Навіщо терористи обстрілюють свої анклави

21 січня в Берліні відбулася зустріч у "нормандському форматі", під час якої міністри закордонних справ України, Росії, Німеччини і Франції, вчергове закликали припинити вогонь на Донбасі, відвести важкі озброєння, дотримуватися "режиму тиші" та просувати можливості встановлення миру.

В цей же день на Луганщині розпочався масований обстріл міста Стаханов, яке контролюється козачими бандами терориста Павла Дрьомова, на прізвисько "Батя". Обстріл тривав декілька днів.

Бойовики відразу ж звинуватили  у бомбардуванні міста українську армію. Терористичні сайти зарясніли повідомленнями про значні руйнування, а також почали розповсюджувати дезу про застосування "касетних бомб".

В той же час речник АТО Андрій Лисенко повідомив, що обстріл Стаханова – це інформаційно-силова провокація терористів з метою подальшої дестабілізації ситуації серед мирного населення. За його словами, бойовики розташували 82-мм міномет на території місцевого військкомату та звідти обстрілюють райони міста.

"Терористи стверджують, що вогонь ведуть українські військові, незважаючи на те, що найближча позиція української армії знаходяться більш ніж за 20 км, що значно перевищує дальність обстрілу з 82-мм міномету", – повідомив Лисенко.

Варто зазначити, що за даними місцевих ЗМІ, Стаханов та Сєвєродонецьк жодного разу не піддавалися обстрілу в результаті домовленостей між людьми Фірташа (на території Сєвєродонецька знаходиться підконтрольний йому хімзавод "Азот") і козацькими отаманами. Саме тому Стаханов довгий час залишався "недоторканним", в той час, як розташований в декількох кілометрах від нього Первомайськ був наполовину зруйнований. Тож після бомбардування дрьомовського анклаву хиткий мир було зруйновано і наступ на Лисичанськ та нинішній обласний центр Сєвєродонецьк – це лише питання часу.

Наступного дня подібний сценарій був розіграний і в Донецьку: на зупинці громадського транспорту розірвався снаряд, в результаті вибуху загинули семеро людей. 

Терористи так само звинуватили в трагедії українських військових. Російські та терористичні ЗМІ одразу ж почали висувати версії, одна абсурдніше іншої. Так, російське пропагандистське видання "Лайф Ньюс" повідомило, що мікрорайон в Донецьку обстріляла розвідувально-диверсійна група українських силовиків, яка пересувалася на сміттєвозі. Бойовики заявили, що обстріл вели "із мікроавтобуса із застосуванням міномета". Єдине на чому зійшлися і російські, я терористичні ЗМІ – це те, що Ленінський район, в якому власне і підірвався снаряд на зупинці, знаходиться далеко від передових позицій українських військових, а обстріл вівся з близької відстані. Водночас, перекласти провину на "кіборгів" вже було неможливо, адже тієї ночі бойовики їх відтіснили за межі міста. В українському оборонному відомстві зазначили, що обстріл пасажирського транспорту вівся з боку, де немає бойових зіткнень, а місце обстрілу тролейбуса знаходиться на відстані 15 кілометрів від сил АТО.

"До цього дня ніяких руйнувань в цьому районі зафіксовано не було. Всі ці факти свідчать про те, що терористи обстріляли пасажирський транспорт з житлових масивів міста, які контролюються незаконними збройними формуваннями", - зазначили в Міноборони.

Після цього, головний бойовик "ДНР" Олександр Захарченко цілком прогнозовано заявив, що  молода терористична "республіка" більше не збирається домовлятися з Києвом про перемир'я, і що бойовики наступатимуть до кордонів Донецької області.

І паралельно з цим, розпочався повномасштабний наступ по всій лінії фронту.

Тож чисельні жертви та руйнування інфраструктури на підконтрольній бойовикам території – не більше, ніж частина кривавого спектаклю Путіна, розрахована на  остаточно зомбованого ватного глядача.