Як «Правий сектор» допомагає агітувати за п'яту колону

Сьогодні в Одесі влаштували чергову серію «флеш-мобу», охрещеного в народі «Сміттєвою люстрацією» або «Trash bucket challenge». Цього разу постраждав одіозний регіонал та медведчуківець Нестор Шуфрич, який планував влаштувати в «перлині у моря» прес-конференцію в рамках передвиборчої кампанії «Опозиційного блоку», в списках якого Нестор Іванович планує продертися в Раду. Проте, зусиллями місцевих активістів з «Правого сектору» прес-конференцію Шуфрича було зірвано, а самого нардепа перестріли на сходах облдержадміністрації, де й спробували закинути у смітник.  В результаті Шуфрича залишили без сорочки, роз’юшили носа, і його охороні довелося задіяти сльозогінний газ та напрочуд швидко відвозити тіло боса в безпечне місце.

Власне, Шуфрич не перший, хто постраждав від сміттєвої люстрації. Серед жертв цього популярного «флеш-мобу» Віктор Пилипишин, Віталій Грушевський, Олесь Довгий, Віталій Журавський, та інші не надто приємні політичні персонажі. Громадськість у думці щодо подібного виявлення ставлення суспільства до політиків розділилася. Перші не приховують задоволення, яке отримують від спестерігання безпомічних чоловіків у костюмах, яких кремезі юнаки пхають до сміттєвих баків та нагороджують стусанами. Інші не надто захоплені такими проявами народного волевиявлення.

Попри те, що і Шуфрич і більшість інших жертв «сміттєвих хуліганів» заслужили подібного ставлення громади, варто не забувати, що те що відбувається просто чудова ілюстрація для сюжетів російського пропагандистського телебачення про «фашизм та неонацизм в Україні». Тим більше, що все це відбувається під брендом добре розкрученого на просторах Росії «Правого сектору», про який до останніх подій вже почали підзабувати.

Все, що відбувається з політиками сьогодні надто нагадує події під час дострокових виборів президента. Варто лише згадати історії з одіозним кандидатом в президенти від Партії регіонів Михайлом Добкіним, якого не пустили в Херсон, а в Києві облили зеленкою та яйцями. Тоді облите зеленкою обличчя Добкіна стало для російських ЗМІ символом «звірств українських нацистів» а Добкін показувався виключно як «жертва київської хунти». Зараз відбувається те саме. Українці власними руками роблять з представників п’ятої колони нових мучеників на радість Путіну і Кисельову. Тим більше, що вже йдеться не про зеленку чи борошно, а про дії, які можна і потрібно кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу,  і, звісно, все це немає нічого спільно з цивілізованим політичним дискурсом.

Новітнім люстраторам  з «Правого сектору» хочеться лише порадити вмикати голову, в той момент коли вони відчувають в собі нестерпне бажання з’їздити комусь по пиці, щоб не перетворюватись на агентів кремлівської пропаганди.