Що "подарує" Путін Україні на Різдво

Новина про те, що в Кремлі остаточно відмовились від ідеї "незалежності" вкрадених шматочків українського Донбасу, і спробують "заштовхнути" їх назад під контроль Києва, виторгувавши максимум автономії, не стала повною несподіванкою. Після того, як з адміністрації Путіна "вичистили" більшість людей, які працювали з самопроголошеними республіками, стало зрозуміло, що доля готує ДНРу з ЛНРом крутий поворот. Мова могла йти про повноцінне вторгнення, у яке мало хто вірив, або про "задній хід", який вже давно напрошувався сам собою.

На користь спроби "заднього ходу" говорить і намагання постпреда самопроголошеної "ДНР" в мінській контактній групі Дениса Пушиліна пересунути початок наступного раунду переговорів з 9 грудня на 12. Складно сказати, що саме стоїть за бажанням сепаратистів затримати початок перемовин на три дні – чи то бажання спробувати, якщо поталанить, ще щось "відкусити" в України, чи то потреба реально "поділити майбутні портфелі". В будь-якому разі, затримувати переговори, яким не надається істотного значення, сепаратистам немає жодного сенсу.

Не виключено, що саме з бажанням почати "реінтеграцію де-факто" "незалежних республік" у склад України пов’язане і настирне бажання сепаратистів продати Києву вугілля. Мовляв, коли ДНР та ЛНР вже будуть визнані як адекватні господарські суб'єкти, з якими Україна може собі дозволити торгувати, то залишилось здійснити яке не яке політичне оформлення "федерації" – і, бінго! – Україна готується і далі "слухати Донбас".

Найбільш відкрито, повно і цинічно алгоритм "повернення" ДНРу з ЛНРом на утримання Києва описав глава російського МЗС Сергій Лавров у Базелі. "Повинна бути послідовність кроків: вибори, гарантії центральної влади, що обрані органи ("ДНР" та "ЛНР") мають безпеку, амністія, непереслідування, і потім, після цього можна перейти до моніторингу інших частин російсько-українського кордону", – сказав він.

Таким чином, Україні пропонують подивитись, як за дієвої участі бойовиків з автоматами і під наглядом російських кураторів в ДНРі з ЛНРом виберуть правильних людей на правильні посади, потім дати їм гарантію недоторканості (і не тільки їм – але й їхнім бойовикам), і лиш після того – перейти до "моніторингу" кордону, попутно шукаючи мільярди доларів, за які слід відбудовувати все, що знищили російські війська та сепаратисти. А потім передати ці мільярди в руки польових командирів, і ні в якому разі не питати, на що саме вони витрачені.

Такий різдвяний подарунок Путіна сильно скидається на троянського коня. Тільки замість щільно підігнаних балок, за якими зачаїлися давньогрецькі піхотинці-гопліти, ми бачимо химерну споруду, в щілини якої проглядають шеврони з написом "Вимпел", чесні лиця Суркова і Лаврова, а далі, вглибині, проглядають спиті харі "козачків", чорні бороди "кавказьких добровольців" та інших персонажів, більше доречних у вертепі, аніж на політичній карті. У тій частині вертепу, яка називається пеклом.

А загалом, сьогодні очевидно, що Україні не потрібен ні ДНР, ні ЛНР. Україні потрібні Донецька та Луганська області – нехай поруйновані та понівечені війною, але назавжди позбавлені тонких, проте дуже міцних ниточок, що їх тримає в руках невеличкий підстаркуватий чоловічок у Кремлі. В найгіршому разі – всі мешканці цих областей, що вціліли і хочуть продовжувати адекватне життя в адекватній країні, махнувши рукою на злощасну долю "малої батьківщини".

В будь-якому іншому разі Україна не зуміє "купити мир" ціною амністії вбивцям та військовим злочинцям, які перші й потраплять до "нової, законно обраної влади Донбасу". Україна, прийнявши ДНР та ЛНР на умовах Путіна, лиш підпише капітуляцію у неоголошеній війні. Капітуляцію, котра передбачає довічну і нічим не обмежену контрибуцію. Так і не вигравши війну на Донбасі, Росія не заслужила права аж на такий трофей.