"Підтримка не похитнеться": що обіцяє Україні новий прем'єр Великої Британії Енді Бернем і чому його називають "Королем Півночі"

Кіра Стармера, який очолював уряд майже два роки і встиг стати одним із найменш популярних лідерів у новітній історії країни, через економічну стагнацію, зростання вартості життя та внутрішній бунт у власній партії змінить 56-річний Енді Бернем – колишній мер Великого Манчестера, відомий у Британії під прізвиськом "Король Півночі". Це вже сьомий британський прем'єр за останнє десятиліття – рекорд політичної нестабільності, який новий очільник Даунінг-стріт, 10 обіцяє нарешті зупинити.

Бернем прийшов до влади нетиповим шляхом: він не брав участі у загальних виборах, а став лідером Лейбористської партії безальтернативно, заручившись підтримкою 379 із 403 лейбористських депутатів. Ще місяць тому він узагалі не був членом парламенту – Бернем повернувся до Вестмінстера лише в червні, вигравши довибори в окрузі Мейкерфілд поблизу Манчестера. Це був наперед спланований маневр: піти на довибори, отримати мандат депутата і, скориставшись обвальним падінням рейтингу Стармера, забрати в нього партію.

Більше про постать нового прем’єра й те, чи вплине це на стосунки Лондона та Києва, розповість Еспресо.

Від робітничого Лестера до кабінету Блера

Молодий Бернем, фото: Вікіпедія

Енді Бернем народився 1970 року в сім'ї з робітничого середовища на північному заході Англії – і саме на цей бекграунд він постійно спирається у своїй публічній риториці, протиставляючи себе лондонській політичній еліті. Він закінчив Кембридж, після чого пішов працювати в апарат Лейбористської партії та профспілки, а 2001 року, ще зовсім молодим, обрався депутатом парламенту.

Кар'єра Бернема у Вестмінстері розвивалася стрімко: він пройшов через низку міністерських посад в урядах Тоні Блера та Гордона Брауна, а 2009 року очолив міністерство охорони здоров'я. Після поразки лейбористів на виборах 2010 року він двічі – у 2010 і 2015 роках – намагався очолити партію, але обидва рази програв внутрішньопартійні перегони. Саме тоді за ним закріпилася репутація одного з найкращих публічних комунікаторів партії – простого у спілкуванні, емоційного, здатного говорити мовою, зрозумілою за межами Лондона.

"Король Півночі": роки в Манчестері

Бернем на посаді мера Манчестера, фото: Вікіпедія

Переломним став 2017 рік, коли Бернем залишив Вестмінстер заради посади мера Великого Манчестера (одна з найбільших агломерацій Англії) і став там регіональним лідером. Наступні роки саме у Манчестері сформували його популярний публічний образ.

Прізвисько "Король Півночі" закріпилося за ним не випадково. Адже Бернем послідовно й голосно відстоював інтереси промислового півночі Англії, протиставляючи регіон Лондону та центральному уряду. Пік цієї слави припав на пандемію COVID-19, коли він публічно й жорстко конфліктував із урядом Бориса Джонсона, вимагаючи більшої фінансової підтримки для північних регіонів, які потерпали від суворих локдаунів. Ця конфронтація зробила його одним із найвпізнаваніших регіональних політиків країни – попри те, що формальних важелів впливу на національну політику він тоді не мав.

На посаді мера Бернема тричі переобирали – у 2017, 2021 і 2024 роках. Саме звідси він і здійснив свій фінальний ривок до посади прем'єра. У Манчестері він активно просував повернення автобусних перевезень під контроль місцевої влади, інтегровану транспортну систему за аналогією з Лондоном, масштабні соціальні програми боротьби з бездомністю, передачу більшої кількості повноважень регіонам та багато інших ініціатив. 

Ще одна тема, з якою його ім'я нерозривно пов'язане – боротьба за справедливість для жертв трагедії на стадіоні "Гілсборо" 1989 року, де в тисняві загинули 96 уболівальників "Ліверпуля". Бернем роками домагався перегляду справи й публічно викривав поліцейське прикриття та багаторічне замовчування правди. Саме за його ініціативи готується так званий "закон Гілсборо" – законопроєкт про обов'язок посадовців говорити правду під час офіційних розслідувань, який має стати одним із перших великих законодавчих кроків його уряду.

Погляди та спірні питання

Бернем на Прайді в Манчестері у 2025 році, фото: Вікіпедія

Політично Бернем традиційно позиціонує себе лівіше від партійного істеблішменту, як представник так званого "м'якого лівого" крила лейбористів, тобто в нього широкі соціалістичні погляди. Але серед тез Бернема є кілька, які викликають найбільше дискусій:

• Наркополітика. Бернем відкрито визнавав, що курив канабіс у молодості, і за час на посаді мера ініціював дослідження щодо декриміналізації та регульованого ринку канабісу в Манчестері. Чіткої позиції щодо зміни національного законодавства він поки публічно не озвучив, хоча чутки про можливу реформу активно обговорюються в британських медіа.
• Імміграція. Голосуючи в парламенті, Бернем послідовно виступав проти посилення законів щодо нелегальної міграції. Водночас він публічно висловлював стурбованість ретроактивними (такими, що мають зворотну силу) змінами правил для тих, хто вже законно перебуває в Британії, критикуючи ідею подовжувати терміни очікування на постійний статус для людей, які в'їхали за іншими правилами. Загалом він не обіцяє радикальних змін, але прагне збалансувати економічні потреби та соціальну напругу в цьому питанні. 
• Децентралізація влади. Головна ідея, яку Бернем обіцяє втілити на посаді прем'єра – передача повноважень від Лондона регіональним лідерам, за аналогією з тим, що він робив у Манчестері. Він анонсував створення так званого "Даунінг-стріт Півночі" в Манчестері як символ цього курсу.
• Більше соціалізму. Він прагне активніше інвестувати у промислові регіони, щоб стимулювати британське виробництво. Тобто в економіці він виступає за поєднання державної підтримки промисловості із відповідальною бюджетною політикою. Також закликає будувати більше соціального житла і реформувати систему соціального догляду. 

Скандали з Бернемом

Банер передвиборчої кампанії Енді Бернема: "Голосуй за Енді — заради нас ", фото: Вікіпедія

Попри популярність, політична кар'єра Енді Бернема не обійшлася без тіні дрібних скандалів. У 2013 році його офіс визнав, що співробітники редагували сторінку політика у Вікіпедії, пояснивши це виправленням неточностей. Раніше його також критикували через отримання депутатських компенсацій за проживання в Лондоні під час парламентського скандалу з витратами, хоча жодних порушень правил офіційно не встановили. 

У 2023 році Бернем отримав штраф у розмірі майже 2 тисяч фунтів стерлінгів і шість штрафних балів за перевищення швидкості. 

Окремі дискусії викликали його зустріч із представниками LGB Alliance та позиція щодо гендерних питань, зокрема підтримка окремих рекомендацій Комісії з питань рівності та прав людини (EHRC) щодо застосування норм про одностатеві простори. 

Але, напевно, однією з найсуперечливіших тем у політичній кар'єрі Енді Бернема залишається розслідування справ про діяльність так званих grooming gangs – організованих груп, які роками займалися сексуальною експлуатацією дітей у містах Великого Манчестера, зокрема в Олдемі та Рочдейлі. 

Після обрання мером у 2017 році Бернем ініціював незалежний перегляд дій поліції та місцевої влади, а його олдемська частина (Oldham Assurance Review) була оприлюднена у 2022 році. 

Водночас активісти, серед яких Раджа Міа та колишня поліцейська-викривачка Меггі Олівер, розкритикували перевірку, заявивши, що вона не мала достатніх юридичних повноважень, не встановила персональної відповідальності посадовців і не дала відповідей на всі запитання потерпілих. Сам Бернем заперечує звинувачення у замовчуванні, наголошуючи, що саме він ініціював найбільший на той час незалежний перегляд цієї проблеми у Великій Британії та підтримав проведення загальнонаціонального статутного розслідування. Попри це, справа й надалі залишається одним із головних аргументів його політичних опонентів, зокрема лідера Reform UK Найджела Фараджа.

Попри всі ці епізоди, британські оглядачі й далі описують образ Бернема як "людина з народу", яка не боїться конфліктів з елітою.

Україна: чи зміниться курс

Бернем та Стармер, 2024 рік, фото: Вікіпедія

Питання, яке хвилює нас найбільше – чи вплине зміна прем'єра на британську підтримку України, здається, має досить однозначну відповідь: ні, суттєвих змін не очікується.

Бернем має особисту історію взаємодії з Україною, яка починається задовго до його претензій на прем'єрство. Ще в перші дні повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, він як мер Великого Манчестера написав листа українським мерам зі словами підтримки, наголошуючи на тісних зв'язках регіону з українською громадою. Згодом за його ініціативи Манчестер розвинув муніципальне партнерство з Києвом і Львовом, а сам Бернем разом із мером Львова Андрієм Садовим і мером Ліверпульського сіті-регіону Стівом Ротерамом заснував мережу UNBROKEN Cities Network – ініціативу на підтримку української національної програми реабілітації постраждалих від війни.

Ставши фактичним лідером-у-очікуванні, Бернем повторив ці меседжі вже на загальнонаціональному рівні. У колонці для The Times він написав, що "підтримка Британією України не похитнеться", підтвердивши прихильність до зобов'язань перед НАТО, політики ядерного стримування та стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами. За його словами, безпека Британії й ширша євроатлантична безпека нерозривно пов'язані з тим, що відбувається в Україні.

Деякі аналітики відзначають, що Бернем може трохи змістити акцент на "практичну" допомогу (більше наголосу на економічну відбудову України та європейську безпеку), але базовий курс – солідарність з Києвом і стримування Росії – залишиться незмінним

Експерти й аналітики сходяться на тому, що підтримка України – це той рідкісний випадок консенсусу, який об'єднує весь політичний мейнстрім Британії, а не особиста ініціатива окремого лідера. Тому занепокоєння в Києві може викликати не позиція Бернема як така, а сама внутрішньополітична турбулентність у Лондоні – сьомий прем'єр за десять років навряд чи додає передбачуваності. Водночас аналітики зауважують, що через гостроту внутрішньої кризи – економічної стагнації, дорожчання вартості життя і потреби довести виборцям спроможність нового уряду – перші місяці Бернема на посаді, найімовірніше, будуть зосереджені передусім на внутрішніх справах, а не на зовнішній політиці.

• Нагадаємо, аісля двох років перебування на Даунінг-Стріт британський прем’єр-міністр Кір Стармер подав у відставку. Зазначимо, що крісло під головою Британії почало хитатися ще у травні після проведення місцевих виборів, де правляча Лейбористська партія зазнала однієї з найбільших поразок. Тоді перевагу здобули ультраправі від Reform UK Найджела Фараджа.