"Росія робить ставку на банальний фінансовий інтерес": Володимир Солов’ян про те, як РФ вербує виконавців диверсій за кордоном і шукає слабкі місця Європи

Про це в інтерв’ю Еспресо розповів керівник Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру Володимир Солов’ян.

Нещодавно президент фонду INFO OPS Polska Каміль Басай заявив, що російські спецслужби через відеоігри збирають дані осіб, в тому числі поляків, здатних до диверсійної діяльності. Тобто йдеться не про людей, які підтримують РФ, а які вцілому "мають відразу до власної держави". Навіщо Росія формує такі "групи незадоволених"?  

Росія, в першу чергу, зацікавлена в вербуванні людей, які володіють певними специфічними навичками. Люди, активно залучені до кіберспорту, можуть бути корисними як для подальшого вербування для різних проєктів, пов'язаних з виробництвом, з застосуванням дронів, так і для того, щоб діяти безпосередньо в країнах Заходу, зокрема для проведення кібератак в майбутньому.

У майбутньому Росія може перейти до організації таких атак уже безпосередньо з країн глобального світу. І для атак проти країн Європи, проти США, можуть використовувати громадян цих країн.

З іншого боку, це продовження історичної практики, коли вербували вчених, науковців, які володіли певними знаннями у сферах, потрібних Радянському Союзу. Насамперед військових. Найяскравіший приклад – передача технології виробництва ядерної зброї, завдяки чому Радянському Союзу вдалося за лічені роки наздогнати Сполучені Штати. Думаю, оскільки у майбутньому конкуренція країн відбуватиметься саме у сфері штучного інтелекту, кадрове питання у цих перегонах теж має дуже вагоме значення.

Але може йтись про вербування не лише спеціалістів. Скажімо, коли в Німеччині відбувались протести молоді проти нового мобілізаційного законодавства, заяви їхніх активістів були максимально схожі на те, що часто чуємо в Україні: "чому я маю воювати за країну, яка мені нічого не дала". Ці протести також могли бути керовані Росією, чи просто певний прошарок незадоволених є у кожному суспільстві?

Думаю, це загальна тенденція. На заході ціна життя неймовірно виросла протягом останніх десятиліть. Особливо в країнах Європи, які обмежено брали участь в операціях НАТО в Афганістані та Іраку і втрати, яких там зазнали європейські країни, не мали значного соціального впливу. 

Вцілому суспільство в країнах Європи вже не мислять себе в стані війни. Росія намагається постійно використовувати цей страх, щоб шантажувати та сприяти тим політичним силам, які виступають за порозуміння з Москвою і таким чином продають населенню ідею, що лише поступки Москві можуть забезпечити мирне співіснування і допоможуть уникнути подальшої мілітаризації та залучення майбутніх поколінь до війни з Росією. Очевидно, що країни Європи наразі не готові до масштабної мобілізації. 

Тобто РФ намагається максимально підтримувати міф про непереможну Росію, аби з нею навіть не намагалися боротися?

Вона, скоріше, демонструє низьку цінність життя в Росії, що спричиняє певний дискомфорт на заході. Думаю, стратегії війни в НАТО  розраховували на певний рівень втрат, який має зупиняти противника. Такі очікування були протягом 22-23-х років щодо Росії, але бачимо, що ці розрахунки не виправдались.  

Десятиліттями НАТО робило ставку на технології: менша кількість одиниць, але найбільш технологічна зброя, яка дасть переваги в обмеженому часі на театрі бойових дій. Але якщо конфлікт буде переведений в формат довготривалого протистояння, Росія матиме очевидні переваги з огляду не лише на можливості мобілізації, але і на низьку цінність життя у порівнянні з європейською. Звісно, це створює дилему для європейських країн, бо потрібно повністю міняти парадигму інформаційної роботи з суспільствами. 

В країнах Європи наразі на першому місці питання економіки, зростання цін, інфляції. Всі інші питання, які будуть додатковим тягарем на державний бюджет і сприятимуть підвищенню цін та тарифів у підсумку можуть призвести до падіння чинних урядів, і до приходу до влади правих чи лівих популістів, які виступатимуть за домовленості з Москвою ціною інтересів України. 

Але загрози стають все ближчими. Скажімо, на початку року Міністерство енергетики Польщі заявило, що у грудні Росія намагалася влаштувати блекаут в країні і загалом кількість кібератак зросла до рекордного рівня. Росія намагається розбалансувати Польщу, чи в інших країнах Європи така ж ситуація?

У квітні 2025 року відбувся масштабний блекаут в Іспанії та Португалії. Станом на сьогодні немає чітких повідомлень даних від іспанських чи португальських спецслужб, що це була кібератака спрямована саме з Росії. Не можемо виключати, що ця інформація приховується для уникнення паніки, щоб не демонструвати вразливість перед Росією. Але маємо усвідомлювати, що Росія надалі намагатиметься шукати слабкі місця в системі опірності Європи. 

Враховуючи великі ресурси, які Росія змушена виділяти на продовження агресії проти України, вона наразі не здатна відкрити другий фронт проти європейських країн. Ставка робиться саме на інформаційний вплив. Посилення цього впливу відбувається через демонстрацію можливостей проведення гібридних атак і диверсій. 

Наразі ми перебуваємо в фазі, яку я охарактеризував би як демонстрацію можливостей і прощупування слабких місць. Якщо в Кремлі буде прийнято рішення про ескалацію, то інтенсивність і масштаби цих агресивних дій проти Європи можуть зрости в рази.

Якщо говорити про  інформаційний вплив в Європі, які кампанії з дезінформації були найбільш успішними для РФ за останній рік?

За моєю оцінкою, Росія не проводила в 2025-му році масштабних кампаній саме в європейських країнах, намагаючись паразитувати на вигідних темах локального характеру, які виникали переважно в ході виборів. Основна ставка Росії полягає в тому, щоби максимально можливу кількість голосів отримували проросійські або право- чи лівопопулістські сили, які виступатимуть фрондою щодо Брюсселю. 

Основний інтерес Росії полягає в хаотизації процесів в Європейському Союзі, тому власне Москва максимально підігрує всім тим наративам, які сприяють збільшенню популярності антиєвропейських партій, які виступають проти ініціатив Європейського Союзу. 

З іншого боку, бачимо спроби Росії зберегти ту мережу впливу, яка сформована в Європі, і яка складається переважно з експертів та коментаторів. Перебуваючи на російському фінансуванні, вони продовжують вкидати в інформаційний простір європейських медіа вигідні Москві наративи.

Росія також  активно намагається залучати академічне середовище через обміни. Таким чином шукають можливості через студентські спільноти вербувати молодь, щоб в потім залучати їх до інформаційних кампаній.

У більшості міст Європи, навіть порівняно невеликих, діє російська православна церква. Чи розуміють в ЄС, яку загрозу можуть нести ці релігійні громади, що вони теж можуть бути прикриттям для агентурної мережі?

У ЄС немає такого інструментарію, який міг би обмежити діяльність релігійних організацій, в тому числі Російської Православної церкви і перешкоджати спробам вербування чи поширення дезінформації. Думаю, тут у першу чергу Україні варто працювати з місцевими урядами.

В цілому я наразі оцінюю вплив РПЦ в країнах Європи як маргінальний. Але, звісно, враховуючи тенденції, маємо усвідомлювати, що це не є показником, який дозволить нам почувати на лаврах. Насправді маємо готуватись до того, що Росія вербуватиме виконавців диверсій, провокацій і Російська Православна Церква може бути зручним інструментом. Бо прикриття статусом релігійної установи, який в секулярних державах захищений на законодавчому, конституційному рівні, створює певну законодавчу лакуну, яку використовують росіяни.

До речі, це аналогічно діє щодо дипломатичних установ. І до повномасштабного вторгнення росіяни на базі своїх посольств активно створювали цілі розвідувальні мережі, і після того, як значна частина дипломатів і російських резидентів була вислана з європейських країн після початку повномасштабного вторгнення.

Після того як в багатьох країнах Європи російські агентурні мережі, які існували раніше на базі посольств, були скорочені або розгромлені, тепер дійсно можна вважати, що основним центром їхньої діяльності будуть саме релігійні організації, в тому числі структури РПЦ.

Днями Федеральна прокуратура Німеччини висунула обвинувачення українцю, якого кого підозрюють у шпигунстві на користь російських спецслужб. Він надсилав в Україну посилки з GPS-трекерами, щоб, відстежувати логістичні маршрути. Яким чином ФСБ вдається залучати українців за кордоном?

ФСБ може вдаватися до різних практик. Пам'ятаємо, що теракт на польській залізниці вчинили громадяни України з тимчасово окупованих територій. Звісно, цей ресурс дає Росії можливості залучати до виконання диверсій людей з українським паспортом, щоб дискредитувати Україну і українців, які проживають за кордоном, в очах європейських суспільств.

Звісно, Москва і російські спецслужби, активно працюють над тим, щоб залучати і українців, які проживають в Європі, але досі залишаються в російському інформаційному середовищі, в першу чергу через використання російських або афілійованих з Росією соціальних месенджерів. Основна мотивація, – фінансова. Росія робить ставку не на ідеологічні мотивації, а саме на банальний фінансовий інтерес.

Чи може  Україна якимось чином протидіяти, активніше працювати зі своїми громадянами за кордоном, щоб принаймні мінімізувати такі випадки?

Думаю, що такі методи є. Наприклад, через посольства, зокрема, в тих країнах, де велике представництво українців: Німеччина, Чехія, Польща.

Звісно, враховуючи динаміку сучасних соціальних засобів інформації, дуже складно і залишатися в комунікації з сотнями тисяч українців, які проживають в країнах Європи, і відслідковувати всі можливі контакти з російськими спецслужбами. Тут важлива насамперед взаємодія українських спецслужб з їхніми партнерами в Польщі, в Чехії, в Німеччині, оскільки Україна має значний досвід у протидії спробам Росії вербувати українських громадян. Це масштабно відбувалося з 2022 року в Україні і така практика існує досі. Тому переконаний, що найбільш ефективною буде саме допомога європейським розвідслужбам з боку українських партнерів.