Чорні дні для Чорного моря: як Україна втрачає докази воєнного екоциду

На початку липня на пляжі у Грибівці вибухнула морська міна, яку прибило до берега. Внаслідок вибуху загинув 31-річний киянин. За два тижні до того в Одесі загинула 26-річна жінка, яка була у морі під час тривоги – вона отримала смертельне поранення уламком ворожого БПЛА. На жаль, про безпеку  Чорного моря більшість цивільних українців задумують переважно влітку, коли планують відпустку. При цьому людей хвилює насамперед мінна небезпека. Натомість хімічний склад води у морі, у якому з 2022 року уражають військові кораблі, танкери з нафтопродуктами і олією, відпочивальників цікавить мало. 

Тим часом екологи б’ють на сполох: напівзакрита екосистема Чорного моря зазнає безпрецендентного воєнного впливу, який став трагедією для морської цивілізації. Якщо війна триватиме, деякі види можуть бути втраченими.

Сонари воєнних кораблів убивають дельфінів

Національний природний парк "Тузлівські лимани" – єдиний неокупований на всьому Азово-Чорноморському узбережжі, яке сягає 2700 км. Уже в перші місяці повномасштабного вторгнення у 2022 році тут помітили різке збільшення кількості загиблих китоподібних, яких виносило на берег.  Особливо високу смертність дельфінів фіксували до деокупації острова Зміїний 30 червня 2022 року та зменшення кількості воєнних кораблів РФ у регіоні.

Дельфін на пляжі в Санжійці, фото: Ірина Вихристюк

"Потужні гідроакустичні системи на військових кораблях і субмаринах вкрай негативно впливали на китоподібних, – пояснює доктор біологічних наук, керівник науково-дослідного відділу національного природного парку "Тузлівські лимани" Іван Русєв. – Вони призводили до акустичної сліпоти дельфінів: тварина втрачає навігацію, ехолокацію, не може ловити собі рибу, не може спілкуватися з родиною, і поступово помирає".

За його словами, проблема поглиблена ще й тим, уражений сонаром дельфін поступово втрачає імунну систему і заражається морбілівірусом, який типовий вірус для китоподібних. Тобто уражені сонаром тварини помирають також від інфекції.

Тепер екологи спостерігають нову хвилю масової загибель дельфінів, але її уже пов’язують не з активністю військово-морського флоту, а з посиленням атак на прибережну інфраструктуру, удари по танкерах та активні бойові дії біля берегів. 

"Останні два місяці були дуже прикрими для китоподібних трьох видів: азовка, або морська свиня, звичайний дельфін і афаліна (найбільший чорноморський дельфін). За два місяці ми вже нарахували в нашому парку 74 тварини, яких викинуло море. І це лише мала частка, адже не всіх мертвих тварин викидує море, не всі території ми можемо обстежити", – каже Іван Русєв. 

За оцінкою екологів, на берег виносить лише 5% загиблих дельфінів. Зважаючи на дані про те, скільки трупів китоподібних фіксують на інших берегах Чорного моря – у Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії, окупованого Криму та Росії, підрахували, що від початку повномасштабної війни загинуло уже близько 100 000 китоподібних.

Є ризик, що ця популяція не зможе відновитись, якщо війна триватиме.  Річ у тім, що дельфіни пізно стають статевозрілими і, на відміну від риб, дають лише одного малюка, якому 2 – 3 роки потрібен догляд. Тому для відновлення популяції дельфінів потрібно багато часу (30-50 років) і спокійна морська акваторія.

Як знищити ворожий флот з мінімальною шкодою довкіллю

Різке збільшення кількості загиблих китоподібних Іван Русєв пов’язує з активізацією бойових дій біля Кінбурнської коси, Джарилгача, Тендри (Тендрівська коса).

Окрім того, Україна останніми тижнями посилила атаки на російські судна у Чорному морі, зокрема танкери тіньового флоту. Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (Мадяр) повідомив, що  у рамках спеціальної операції "МоЛоЧКа" з 6 по 18 липня уразили 172 одиниці тіньового флоту РФ (танкери, газовози, суховантажі, пароми, плавкрани та буксири): 118 суден тіньового флоту в  Азовському морі та 54 - у Чорному морі. 

СБС уражають танкер РФ, фото: скриншот з відео

При цьому військові намагаються уразити танкери таким чином, аби не потопити їх і не призвести до розливу нафтопродуктів і тим самим мінімізувати екологічні ризики. Також намагаються атакувати порожні танкери. Утім це не завжди вдається.

"Атакують не лише порожні танкери, що можна бачити з того, як деякі з них гарно палають. Головний "екологічний захід" інший: наші пілоти абсолютно свідомо їх не топлять і не вражають у борти, щоб уникнути розливів нафти", – каже колишній командир роти батальйону "Айдар" і директор  Національного арктичного центру Євген Дикий.

За його словами, схема ураження виглядає таким чином: перший дрон вдаряє у ходову рубку, чим танкер знерухомлюється, потім другий згори підпалює резервуари, якщо в них є чому горіти. Таким чином танкер вигорає на плаву. Тож принаймні станом на 16 липня сателітні знімки, на щастя, не показували жодної значної плями розливу нафти на поверхні моря. 

"Це буквально "хірургічна" робота наших пілотів, і я, як то кажуть, "тримаю кулаки", щоб їм надалі вдавалося бути такими точними, і жодне з цих старих москальських корит не пішло на дно або не переламалося, бо наслідки були б тяжкими, – каже Євген Дикий. – На жаль, ми не можемо собі дозволити бути як Грета Тунберг, у нас війна за виживання. Але навіть за цих умов наші військові намагаються мінімізувати шкоду довкіллю, і це прекрасно".

Затонула "Москва" досі отруює море  

Хімічне забруднення Чорного моря та узбережжя через воєнні дії – на сьогодні одна з найбільших загроз для морської цивілізації, оскільки його наслідки будуть відчуватись навіть за багато років після завершення війни. Скажімо, тротил з боєприпасів осідає на дно і поступово вступає в різні хімічні реакції.

Крейсер "Москва" затонув у 2022 році, фото: Еспресо TV

"У морі багато хімічних сполук, зокрема і від розбомбленої "Москви", яка лежить на дні моря неподалік від нашого парку. Від Каховської трагедії, яка дала там десятки тисяч тонн бруду, важких металів, хлорорганічних сполуки, вони залягли на дно на Приазовського лиману на шельфі Чорного моря. Зараз вони вмонтовуються в харчовий ланцюг, вершиною якого є китоподібні", – каже Іван Русєв. 

Утім страждають не лише дельфіни. До хімічного забруднення чутливі осетрові, оскільки вони найближчі до китоподібних. 

"Страждає й інша біота. Ми знаходили багато загиблих медуз, крабів, різних водоростей, забруднених олією. Ми це все фіксуємо для того, щоб рано чи пізно Росія відповіла в рамках екоциду – за масове знищення рослинного і тваринного світу Чорного моря", – каже Іван Русєв.

Та саме з фіксацією наслідків екоциду в Україні на державному рівні є великі проблеми. За словами еколога, в Україні досі немає дієвої оперативної групи або команди, яка була б спроможна зробити розтин загиблого дельфіна, відібрати зразки і фахово провести лабораторні дослідження. Саме результати цих досліджень потім можуть бути доказами екоциду, які будуть потрібні для притягнення РФ до відповідальності та стягнення репарацій у міжнародних судах.

Україна замовчує екологічні загрози через розлиту олію

Керівник одеського осередку Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Владислав Балінський, який досліджує та документує екологічні збитки, спричинені війною, наголошує: немає значення, чи шкоди було завдано через атаку РФ на цивільну портову інфраструктуру чи торгове судно, чи внаслідок дій ЗСУ, скерованих на те, аби знизити військовий потенціал ворога на їхній території. Згідно з Женевською конвенцією відповідальність за ці збитки – на стороні агресора. Тобто РФ. 

Водночас він зазначає, що реакція українських служб на наслідки російських атак з точки зору зменшення негативних наслідків для екології не завжди правильна.

"Звичайно, ми не контролюємо усю акваторію Чорного моря. Але якщо візьмемо атаки на портову інфраструктуру,  зокрема на порти Південний і Чорноморськ, внаслідок якої у море потрапила велика кількість олії, то якби портові служби вжили певних заходів, забруднення було б не таким великим", – каже Владислав Балінський. 

За його словами,  порти розташовані у глибоких лиманах, тож якби збір олії і бонове загородження були організовані правильно, олійна пляма не поширилася б далеко в море, а біля берегів зібрати її легше.

Розлита олія в порту Чорноморськ, фото: Державна екоінспекція Південно-Західного округу

За словами еколога, площі забруднення у Чорному морі ліпофільними забрудненнями – всіма видам нафтопродуктів і олією, вони відстежують за допомогою супутникових знімків. 

"Особисто я спостерігав наслідки забруднення після пожеж в Туапсе, Новоросійську тощо. Наслідки цих поверхневих забруднень там були в десятки, а іноді в сотні разів менші за площею, ніж у нас через атаки на цивільну інфраструктуру внаслідок розлиття олії. Але в них пропаганда працює таким чином, що вони сильно перебільшують ці наслідки. У нас чомусь навпаки", – каже еколог.

За його словами, в Україні натомість державні служби досі не мають ні єдиної методики, ні скоординованих дій для фіксації цих наслідків. Їх фіксують здебільшого  національні парки, часто з власної ініціативи. 

"Скажу більше, у нас навіть чомусь замовчуються саме екологічні проблеми. Скажімо, тоді пляма забруднення олії сягала як мінімум тисячі квадратних кілометрів, але потім збільшилась у рази. Вона доходила фактично до державного заказника "Філофорне поле Зернова". Але про це ніде інформації взагалі не було", - каже Владислав Балінський.

За його словами, лише коли вітер розвернув пляму і вона почала рухатися в бік національного парку "Тузлівські лимани", там це почали фіксувати під час польових досліджень і висвітлювати. Але на той час пляма вже викликала забруднення не тільки акваторії, а й прибережної території та великого піщаного пляжу. 

Забруднення олією таке ж небезпечне, як нафтопродуктами

Імовірно, українська сторона не заявляла про екологічну катастрофу через гігантську олійну пляму, оскільки олія видається безпечним продуктом порівняно з мазутом чи нафтою. Однак еколог зазначає: олія – безпечний продукт, але лише тоді, коли її вживають у їжу. Натомість за різними системами класифікації ризиків забруднення олією за ступенем небезпеки на одному рівні з нафтопродуктами. 

"З нашого досвіду, птахів, забруднених мазутом, можна очистити, натомість олія полімеризується під дією зовнішніх факторів. Вона утворює таку щільну субстанцію, наче пластик. Тож для птахів це найбільш небезпечний забруднювач", – каже він.

Найбільша шкода морю від забруднення нафтопродуктами чи олією – від того, що вони закривають водну поверхню і унеможливлюють доступ кисню до товщі води.

Птах, що постраждав від розливу нафтопродуктів, фото: Іван Русєв

"Якщо взяти олію, то крім такого механістичного перекриття доступу до повітря, вона ще і починає розкладатися одноклітинними організмами, і під час цього потребує багатого кисню. Це призводить до так званих до заморних процесів. Окрім того, за нашими спостереженнями, олія досить швидко осідає у товщі води. Тож перекриває доступ до кисню для донної біоти",- каже він.

Заме з розливом олії у порту Південний у грудні 2025 пов'язують масову  загибель морських коників, яку фіксували взимку. Також тоді масово гинули ракоподібні. 

Чому в Україні немає якісної системи моніторингу стану довкілля

В Україні є Державна екологічна інспекція, яка мала б проводити лабораторні дослідження та фіксувати наслідки екоциду через російське вторгення. Однак, так склалось, що природоохоронці та екологи-чиновники опинились по різні боки барикад.

"У нас ніколи не було органів, які фактично здатні підняти цю систему моніторингу. Спеціалізовані екологічні органи традиційно використовувались як каральні або органи тиску на бізнес. Держекоінспекція бездієва й абсолютно корумпована. Природоохоронна прокуратура ще більш-менш здатна виконувати свої функції, але ж треба комусь збирати первинний матеріал", – каже Владислав Балінський.

На його думку, національні природні парки могли б займатися моніторингом стану довкілля, бо у них є і служба охорони, і наукові можливості. Але вони наразі роблять це за власної ініціативи, а не в рамках єдиної державної політики. 

"Принципові природоохоронці не скажуть, що воєнний вплив РФ  можна кваліфікувати як знищення природи, а вплив латифундистів чи промислових браконьєрів – ні. Вони фіксуватимуть усі порушення Тому такі люди неофіційно не допускаються до фіксації екологічних наслідків", – пояснює Балінський.

Тим часом відсутність єдиної скоординованої системи моніторингу та фіксації наслідків впливу війни на екологію призводить до того, що Україна по суті втрачає докази воєнного екоциду. Адже кожен викинутий на берег дельфін, мазутна пляма чи загиблий рідкісний птах - це не лише привід для фото в соцмережах. Це докази екоциду, які можуть бути втрачені без належного документування та проведення лабораторних досліджень.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.