються до повного перезавантаження, власне, своєї оборонної політики. Для України це, до речі, дуже суттєве вікно можливостей, тому що, окрім того, що справою честі для Європи, ну і, звісно, для України важливо захиститися в такий відповідальний момент від путінської агресії", - сказав він. 

Військовий експерт також розповів, як Україна може скористатися цим процесом. За якими напрямками та проєктами налагодити взаємодію.

"В першу чергу протиповітряна, протиракетна оборона. Ми знаємо, що на заміну вже Patriot в Європі створюються нові системи. Зокрема, Франція з Італією зробила вже абсолютно новітній зразок SAMP/T, один з яких вже є в Україні, але це абсолютно нова ситуація. Далі це, безумовно, включення України в ракетні програми, тому що Україна має напрацювання в балістичних ракетах. Тоді як європейські країни, як ми знаємо, виявилися без власних балістичних ракет, оскільки розраховували на американські. І тут дуже цікаві можливості відкриваються, щоб їх виробляти. І проєкти деякі вже пішли в роботу. Я маю на увазі виробництво зенітних ракет з італійськими компаніями MBDA Italy і Leonardo. Це робота з Thales, бельгійським відділенням щодо маленької ракети-перехоплювача. Це інвестиції Литви, які можуть забезпечити серйозно виробництво таких малих компактних крилатих ракет, як “Пекло”, “Паляниця” і так далі, їх ціле сімейство. Безумовно, є цілком реальні можливості масштабування з Румунією ракет, які створені на базі Р-360 “Нептун”, і вже це крилаті ракети "земля-земля". Я думаю, ракетний щит і ракетний меч - це перше, що треба зробити", - вважає він. 

По-друге, на думку Валентина Бадрака, Україна могла б долучитися до виробництва реактивних систем залпового вогню.

"Ми знаємо, що зараз Європа переходить від Himars американських до EuroPULS на базі ізраїльських РСЗВ. І для України можливо б так само взяти участь у таких програмах, це було б дуже важливо. Звісно, боєприпаси,  зброя ближнього бою така, як самохідні міномети, самохідні протитанкові ракетні комплекси. Артилерією на 100%, начебто кажуть,  Україна може забезпечити, але мені здається, що артилерія це саме те, чого багато не буває, бо всі бої, які ми аналізували 24-го року,  були комбіновані, в яких, звісно, безпілотні системи були десь на рівні 50-70% використання. Однак і артилерія, і міномети, і різноманітні інші озброєння так само були дуже важливими. Тобто в комплексі вони дозволяли стримувати ворога. І це дуже важливо. І ще один момент, який, як на мене, є надзвичайним - це здатність Європи купувати як послуги розвідувальну інформацію. Ну і забезпечити, можливо, заміну Старлінкам. У Європі є такі рішення", - сказав він.

Водночас експерт вважає, що було б добре, аби Європа могла домовитись зі США про закупівлю озброєння для України.

"Але в тому числі, оскільки Європа не розірвала відносини зі Сполученими Штатами, є така можливість, і Трамп натякав, щоб в нього купували. Я б за те, щоб Європа могла домовитися про закупівлю і ракет до Patriot, ракет до систем NASAMS і ракет балістичних, я маю на увазі передусім Precision Strike Missile, яка вже має дальність 500 кілометрів, і ми знаємо, що в межах трьох контрактів Lockheed Martin мав виробити в 24-му році майже 4 тисячі ракет. Мені здається, що щонайменше тисячу ракет таких Європа могла б викупити, бо та програма, яку оголосила Урсула фон дер Ляєн щодо 800 мільярдів євро на найближчі 5-6 років - це якраз ті кошти, якими можна надзвичайно посилити Україну. Я гадаю, що Трамп таки не піде на повний розрив з Європою, хоча стимулював відновлення могутності Європи. Як він хотів зробити Америку знову сильною, так він насправді робить Європу знову сильною", - зазначив Валентин Бадрак.

Проте, на його думку, рішення Трампа щодо припинення постачання Сполученими Штатами допомоги Україні є тимчасовим.

"І Україна тут з Європою разом, бо Європі потрібні і ракети, які разом можна робити, і особовий склад, а українська армія є найбільшою, найпотужнішою в Європі. Це вже безперечний факт, і наш особовий склад може замінити у майбутньому американський контингент. Зрештою, створення оцієї далекобійної зброї спільно - це дуже важливо. Водночас, щоб масштабувати дрони. Нагадаю, в чотири рази є бажання масштабувати далекобійні дрони. Про це нещодавно заявили українські офіційні особи, і це може дозволити таки отримати технологічні і такі потужні переваги над противником навіть за умов тимчасового припинення американської допомоги. Я гадаю, що все ж таки це тимчасове припинення, а не остаточне рішення Сполучених Штатів", - вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, співзасновник Консорціум оборонної інформації Валентин Бадрак.