Чому Patriot не вирішить всіх проблем ППО та захисту українського неба

Днями Президент Володимир Зеленський анонсував довгоочікуване посилення угруповання ЗРК Patriot в Україні. Для українців це не лише новина про збільшення кількості систем ППО. Але, безумовно, ще й фактор психологічної стійкості. Бо ж Patriot вже став символом здатності збивати російські балістичні ракети й рятувати українські міста від варварських ударів. Це цілком заслужено -  саме системи Patriot мають унікальні спроможності збивати "Іскандери" та "Кінжали", які Росія використовує для знищення української енергетики, всієї нашої критичної інфраструктури та ударів по містах. Але разом із цим у медійному просторі знову ожила ілюзія "чарівної зброї": раніше це були Bayraktar, потім HIMARS, згодом ATACMS, нині це- Patriot і Tomahawk. 

Володимир Зеленський перед зенітно-ракетним комплексом Patriot, фото: gettyimages

Однак фокус лише на одному типі озброєння підміняє стратегічну реальність: жодна, навіть найсучасніша система не здатна сама по собі змінити баланс у війні чи "закрити небо" над Україною. Сучасна протиповітряна оборона - це не один яскравий бренд, а архітектура. Не "суперзброя", а багаторівнева мережа радарів, засобів ураження, управління і зв’язку, яка працює як єдиний організм.

Ілюзія "чудо-рішення": чому один комплекс не змінює хід війни?

Patriot - це важливий, але лише один, верхній поверх української ППО. Він ефективний проти балістичних ракет, більшості крилатих ракет та авіаційних засобів ураження, які летять на великих висотах і швидкостях. Саме ці системи перехоплюють найдорожчі та найнебезпечніші російські ракети - від "Кинжалів" до "Цирконів" та "Калібрів".

Додаткові батареї Patriot, які сьогодні передає Німеччина, дозволять розширити "парасольку" над ключовими об`єктами - енергетичними вузлами, міськими агломераціями, великими транспортними хабами. Водночас українські та західні експерти справедливо наголошують: збільшення кількості пускових і ракет розширює можливості, але не робить систему всесильною. Щоб логіка російського ракетного терору перестала працювати, Patriot має бути інтегрований у багаторівневу систему, а не працювати "сам по собі" навколо кількох міст. 

Іншими словами, Patriot - це вершина піраміди. Якщо не добудувати нижні поверхи, сама вершина не втримається.

система ППО Patriot, встановлена на військовій базі, фото: gettyimages

Росія одночасно застосовує десятки типів повітряних загроз:

• балістичні ракети;

• крилаті ракети повітряного, морського й наземного базування;

• керовані авіабомби;

• ударні БпЛА типу Shahed/"Герань";

• розвідувальні та коригувальні дрони;

• фронтову авіацію й вертольоти.

Тож одна система, хай навіть найсучасніша, працює оптимально лише проти частини цих загроз. Перехоплювати дешевий "Шахед" ракетою Patriot - це стратегічна поразка в економіці війни: ресурс системи вигоратиме швидше, ніж ворог витрачає свої дрони. Саме тому українські військові чітко говорять не про окремі зразки озброєння, а про ешелонованість - розкладення цілей по "поверхах" ППО та підбір оптимальних, економічно й тактично доцільних засобів для кожного типу загроз.

Як має будуватись політика і практика ешелонованої оборони

Міністр оборони України Денис Шмигаль, спілкуючись цього тижня з послами країн НАТО, прямо наголосив: для України критичною є побудова саме ешелонованого захисту - від радарів і дронів-перехоплювачів до ракет для ППО різних класів. При цьому йдеться не лише про допомогу, а й про готовність України ділитися власним досвідом із союзниками, адже жодна держава Європи не пройшла такого "бойового тесту" повітряної оборони, як наша країна.

На практиці це означає кілька рівнів:

1. Дальній ешелон. Patriot, SAMP/T, модернізовані радянські системи дальньої дії - для перехоплення найнебезпечніших цілей, включно з балістикою.

2. Середній ешелон. NASAMS, IRIS-T SLM, модернізовані "Бук" та інші системи, які прикривають великі регіони й угруповання військ від крилатих ракет і літаків на середніх дистанціях.

3. Ближня зона (SHORAD/VSHORAD). "Гепарди", Skynex, Avenger, ПЗРК, зенітні гармати, мобільні групи з пікапами й кулеметами - саме ці засоби добирають те, що пройшло крізь попередні кільця оборони, та працюють по дронах і низьковисотних цілях.

4. Радари й система управління. Без суцільного радіолокаційного поля та єдиної системи управління навіть найкращі зенітні комплекси перетворюються на "поодинокі вежі". Тут ключову роль відіграють тактичні тривимірні радари, мережа спостережних постів, системи обміну даними та автоматизоване наведення.

Саме на цій логіці базується той меседж, який Україна нині доносить до партнерів: нам потрібні не лише додаткові комплекси, а й цілісна архітектура, де кожен ешелон працює у своїй ніші, а не дублює чи замінює інший.

зенітно-ракетний комплекс NASAMS, фото: digitalcombatsimulator

"Антишахедна" система: дрони-перехоплювачі як окремий ешелон

Окремий вимір - боротьба з ударними БпЛА типу Shahed. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оголосив про створення ешелонованої системи протидії цим дронам і різке нарощення спроможностей саме в цьому напрямку. Йдеться про збільшення кількості екіпажів перехоплювачів, формування нових підрозділів, посилення засобів виявлення та ураження. 

Логіка цієї системи проста, але ефективна:

• Виявлення та управління. Мережа радарів та оптико-електронних постів, інтегрованих в єдине поле управління, щоб ціль одразу "підхоплювали" потрібні засоби ППО на потрібному рубежі.

• Дальній периметр. Патрулювання з використанням авіації, БпЛА-перехоплювачів і засобів РЕБ, які намагаються збити або "заглушити" Shahed ще до входу в густозаселені зони.

• Середня лінія оборони навколо міст і регіонів. Мобільні вогневі групи, VSHORAD/SHORAD, системи РЕБ - те, що працює по цілях, які прорвали перший ешелон.

• Останній рубіж. Короткотривалі засоби довкола критичної інфраструктури й житлової забудови, які перехоплюють окремі дрони на фінальному етапі.

Мобільна вогнева група, фото: mvs.gov.ua

За даними командування, дрони-перехоплювачі вже показують коефіцієнт ефективності понад 70% у реальних боях проти Shahed. Президент говорить про виробництво в Україні до 700-800 дронів-перехоплювачів на день. Однак, для їх використання потрібні скоординовані зусилля. 

Саме для посилення дронового компонента в складі Повітряних сил формується новий рід військ - війська безпілотних систем протиповітряної оборони. Їхнє завдання - створити спеціалізований ешелон ППО, який фокусується на дронах-камікадзе, знімаючи частину навантаження з класичних зенітних ракетних військ і тактичної авіації. 

Гелікоптери, легка авіація та "повітряні мисливці"

Ешелонована ППО - це не лише "класична" протиповітряна оборона із ЗРК та радарами, а й активні повітряні засоби. Україна вже офіційно розпочала процес закупівлі вертольотів Bell AH-1Z Viper і UH-1Y Venom для посилення можливостей з протидії Шахедам та фактично, формування ще одного ешелону ППО – з легкою авіацією та сучасними вертольотами, оснащеними відповідними сенсорами та озброєнням. Наразі, цей напрямок позиціюватися як один із ключових для майбутньої авіаційної компоненти ППО ЗСУ.

Гелікоптер Bell AH-1Z Viper, фото: gettyimages

Відтак, ці вертольоти можуть стати не лише "класичним" ударним інструментом на полі бою, а й елементом системи протидії дронам та крилатим ракетам на малих висотах - особливо в поєднанні з радарами, мережевими засобами цілевказання й наземною ППО.

Окремо в експертних дискусіях з’являється ідея використання легкої турбогвинтової авіації типу Super Tucano як відносно дешевого й економічного засобу патрулювання та перехоплення повільних повітряних цілей у районах з низькою насиченістю ворожих засобів ППО. Такі літаки в багатьох країнах розглядалися як платформа для "поліційних" місій. Нині ж в Україні вони можуть стати потенційним інструментом боротьби з дронами-камікадзе та іншими повітряними цілями.

Що Україні потрібно від партнерів для ефективної ешелонованої  системи ППО

Фактично Україна вже виконує роль авангарду для формування нової європейської системи протиповітряної безпеки. Те, що сьогодні апробується в нашому небі - від мереж мобільних груп до інтеграції дронів-перехоплювачів і наземних РЕБ, - завтра стане основою для оборони країн Балтії, Польщі, Румунії, Чорноморського регіону. 

Саме тому меседж до партнерів має бути максимально чітким:

• Україні потрібні додаткові Patriot, IRIS-T, NASAMS і ракети до них.

• Не менш критичними є радари тактичного рівня, системи управління й зв’язку.

• Обов’язково - масові, відносно недорогі засоби протидії дронам: від перехоплювачів і РЕБ до кулеметів, гармат і легких літаків.

• Усе це має працювати не як набір різношерстої допомоги, а як єдина скоординована система.

Український дрон-перехоплювач, фото: militarnyi

Україна поступово переходить від мислення "нам потрібен ще один конкретний комплекс" до мислення "нам потрібна цілісна, багаторівнева ППО". Цю ж логіку мають розділити й партнери. Не існує чарівної зброї, здатної закрити небо над Україною. Існує лише комплексна, ешелонована, інтегрована система, у якій Patriot, дрони-перехоплювачі, радари, вертольоти, легка авіація, зенітна артилерія та РЕБ доповнюють одне одного.

Тільки така система може змусити Кремль визнати: вартість повітряної війни проти України стала надто високою, а ефективність - надто низькою. І тільки така система стане фундаментом майбутньої протиповітряної оборони всієї Європи.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.