Чому з ДНР та ЛНР не ліпиться Новоросія

Усі спроби об’єднати терористичні путінські новоутворення у вигляді Донецької та Луганської псевдонародних республік у єдину Новоросію так і не мали успіху, хоч це, з точки зору путінського світогляду, і виглядає логічним.

Насьогодні єдиним "загальноноворосійським" утворенням залишається лише так званий "парламент Новоросії", який ні на що, за великим рахунком, не впливає і від якого ніщо в житті окупованих терориторій Донецької та Луганської областей не залежить. Складається враження, що "об’єднана Новоросія" існує лише в російських пропагандистських ЗМІ та в уяві самопроголошеного новоросійського спікера Олега Царьова для хоч якогось титулування себе.

Більше того, навіть в межах окремих ДНР та ЛНР попри всі намагання російських окупантів позбутися надто самостійних шапкових отаманів, говорити про єдине управління поки зарано. Хоча росіянам і вдалося відсторонити від справ горлівського ватажка Ігоря Безлєра, отамана антрацитівських казачків Миколу Козіцина, та деяких інших. Проте все ще залишаються у своїх "віджатих" вотчинах і не надто прагнуть підкорятися поставленим з Москви Захарченку та Плотницькому Павло Дрьомов - в Стаханові, Олексій Мозговий - в Алчевську, Олександр Гайдей - в Свердловську, Сергій Озеров - в Краснодоні та інші.

Отже, маємо ситуацію, коли ДНР та ЛНР існують самі по собі під керівництвом власних "еліт", влада яких простягається лише туди, де стоять віддані особисто Захарченку та Плотницькому озброєні люди. І якщо на окупованій Донеччині позиції Захарченка відносно сильні, то на Луганщині подейкують, що "ЛНР" існує лише в обласному центрі, в інші міста вплив Плотницького майже відсутній.

Власне, неспроможність поставити під єдине керівництво "повсталий з колін Донбас" зайвий раз доводить штучний та привнесений ззовні характер "народних республік". Насправді, навіть в проросійському Донбасі, ідею відокремлення від України ніколи не підтримувала більшість жителів. Тому "ДНР" та "ЛНР" були створені не стихійним народним рухом, як це подають путінські ЗМІ, а кримінально-терористичними бандами з вирішальною часткою російських найманців. Відповідно і метою "ополченців", попри всі пафосні заяви російської пропаганди, було не створення нової держави, а звичайний собі рекет і бандитизм з розподілом сфер впливу.

З іншого боку ЛНР та ДНР виявилися заручниками адміністративно-територіального поділу України та місцевої системи правлячих "еліт", вийти з-під якої "шапковим отаманам" не під силу. Як виявилося, "органи влади" терористичних республік опинилися в руках людей пов’язаних з хазяями Донеччини та Луганщини часів Януковича – Рінатом Ахметовим та Олександром Єфремовим. Отже, сформована на українському Донбасі "корупційно-дерибанна" модель управління продовжує життя під російським протекторатом та з ще менш інтелектуальними обличчами "керівників".

Єдине, що могло об’єднати ДНР та ЛНР під єдиним центром, - це спільний бюджет, або, якщо говорити мовою "нових еліт" Донбасу, "общак", до якого присмоктувалися місцеві сепаратисти відповідно до ранжиру. Але на сьогоднішній день це абсолютно неможливо, адже створити такий "общак" може лише Путін, узявши "на кормлєніє" всіх своїх сепаратистів разом з 4-5 мільйонами місцевих мешканців. Російський же президент уже давно дав зрозуміти, що утримувати "восставших с колен" не збирається. У Володимира Володимировича і без цього з’явилися купа економічних проблем. А для створення "новоросійського" общака на окупованих територіях довелося б вводити російський рубль, який одразу ж повертатиметься в російську економіку, девальвуючи і без того ослаблу російську валюту.

Отже, на появу єдиної "Новоросії" і, відповідно, об’єднаних "новоросійських еліт" можна не чекати, і, швидше за все, новоросійський проект так і залишиться оперетковою забавкою фейкових героїв неїснуючої держави Царьова, Губарєва, Долгова та інших.