Мобілізацією в ЛНР Болотов заб’є гол в свої ворота

Через нестачу сил бойовики ЛНР планують буцімто оголосити загальну мобілізацію серед місцевого населення. Крім того, за інформацією «Правої справи», вони надіслали листи до виправних колоній, в яких вимагають від їхнього керівництва відпустити всіх,  хто бажає воювати на боці ЛНР.

Скоріше за все, це чергова спроба сепаратистів просто звернути на себе медійну увагу – в першу чергу, російських ЗМІ, запустивши качку про „війну всенародну і священну”. Власне, це вже не перша спроба оголосити про мобілізацію – хоч поки далі оголошень справа не йшла.

Проте що трапиться, якщо бойовики, заволодівши даними з військкоматів, і справді спробують дати в руки зброю місцевих жителів (про якусь підготовку говорити, вочевидь, і зовсім немає сенсу)?

Як бойові вміння, так і бойовий дух луганських новобранців будуть, м’яко кажучи, невисокими. Якусь небезпеку, вони, звичайно становитимуть – і для сил АТО, і для „справжніх” сепаратистів, і для самих себе приблизно в рівних частинах. Налагодити повноцінну систему „сепаратистських загороджувальних загонів” за зразком НКВС теж, вочевидь, не вдасться, і билинні богатирі, насильно загнані на війну, тікатимуть звідтіля з належною швидкістю.

В чому ж тоді може бути суть „липневого призову”, якщо його і справді збираються здійснити?

По-перше, позитивним для сепаратистів може виявитись той факт, що при великій кількості „озброєних учасників конфлікту” здійснювати фільтрацію українській стороні стане значно складніше. Кожен бойовик, який не надто засвітився і є жителем Луганська чи області, внесений до баз даних МВС, зможе зробити затуркане обличчя і повідомити, що його витягли з ліжка три дні тому, тицьнули автомат в руки і сказали стояти там, де його і знайшли бійці АТО.

Але, здається, це тільки другорядна тактична ціль ймовірної мобілізації.

Загнавши людей у збройні сили, сепаратистам вдасться ефективно порушити роботу залишків промисловості. Якщо роздати на руки зброю – нехай і потенційним дезертирам – то громадянського миру в регіоні не буде, ймовірно, ще довгі роки по завершенню війни. Кожен схований, загублений чи кинутий при відступі „ствол” рано чи пізно може вистрілити вже у зовсім іншій трагедії. Про ідею випустити з тюрми і озброїти автоматичною зброєю кримінальників не доводиться й говорити. Гіршого удару по „соціальній інфраструктурі” придумати складно. Немає сумніву, для чого використає „золота дивізія” луганських кримінальників отриманий шанс.  

Проте всі ці недолугі на перший погляд дії чудесно вписуються у нову тактику сепаратистів. Яка полягає в тому, щоби наносити максимальну шкоду інфраструктурі – транспорту, зв’язку, медичним установам, тощо. Логічно припустити, що вигадали цю тактику не „потенційні мешканці ЛНР та ДНР” які активно знищують те, що могло б стати їхньою батьківщиною. Скоріше за все, така тактика продиктована їм з Москви.

І перехід до „випаленої землі” дає право надіятись, що хтось готується до стратегічного відступу – і намагається наробити максимум гидоти майбутньому переможцю. Хоча все це, звичайно, тільки гіпотеза – і гіпотезою залишиться назавжди, якщо тому „хтосю” українські збройні сили не допоможуть знайти вихід з нашої землі. Знайти – а один раз скориставшись, назавжди забути.